Всі запаси матеріальних ресурсів розподіляються на:
- збутові запаси на складах підприємств-постачальників, запаси в дорозі;
- виробничі запаси, розміщення на складах підприємств-споживачів.
Виробничі запаси умовно поділяються на:
поточний запас. величина якого визначається як добуток середньодобової потреби (тн, шт.) на інтервал між поставками в добі;
підготовчий запас забезпечується підготовчим часом роботи підприємства на період вивантаження та оформлення документів. Норма підготовки запасу дорівнює добі;
страхової (гарантійний) - запас на період перебою в постачанні;
сезонні запаси включають поточний, підготовчий і страховий запас.
Величина сезонного запасу визначається:
1) сезонністю поставки, яка залежить від тривалості сезонної перерви в транспортних зв'язках;
2) нерівномірністю споживання ресурсів, що викликається зміною обсягу їх витрат в залежності від сезонного характеру різного роду робіт і коливань теплових навантажень.
Тема: 16 ПЛАНУВАННЯ допоміжного ВИРОБНИЦТВА
1. Завдання планування допоміжних виробництв.
2. Планування щодо підвищення нафтовіддачі пластів.
3. Планування перекачування і зберігання нафти.
4. Планування збуту нафти і нафтопродуктів
5. Планування підземного ремонту свердловин.
6. Планування капітального ремонту свердловин.
7. Планування енергопостачання підприємства.
8. Планування транспортного забезпечення.
1. Завдання планування допоміжних виробництв.
Мета планування допоміжних виробництв - ув'язка їх роботи з роботою основного виробництва і забезпечення ритмічного та безперебійного протікання основного виробничого процесу на підприємстві.
Головні завдання планування допоміжного виробництва - це максимальне задоволення потреб основного виробництва у всіх видах обслуговування і найбільш повне і раціональне використання виробничих потужностей і основних фондів допоміжних виробництв, підвищення фондовіддачі, безперервне зростання продуктивності праці працівників цих виробництв, ефективне використання паливно-енергетичних та інших матеріальних ресурсів , споживаних у допоміжних виробничих процесах підприємства.
Плани допоміжних виробництв відображають особливості їх технологічних процесів і організації виробництва і праці та характеризують обсяг і якісні показники їх діяльності.
План кожного допоміжного виробництва складають з основних розділів їх діяльності:
по виробництву продукції, робіт або надання послуг;
з праці і заробітної плати;
за витратами на виробництво і собівартості продукції, робіт або послуг.
Важливе завдання планування допоміжних виробництв - це підвищення технічної озброєності праці, впровадження комплексної механізації і автоматизації допоміжних процесів, скорочення чисельності працівників, зайнятих ручною працею, яка особливо велика на допоміжних і підсобних роботах.
2. Планування щодо підвищення нафтовіддачі пластів.
Планування по підвищенню нафтовіддачі пластів здійснює спеціалізоване управління УПНП і ВРХ.
Основними методами підвищення нафтовіддачі є: інтенсифікація видобутку нафти як підтримання пластового тиску шляхом заводнення рідких розчинників, сухого газу, гарячої води і т.д. З метою забезпечення госпрозрахункових інтересів об'єднання і НГВУ, для застосування нових методів створено централізований фонд підвищення нафтовіддачі пластів. Нормативні відрахування встановлюються у вигляді ставок. Весь фонд централізований в об'єднанні і відповідно витрачається на дослідно-наукові, дослідницькі роботи.
У ВАТ «Татнефть» функціонують УПНП і великої рогатої худоби та УПТЖ. роль яких спрямована на підвищення кінцевої нафтовіддачі пластів (торпедування, солянокислотного обробки, ГРП).
Основним плановим показником виробничої програми є показник обсягу закачування води в пласт, який встановлюється проектом розробки пласта і повинен перевищувати відбір рідини з пласта.
При визначенні обсягу закачування води в рік виходять з добової закачування і календарного числа днів планованого періоду
Де: Зв - обсяг закачування води в пласт (м 3);
Зв.сут - обсяг добової закачування води, що перевищує добовий відбір рідини з пласта (м 3);
tкал - календарне число днів (сут.)
Кількість нагнітальних свердловин визначається на підставі необхідного обсягу закачування, встановленого проектом розробки. При цьому використовується наступна формула:
Де: Р - місячна прийомистість свердловини в м 3/1 скв.-міс. експлуатації;
обсяг роботи або
nч - обсяг роботи в скважино-місяцях, що рахувалися за нагнітальним свердловинах в рік;
kе - коефіцієнт експлуатації, що враховує зупинки по нагнітальним свердловинах, кущових станціям і водозаборів.
Обсяг роботи або обсяг експлуатації в скважино-місяцях, по нагнітальним свердловинах дорівнює
Де: сн - Кількість нагнітальних свердловин
Кількість нагнітальних свердловин залежить від того наскільки правильно встановлено обсяг закачування в пласт, також місячної приемистости нагнітальних свердловин і коефіцієнта експлуатації.
Витрати, пов'язані з нагнітанням води в пласт, встановлюються кошторисом, на підставі якої визначається калькуляція собівартості 1 м 3 води.
3. Планування перекачування і зберігання нафти.
