У далекій Грузії, в Батумі
прожити і на лопатки лягти,
живити любов до літератури,
до віршів, не кажучи про мову
грузинську. Куди я подінуся
від долі лежати в землі ?!
Дай померти, щоб воскреснути,
Господь, хоч в попелі,
хоч в золі.
В цей день, я, як в сповідальні,
без приводу тебе мучуся.
Ти предостатньо років дав мені,
Господь! І я тебе люблю!
Так дай виповнитися смерть
в горах Кавказу! якщо рай
і є, то тільки на вершині
гори. Мара і не Мара
папір, я не бачу сенсу
в тому, що в Чечні йде війна,
як в сонце, що зараз сідає,
щоб замість зійшов місяць.
Все повторюється, як раніше.
Піде на ніч вогонь свічки.
Як я хочу грузинської мови
і миру на землі нохчи!
Хто мені картвелі? Хто мені нохчи?
І хто для них я? Брат і брат
що скажуть брату? Вдень і вночі
даремно мучу зошит
з пером. І дарма малюю знаки
і букви. Справа не в словах.
Нехай буде милостивий, вайнахи,
і прихильний до вас Аллах
завжди! Свічка і ніч вичерпалися.
Мої годинник пробив п'ять,
Господь. Я обожнювач Картлі
і Грузії, але потрібно спати.
У далекому Грозному, иль в Кварелі,
де про мене не знають, але
два брата - нохчи і картвелі,
п'ють за мене удвох вино.
Не знаю чому, але мені здаватися
часом починає промову
рідної землі на мова кавказця
схожою. Скільки за ніч свічок
пішло на вивчення мови
грузинської. Так і не збагнув!
Ах, вивчити, напевно, легше
інший який-небудь мову.
Я пам'ятаю, вітер - це «кари»,
а дощ, як на мене - «цвіма».
Чоловік, по-грузинськи буде - «Кмару»,
а «цолі» - мабуть, дружина.
Намагався вивчити я фрази,
але безуспішно, в сотий раз.
«Ме давдівар картулі міцазе!»
Як я люблю тебе, Кавказ!
Як я люблю грузинської мови
акустику, де сила є
і ніжність є. Але мова далеко,
як не сумуй, від цих місць.
О, як я «міквархар русифікуватися!»
Від ночі до сходу дня
на вивченні мови літо
витратив. Шкода тільки, дарма.
«Акхла шемодгомазе?» - Осінь.
Нас зцілює від сивини,
коли зазвичай вимовляє
грузинські слова грузин?
Не розумію, в чому тут справа.
Чим схожа мова рідного степу
з чужої мені промовою «Сакартвело»,
я запитую. Без відповіді
мене залишили вірші.
Ме давдівар картулі міцазе - Я йду по землі грузина (з грузинського)
Міквархар русифікуватися - люблю Росію (з грузинського)
Акхла шемодгомазе. - Незабаром осінь? (З грузинського)
Я холодний до їжі і винам,
Не вклоняйся магазинах,
Чи не маєте наміру всякий непотріб.
Зате моя любов до грузинів
набагато більше, ніж до віршів!
Я не був ніколи гурманом
і шопоголіком не мав слави.
Зате в Чапаевске з Гурамом
я мова грузинську вчив.
Нехай, що нічого не вийшло
і я не вивчив мову.
«Картулі Ена» байдужим
не залишає ні на мить
мої вірши. грузинської промовою
я тішуся так і сяк,
коли грузина десь зустріч
з грузином. ці голоси
ні з чим не сплутаєш і цей
акцент з моря і каменів
вчинений. але діалектом
НЕ опанувати, мабуть, мені ...
У мови є свій характер,
сформований устої і побут.
Мені складно розібрати, що Картлі
мені на грузинському говорить,
чия мова, як снігова лавина,
як полум'я, що здатне спалити.
Як я люблю, як п'ють грузини
в застіллях і, як тримають мова.
Місяць на сторону коситься.
Стежу за полум'ям свічки.
Земля, а по-грузинськи «Міца».
Мені кажуть, мова вчи.
Почім мені знати, що буде дале.
Я другорічник, тугодум.
Сиджу в зневірі, в печалі,
з пером, з папером не в ладу.
Вчу, «шентвіс картули Міца».
Мова картули. як вогонь,
обпектися можна. Так сторінці,
коли пишу, несу шкоди.
«Сіхарулі», що означає щастя
на мові грузин. тоді,
як буде по-грузинськи, здрастуй?
