Розквіт Давньоруської д-ви (конецX-сер.XIIвв.) Ярослав Мудрий. «Руська правда» Політична боротьба на Русі. Межкняжескіе чвари.
Розквіт Київської Русі (кінець Х-перша половина XIвв.) Володимир 1 (980-1015)
Після загибелі Святослава великим київським князем став його старший син Ярополк (972-980). Його брат Олег отримав Древлянську землю. Третій син Святослава Володимир, яка від його рабині Малуші, ключниці княгині Ольги (сестри Добрині), отримав Новгород. У розпочатої через п'ять років між братами усобиці Володимир зайняв великокняжий престол. За часів Володимира I всі землі східних слов'ян об'єдналися в складі Київської Русі. Остаточно були приєднані в'ятичі, землі по обидва боки Карпат, червленскіе міста. Відбувалося подальше зміцнення державного аппа-рата. Княжі сини і старші дружинники отримали в управління найбільші центри. Була вирішена одна з важ-кро завдань того часу: забезпечення захисту російських зе-мель від набігів численних печенізьких племен. Для цього по річках Десні, осетра, Сулі, Стугні був споруджений ряд фортець.
Народні повстання в 60-70-х г.XIв. Посилення ролі великого феодального землеволодіння в економіці Русі, подальший розвиток феодальних відносин привели до масових народних виступів, які прокотилися по Київській Русі в 1068 - 1072 рр. Найбільш мощ-ним було повстання в Києві 1068 р Перемогли половці. У Києві па Подолі, в ремісничій частині міста, відбулося віче. Кияни звернулися з проханням до князів видати зброю, щоб знову поборотися з половцями. Ярославичі відмовилися ви-дати зброю, боячись, що народ направить його проти них. Тоді народ розгромив двори багатих бояр. Великий князь Ізяслав утік до Польщі і лише за допомогою польських феодалів повернувся на київський престол 1069 р Масові народні висту-ня відбулися в Новгороді, в Ростово-Суздальській землі.
Перехід до феодальної роздробленості (друга половина XI - початок XII ст.)
"Черговий" порядок престолонаслідування. Вмираючи, Ярослав Мудрий розділив територію Київської держави між п'ятьма своїми синами і племінником від померлого старшого сина Володимира. Він заповів спадкоємцям жити в мирі та любові і слухатися у всьому старшого брата Ізяслава. Такий порядок передачі престолу до старшого в роду, т. Е. Від брата до брата, а після смерті останнього з кня-жили братів старшому племінникові, отримав назву "чергового" або "лествіннічного" (від слова сходи). Київський престол, таким чином, мав обійняти старший в роду Рюриковичів князь. Складність династичних рахунків, зростання могутності кожного окремого князівства, особисті амбіції Немі-нуемо вели до княжих усобиць. Найбільш популярним князем на Русі в той час був Владі-світ Всеволодович Мономах. За його ініціативи у 1097 р відбувся Любецький з'їзд князів. Було прийнято рішення прекра тить усобиці, і проголошений принцип "Каждо так тримає отчину свою". Фактично це означало поділ Русі. Однак усобі-ці тривали і після Любецького з'їзду. Історики налічують близько 50 половецьких вторгнень з середини XI до початку XIII в.