Система збору нафти забезпечує:
1. відділення від нафти газу, очищення її від води і піску;
2. індивідуальний завмер дебіту свердловин (нафти, газу, води);
3. всередині промислову транспортування нафти;
4. підготовку нафти до переробки;
Роботу зі збору та перекачування нафти від свердловини до збірної установки здійснюють працівники промислу, а останню роботу - зберігання, облік і здавання споживачеві проводиться в цехах підготовки і перекачування нафти.
У цехах підготовки і перекачування нафти найбільш складна ділянка - підготовка нафти до переробки. Вона повинна проходити комплексно, тобто включати відстій від механічних домішок, зневоднення (деемульсаціі), знесолення і стабілізацію.
Під стабілізацією розуміється видалення з нафти штучним способом розчинних летючих вуглеводнів, в результаті чого склад нафти в звичайних умовах залишається постійним. Проводиться лабораторний контроль за якістю що здається нафти
У плані перекачування і здачі нафти відображаються наступні показники:
Де: з - забрудненість в%,
- кількість тонн нафти (нетто) - нафта береться з балансу нафти за мінусом забрудненості. Забрудненість планується в%;
- відсоток забрудненості - це середньозважена величина порезервуарно, і являє собою відношення вагової кількості тонн механічних домішок до ваговій кількості тонн брутто, виражене у відсотках:
Де: З - механічні домішки, тн.
Де: Пб - кількість бензинових фракцій,
Б - потенціал бензину.
Для визначення витрат на перекачку нафти, підготовку і зберігання складають кошторис витрат, яка включається до кошторису витрат по НГВУ. Ці витрати, займають в калькуляції видобутку нафти певний відсоток (від 4 до 8% -ів). У кошторисі зазначаються такі елементи: сировина, допоміжні матеріали, паливо, е / енергія, пар, вода, з / плата, амортизація, транспорт і цехові витрати.
4. Планування збуту нафти і нафтопродуктів
План здачі або поставки нафти складається з 2 розділів:
- здавання нафти НПЗ;
- іншим споживачем на власні потреби, (УБР, ЖКГ - як паливо наприклад газ)
План збуту нафти і нафтопродуктів розробляється на основі плану видобутку нафти і газу та виробництва нафтопродуктів, а також заявок споживачів, фондів і нарядів. Збут нафти і нафтопродуктів здійснюється за допомогою централізованого розподілу і лімітування обсягів споживача основних видів продукції. З 350 найменувань нафтопродуктів приблизно 150 розподіляється централізовано. Відповідно до основними умовами поставки продукції взаємини відповідальних постачальників і споживачів вимагає від споживачів обов'язковою вибіркою встановлених фондів, в свою чергу з постачальника знімаються премії при невиконанні централізованих поставок. План збуту складається в натуральному вираженні за групами та асортименту з поквартальною розбивкою і є основним документом на резервування оборотних коштів.
5. Планування підземного ремонту свердловин.
У цехах (на промислах) виробляють поточні і капітальні ремонти підземного обладнання свердловин.
Основним завданням планування ПРС є визначення обсягу ремонтів. При цьому необхідно встановити характер, кількість і тривалість підземних ремонтів свердловини, кількість відремонтованих свердловин і коефіцієнт частоти ремонтів.
Поточний підземний ремонт - це комплекс заходів з підтримки підземного експлуатаційного обладнання в працездатному стані. Як правило, ПРС проводять в порядку планово-попереджувального ремонту, відновлювальних робіт з метою ліквідації можливих порушень нормальної експлуатації свердловин.
Кількість ПРС і відремонтованих свердловин визначиться відповідно до потреби ПРС і відповідно до технологічного режиму роботи свердловин.
Тривалість ремонтів визначається за видами ремонтів за Довідником єдиних норм на ПРС в годиннику.
Коефіцієнт частоти ремонтів визначають як частка від ділення кількості ПРС за даний період часу на кількість відремонтованих свердловин за той же період часу, тобто
Де: Р - кількість ПРС;
n - кількість відремонтованих свердловин.
Коефіцієнт частоти ремонтів вказує на кількість ремонтів, яке в середньому припадає на одну свердловину за даний період часу.
Завдання працівників, зайнятих ПРС полягає в зміні міжремонтного періоду свердловин. Під міжремонтним періодом експлуатації свердловин мається на увазі відрізок часу, тобто період фактичної або планової їх експлуатації, між послідовно проведеними ремонтами. У загальному вигляді міжремонтний період 1 свердловини можна виразити формулою:
Де: tкал. - календарний час роботи свердловини;
tрем - час ремонту;
Р - кількість ПРС.
Для визначення середнього міжремонтного періоду експлуатації свердловин по ділянці із загального календарного часу всіх діючих свердловин віднімається загальний час, плановане на ремонт, і отримане число свердловин-місяців експлуатації ділять на сумарне число запланованих ремонтів по свердловинах діючого фонду.
Ремонтні роботи здійснюється за рахунок експлуатаційних витрат, які включаються в собівартість видобутку нафти і газу за період, коли вони зроблені.
6. Планування капітального ремонту свердловин.
Капітальний ПРС має свої особливості у зв'язку з тим, що роботи проводять по відновленню працездатного стану експлуатаційного горизонту і підземної частини обладнання, а також проведення заходів з охорони надр.
План по ВРХ включає:
1. Виробничу програму;