Протягом другої половини XVII ст. посилювався наступ російського царату на українську державність. Це не могло не позначитися на адміністративно-територіального устрою. Свою владу в Гетьманщині царський уряд здійснював через Посольський наказ. Протягом 1654-1662 років в його складі працювала канцелярія з малоросійських справ. У 1662-1722 рр. Діяв спеціальний Малоросійський приказ. Ці установи пильно стежили за діяльністю військово-адміністративних органів Гетьманщини. Малоросійський приказ втручався у вибори нового гетьмана і козацької старшини, підтримуючи одних претендентів і позбавляючи влади інших; збирав відомості про політичну ситуацію в Україні, вдаючись навіть до таких брудних засобів, як доноси; здійснював безпосереднє керівництво воєводами в українських містах тощо. P>
масової колонізації УКРАЇНСЬКИЙ СЛОБОЖАНЩИНИ
- На схід від Гетьманщини, на кордоні з Московією розпросторіліся незаймані землі. Коли ті землі належали Чернігово-Сіверському князівству, були заповнені людьми і обжиті, але в XIII в. піддалися спустошливої набігів ординців
- Степові завойовники вздовж річок уторували шляху для своїх нападів на Україну і Росію. Саме тому багатий край протягом тривалого часу залишався занедбаним і обезлюдніли. Він був своєрідним кордоном між Московією й татарами
- Від 1630-х рр сюди потягнулися вервечки українських переселенців, які залишали благодатні рідні місця після невдалих повстань, війни, експлуатації чужинців
- Царський уряд, зацікавлена в залюднення порубіжних земель, всіляко заохочував переселення українців, покладаючи на них справу захисту московських кордонів від руйнівних ударів по Степу
ПІДСТАВИ СЛОБІДСКІЙ МОСТ
- Масові переселення українців випали на середину XVII ст. Складність внутрішньої ситуації, пов'язаної з Національно-визвольною війною, змушувала родини, а то й цілі села залишати рідні місця й вирушати в небезпечну подорож.
- Так, 1652 р Тисячі козаків під проводом полковника Івана Дзиковським з жінками і дітьми прийшли з-під Острога на Волині
- Недалеко від Дона, на річках Тихій Сосні і Острогощі, вони заснували місто Острогожськ
- Полковник Дзиковський привів із собою всю полкову старшину: обозного, писаря, осавула, а також двох священиків
- Переселенці прибули з усім господарством, що полегшувало життя на новому місці
- Інший великий опт переселенців з м ставків Білоцерківського полку на чолі з Герасимом Кондратьєвим того ж року заснували м Суми
- У 1654 р на городище, де зливалися річки Лопань і Харків, було засновано м Харків
- Подібну історію заснування мали й такі міста, як Салтів, Мурафа, Охтирка, Балаклія, Ізюм та багато інших. Одночасно з містами закладалися села
- У них зазвичай селилися невеликі групи переселенців з різних земель України
- Оскільки поселення, що виникали, були звільнені від податків, то і називалися вони за давньою українською традицією слободами. Звідси походить і назва цілого краю - Слобідська Україна. або Слобожанщина
- Залишали обжиті місця і вирушали в небезпечну подорож здебільшого заможні козацькі родини. Заохочувані царським урядом, вони отримували певні привілеї.
