Недоліки: все погано
Як на мене так фільм сильний, гідний. Але перші дві третини фільму йшли важкувато-нуднувато. Вся сіль, весь надрив в останньому півгодини картини.
На мій погляд, подивитися необхідно. Хоча ось як на мене, фільм "Повернення" Звягінцева більше зачепив.
Акторський склад - окреме браво.
Олексій Серебряков. Я в нього закохана ще з Бандитського Петербурга. Молодчина він, тут зіграв дуже сильно.
Олена Лядова. Теж молодчина. Але героїня її - це окрема пісня.
Роман Мадянов. Ну ось вдаються йому лиходієві, що тут взяти. Але місцями все ж є перебір, але це причіпки до сценарію.
Сергій Походай. Розумниця хлопець. Ну розумниця. Хлопчика Вову з перших "Ялинок" пам'ятаєте? Дізналися?)
Тепер, що стосується самого сюжету. Спойлер не буду, та й не можна. А ось поміркувати можна.
Знаєте, почитавши відгуки і критику я раптом виявила для себе, що наш народ виявляється любить свою Батьківщину, нашу країну і що він готовий її захищати з повною готовністю.
У фільмі показано пияцтво!
Наша країна "п'є"?
У нас продажні чиновники?
У нас меркантильна церква?
Так як Вам не соромно!
Це знаєте, як у Задорнова:
"Тільки російська може, випиваючи з американцем, кричати, що в Росії живуть одні придурки і дати йому в морду, коли той погодиться!"
Самі то ми мастаки лаяти да судити, а коли нам теж говорять в обличчя, ми даємо задній хід.
Скільки гніву в думках.
Ах, Зягінцев такий-рассякой, ах він не любить Росію! Ка він міг виставити її в такому непривабливому вигляді перед Заходом, та ще й нагороду отримати? Ах, да картина показує те, що країна питуща-непросихаючі, причому цілком і повністю, що чиновники - одне злодії, що церква залишає бажати кращого! Ах, кому така правда потрібна! Ах, ах.
Та киньте ви. Всі п'ють. Хто? Головний герой? Ну, в такій життєвій ситуації найголовніше зовсім не спиться. Я його не виправдовую, але по-моєму зрозуміти чому він так робить все ж можна.
Чиновники, держава, церква. Ну ми ж дорослі люди, і всі розуміємо. В житті ще й не так буває. Я сама надивилася цього в наших судах і в інших органах влади. Ось це все для мене взагалі не одкровення.
І що ж, з системою боротися марно? А може, потрібно почати з себе? Так, звичайно, риба гниє з голови. Але щоб цього не сталося, можливо необхідно просто поворушити хвостом. Це як у фільмі великого (не побоюся цього слова) Євгена Матвєєва:
"Як після виборів будемо жити по-комуністичному або по-демократичному?"
"Хлопців, давайте по совісті"
Загалом, наворотила щось я. Але! Рекомендую.
