1. Поняття «міжособистісні відносини».
Міжособистісні відносини включають три елементи - когнітивний (гностичний, інформаційний), афективний і поведінковий (практичний, регулятивний).
Когнітивний елемент передбачає усвідомлення того, що подобається або не подобається в міжособистісних стосунках.
Афективний аспект знаходить своє вираження в різних емоційних переживаннях людей з приводу взаємозв'язків між ними. Емоційний компонент, як правило, є провідним. «Це перш за все позитивні і негативні емоційні стани, конфліктність станів (внутриличностная, міжособистісна), емоційна чутливість, задоволеність собою, партнером, роботою і т. Д.» (Обозов, 1979, с. 5).
Поведінковий компонент міжособистісних відносин реалізується в конкретних діях. У разі якщо один з партнерів подобається іншому, поведінка буде доброзичливим, спрямованим на надання допомоги і продуктивну співпрацю. Якщо ж об'єкт не симпатичний, то інтерактивна сторона спілкування буде утруднена. Між цими поведінковими полюсами є велика кількість форм інтеракції, реалізація яких обумовлена соціокультурними нормами груп, до яких належать спілкуються.
Міжособистісні відносини будуються по «вертикалі» (між керівником і підлеглим і навпаки) і «горизонталі» (між особами, які займають однаковий статус). Емоційні прояви межперсональних зв'язків обумовлюються соціокультурними нормами груп, до яких належать спілкуються, і індивідуальними відмінностями, що варіюють у межах названих норм. Міжособистісні відносини можуть формуватися з позицій домінірованія- равенства- підпорядкування і залежності-незалежності.
Психологічна дистанція характеризує ступінь близькості міжособистісних відносин між партнерами по спілкуванню (приятельські, товариські, дружні, довірчі). За нашим поданням, дане поняття підкреслює певний етап в динаміці розвитку міжособистісних відносин.
2. Люди не просто сприймають один одного, але вони ще й формують один по відношенню до одного певні відносини, які народжують різноманітну гаму почуттів - від неприйняття тієї чи іншої людини до симпатії, навіть любові до нього. Область досліджень, пов'язана із з'ясуванням механізмів утворення різних емоційних відносин до сприймається людині, отримала назву дослідження атракції.
Міжособистісна привабливість сприяє розвитку інтерперсональних зв'язків, викликає у партнера когнітивний, емоційний і поведінковий відгук. Феномен міжособистісної привабливості в дружніх парах докладно розкритий в дослідженнях М.М. Обозова.
Атракція впливає на характер протікання процесів внутрішньогрупового взаємодії (збільшується число альтруїстичних вчинків, розвивається взаємодопомога); сприяє створенню психологічно комфортної, творчої атмосфери в групі, підвищення рівня конформності і імітації; полегшує входження в групу новачків, сприяючи швидшому оволодінню необхідними знаннями та навичками і передачі досвіду від одного члена групи іншому. Виникнення атракції між партнерами робить позитивний вплив на спілкування: комунікація здійснюється легше, у взаємодії більшою мірою проявляється готовність надати підтримку один одному, при побудові образу партнера переважає приписування позитивних якостей; в групі - встановлення психологічного комфорту.
Виділено різні рівні атракції: симпатія, дружба, любов. Симпатія - емоційна позитивна установка на суб'єкт взаємодії. Дружба - вид стійких, індивідуально-виборчих міжособистісних відносин, що характеризується взаємної прихильністю їх учасників. Любов - вищий ступінь емоційно позитивного ставлення до особи на основі гранично високої оцінки його достоїнств, потягу до нього, прагнення стати для нього особистісно найбільш значущим.
3. Поняття сумісності досить широко і давно використовується психологами, медиками, біологами, філософами і т.д. Це поняття знайшло своє застосування в багатьох областях сучасної науки. Однак як міжособистісний феномен його стали вивчати лише з початку 50-х років 20 століття.
Для більшості зарубіжних визначень сумісності характерна одна загальна риса - акцентування уваги на проблемі задоволення потребностний або поведінкових рис. Так, W.C.Schutz визначає сумісність як характеристику відносин між двома і більше особами, між індивідуумом і роллю або ж між індивідуумом і робочою ситуацією, і мають своїм результатом взаємне задоволення індивідуальних або інтерперсональних потреб і гармонійне співіснування.
Основними ознаками сумісності, на думку багатьох дослідників є:
§ показник успішного спільного виконання професійного завдання,
§ задоволеність від спілкування як наслідок узгодженості,
§ задоволеність від спілкування як результат наявності у партнерів сприятливих для спільної діяльності характерологічних особливостей особистості.
Спрацьовування - це узгодженість характеристик суб'єктів, яка забезпечує їм ефективне виконання будь-якої спільної діяльності. Поняття срабативаемості тому можна застосувати лише до ділових, професійних відносин - відносин у рамках спільної діяльності. Явище сумісності, на відміну від спрацьовування, - міжособистісний феномен, який існує в рамках особистих відносин, заснованих на симпатії, тяжінні і який служить "спілкуванню заради спілкування". На думку М.М. Обозова, сумісність одночасно є і умовою виникнення міжособистісних симпатій і результатом вже сталих позитивних взаємовідносин.