Як буде, як твої справи?
Яка важлива особа
Кіт. І собака тут, як тут.
Як радий їх бачити:
- Гамарджоба,
ката та дзаглі, хам і шахрай!
- Котра година, запитай сусіда.
Він годинникар. - я говорю.
Пишу, що «міквархар русифікуватися»!
Пишу, що Грузію люблю!
І це правда. цією ночі
я звертаю мова місяці.
Нехай дружать російські і нохчи
не думаючи про війну!
Не знаю, що мене так тягне
до гір. Що чекає мене в горах,
поки залишається потай.
Кавказ, бережи тебе Аллах!
Запитай зараз того, хто пише:
- Рас вакетеб?
- Ме вцер лексебс!
Знову зайнятий мозок. Він риму шукає.
Немає рими. Обійдемося без.
Мова грузинський «ес ар віці».
Про те не відає місяць.
Знову «шентвіс картули Міца»
пишу на білизні листа.
Картулі Ена колобродить
в віршах то там, то тут, знову там.
Сам по собі він незрівнянний
і подобається моїм вухам.
Хай мою долю вершить він.
Мова грузинський ні до чого.
Вірш буде під його захистом
останньою крапкою завершений.
шентвіс картули Міца - тобі земля грузина (з грузинського)
сіхарулі - щастя (з грузинського)
міквархар русифікуватися - люблю Росію (з грузинського)
рас вакетеб - що робиш (з грузинського)
ме вцер лексебс - я пишу вірші (з грузинського)
ес ар віці - це не знаю (з грузинського)
У книги не проси ні прохання, ні ради.
Яка благодать. Від серця утаім
назви (чого? - не кажу). Джульєтта
доля, клинок і отрута летять до ніг твоїх.
Помста досягає мета, виправдовуючи кошти.
- Чвен нацнабебі варт? - цурається грузин
Шекспіра. Ось дивак. Махну рукою на Зевса.
Кипуча глава валяється в багнюці.
Ромео і клинок - Джульєтта і Верона,
заплуталися в розумі. Уже ль не згорнувши -
Ні-розбери-чого. Як каркає ворона,
пишу, пишу вірші невідомо кому.
Але бачене зло, знати ні до чого вельможі.
Куди впадає сад, дороги не ведуть.
Я обійдуся без вас - собака і перехожий.
У ночі і місяця поки сад краду.
Вікно йде в сад. Свічку до себе присунь.
У свідомості рядки малюється обрив
рядки або строфи. Вперед ногами в книгу!
Чи не постукаю! Ввійду! Увірвися, як древній скіф!
У травня і місяця є урожай черешні,
Засим за цим всім тут єсмь кому берегти.
Офелія - і ти Джульєтта, один сердешний -
за задуми мої, за задуми - прости.
Туманний Альбіон пливе перед очима.
Чи не силкується мову спростовувати рядок.
Тим часом слідкую: вбивця бродить в замку,
і дія йде на догоду простаку.
Натурниця місяць - нечувано бездомна.
Мій недбайливий слух сьогодні геть глухий.
Знати не бажає, що вбита Дездемона,
що підійшов кінець, що світло в душі погас.
Заступників не злічити. Служити місяці і ночі
НЕ погребували тьма розуму і морок душі.
......................................................
Сиджу, пишу вірші, як знаю - коротший.
- Пишу, як бачу Вас, як чую ... - Не скажи.
Так чия-небудь рука мене в обличчя вдарить.
Заговорить мовою на мові грузин.
«О, Гмерті, шен Варді, шен мхатварі, шен карі!»
Поневолених звук я підніму з бруду.
Чвен нацнабебі варт. - Ми знайомі (з грузинського)
О, Гмерті, шен Варді, шен мхатварі, шен карі - О, Бог ти троянда, ти художник, ти вітер (з грузинського)
О, Сакартвело, чемі ХМА - О, Грузія, голос мій (з грузинського)
Дзвелі Калака - старе місто (з грузинського)
Ме вцер лексебс - Я пишу вірші (з грузинського)
Картвели - грузин (з грузинського)
Картулі Міца - Земля грузин (з грузинського)
Цхені - кінь (з грузинського)
картули Ена - Грузинська мова (з грузинського)
Деда, гамарджоба! - Мама, здрастуй! (З грузинського)
ме гісмен шен картули Міца / - Я чую тебе грузинська земля (з грузинського)