- До головних з-поміж них належало право займанщини. Кожен переселенець привласнював стільки землі, лісу, покоси, скільки міг обробити
- Зайнята земля не обкладалася податком. Так само не бралися податки і з господарських промислів. Замість сплати податків, українські переселенці зобов'язувалися відбувати військову службу
- Численних переселенців з Лівобережжя і Правобережжя приваблювало також право на козацьке самоврядування, що його царський уряд на початку колонізації зберігав за українську. Визнання переселенцями влади царя виявлялося в складанні присяги
- Права українських переселенців закріплювалися царськими грамотами
Отже, протягом другої половини XVII ст. поряд з Лівобережною Гетьманщиною поставив ще один козацький край - Слобідська Україна
АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ ЛЕВОБЕРЕЖНОЙ Гетьманщини та Слобідської УКРАЇНИ
Адміністративно-територіальний устрій Гетьманщини
Зберігався майже без змін з часів Національно-визвольної війни. В кінці XVII ст. на Лівобережжі існувало 10 полків. які одночасно були адміністративно-територіальними і військовими одиницями
Адміністративно-територіальний устрій Слобідської України
ВЛАДА В Лівобережної Гетьманщини та Слобідської УКРАЇНИ
- У Слобідській Україні посади гетьмана не існувало, не було і генеральної старшини. У цьому полягала ще одна особливість адміністративно-політичного устрою Слобожанщини, нав'язана царизмом
- Слобідські полковники підпорядковувалися безпосередньо бєлгородському воєводі
- Кожен полк окремо і в різний час отримував царську жалувану грамоту, в які визначалися його права на козацький устрій, вільну торгівлю, звільнення від податків на землю тощо. li>
- Обраних в полках полковників білгородський воєвода, якому вони підпорядковувалися у військових справах, пропонував цареві як. кандидатів на цю посаду
- Кількісний склад козацьких полків не був
- Реєстр усіх слобідських полків містив перелік козаків, які мали відбувати військову службу
Після Національно-визвольної війни українське суспільство зазнало великих змін.
- Чисельність козацтва зростала, воно перетворилося на привілейований стан
- Козаки записувалися поіменно в урядових реєстрах і підлягали тільки владі гетьмана та старшини
- Вони отримували право на вільне проживання в містах і селах, заняття ремеслом, торгівлею, промислом
- Зберігався традиційний козацький суд.
- Козаки звільнялися від податків, їхнім основним обов'язком була військова служба
- Козацтво було провідним становищем і в Слобідській Україні
- Козаки володіли землею, працювали на ній у власних господарствах, мали право вільно торгувати, не сплачувати податків.
- Так само, як і в Гетьманщині, їхньою головною повинністю була військова служба
- численну групу становили городові козаки - так називали козаків, що проживали в містах, містечках, селах, хуторах Гетьманщини та Слобідської України, на відміну від низових (запорізьких) козаків
- У другій половині XVII ст. з середовища козацтва виокремилася козацька старшина. яка займала панівне місце в суспільстві
- Зберігалася в Гетьманщині. Вона все більше зливалася з козацькою старшиною внаслідок отримання офіцерських прав і привілеїв.
- Численна шар Гетьманщини. Після Національно-визвольної війни їхнє становище змінилося. Вони отримали право змінювати місце проживання, вільно вступати до козацького стану (єдиною перешкодою було майнове становище, бо військова служба проходила на гроші)
- Особисту свободу зберігали селяни і в Слобідській Україні. Їх відмінність від козаків полягала в тому, що вони повинні були платити податок до царської казни
- Їхнє становище у другій половині XVII ст. зазнало змін
- Воно визначалося царськими грамотами та нормами пункти
- Частина жителів міст покозачилася (60-80%). Зате до стану міщан записувалися деякі селяни
- Міщани отримали право вільно володіти землями, їх не обмежували в ремеслах, промислах, торгівлі
- Вони платили податки і виконували повинності на користь держави, які, однак, були значно менше, ніж за Речі Посполитої
- Багато міщан було серед переселенців до Слобідської України. Вони, як і селяни, більше жили землеробством, проте не цуралися і ремесел, запровадивши цеховий устрій, подібний до того, який існував в Гетьманщині.
- Привілейоване становище Гетьманщини та Слобідської України.
- Його становище визначалося тим, що православ'я мало статус державної релігії
- На православну церкву гетьманський уряд покладав надзвичайно важливе завдання - бути ідеологічною опорою незалежної козацької держави
- Не випадково всі гетьмани допомагали церкві: то фінансово підтримуючи монастирі, то дбаючи про поліпшення освіти священиків і сприяючи друкування церковних книг
ПІДПОРЯДКУВАННЯ УКРАЇНСЬКИЙ Православної Церкви Московського Патріархату
Підпорядкування Української православної церкви Московського патріархату стало тяжким ураженням визвольної боротьби українців - адже від 1 686 церква більш не надавала ідеологічної підтримки в боротьбі за державну незалежність України, а навпаки, поступово ставала слухняним знаряддям загарбницької політики царату, перетворювалася на засіб русифікації українців, позбавлення їх національної державницької ідеї