Історично проблема єдності світу пов'язуючи-
лась з розвитком філософії і природничо-наукового
знання. Навіть далекі предки говорили про єдність світу. Фалес,
наприклад, бачив його в воді як матеріальному первонах-
чале всього сущого, Геракліт - у вогні, Анаксимен - в
повітрі, Демокріт - в тому, що все складається з атомів.
Матеріалісти прагнули єдність світу знайти в
чомусь конкретному, матеріальному. Релігійно-ідеа-
лістіческое тлумачення світу зводить проблему його
єдності до визнання духовного першооснови (Бога,
абсолютної ідеї) як деміурга (творця) всякого на-
особистого буття.
Якщо до XVIII в. наука йшла по шляху розчленування
природи, відділення одних предметів від інших, дослід
вала окремі сторони процесів і подій, то до сере
дині XVIII в. накопичилося достатньо даних для того,
щоб на основі приватних зв'язків зробити висновок про всеоб-
щей зв'язку явищ і процесів. Відкриття, зроблені в
XIX ст. дозволили сформулювати положення про матері-
альном єдності світу.
Визнання однорідності структури призводило до
матеріально-субстратної моделі, універсальність ко
кількісних законів - до функціональної. Але і та і
інша модель не могли бути задовільними,
оскільки, в кінцевому рахунку, приводили до представле-
нию про "поганий" нескінченності. Цінним у розвитку
всіх попередніх моделей світу було накопичення
конкретних природничонаукових уявлень, демон-
стрірующіх предметне існування цієї єдності.
З природничо-наукової точки зору про матеріальне
єдності світу свідчать встановлення однаково-
сті фізико-хімічного складу в будові тіл, созда-
ня Коперником геліоцентричної системи, відкриття
закону збереження і перетворення енергії та ін.
Ідея матеріальної єдності світу є одним
з вихідних принципів діалектико-матеріалістичної
концепції буття. Знання форм єдності світу обеспечи-
кість перехід пізнання від невідомого до відомого, по-
зволяет через властивості кінцевого осягнути деякі ас-
Пектен нескінченного й абсолютного. І виникає питання:
як узгоджується цей принцип з ідеєю множинності
світів або всесвітів, відмінних від тієї, в якій ми
живемо? Висунуті сучасною фізикою і космологі-
їй гіпотези про множинність світів пов'язані з такою
інтерпретацією квантової механіки, згідно з якою в
Внаслідок будь-якого квантового переходу, що відбувається на
Землі, зірках, галактиці, космічному просторі, з-
вершается поділ Всесвіту на безліч самостоя-
тільних світів.
У такому загальному вигляді ця ідея не є не-
Очікується для філософії. Так, ще Г. Лейбніц в
своєї теологічної теорії світобудови сформуліро-
вал поняття "можливі світи". Він вважав, що з
усього різноманіття можливих світів, які суще-
обхідних в розумі Бога, вибір може зробити сам Бог,
грунтуючись на принципі максимальної досконалості
і оптимальності, максимального багатства явищ,
допускаються фізичними законами. У XX ст. поняття
можливих світів входить в теорію з ім'ям німецько
американського філософа Р. Карнапа, який розумів під
логічно можливими світами такі, які можна
описати несуперечливо. Це можуть бути різні
незвичайні фантастичні світи. Сучасна ж космо-
логія об'єктивує ідею безлічі світів, припускаючи,
що поряд з нашим світом існує безліч
інших, відмінних від нього за своїми фізичними харак-
теристик. Цікавими в цьому відношенні являют-
ся уявлення (М.А. Марков, К.П. Станюкович) про
квазізамкненого космологічних об'єктів, так називаються
ваемих фрідмонов або планконах. дослідників на-
ряду з питанням про наявність багатьох світів цікавить
"Механізм" їх реалізації, тобто проблема вибору законів
природи (Дж. Уілер, У. Хокінг і ін.). Що стосується
адекватності різних теорій множинності світів
зовнішнього світу, то це питання може бути вирішене толь
до в рамках конкретних фізичних теорій. філософ
ський же підхід до їх розгляду дозволяє ствер-
чекати, що концепція різноманіття світів відповідає
ідеї невичерпності матерії і цілком узгоджується з
принципом матеріальної єдності світу.
Серед безлічі форм прояву матеріального
єдності світу найістотніше його субстанціо-
нальное єдність. Дійсно, все різноманіття
властивостей, речей, відносин має загальну основу - мате-
рію. Для більш глибокого розкриття сутності матеріальну
ного єдності світу, так само як і для осмислення проблеми
в цілому, велике значення мають ідея єдиності
фундаментальної структури Всесвіту і безпосередній
але з нею пов'язаний антропний принцип. У сучасній
космології його розцінюють як "прихований принцип, орга-
нізующій Всесвіт певним чином ". Поява
у Всесвіті людини і людського розуму оказивают-
ся забезпеченими вже на рівні фундаментальних зако-
нов природи.
Згідно з цим принципом, величини астрофізі-
чеських параметрів (космологічні початкові умо-
вія) розширення Всесвіту такі, що на визна
ленних щаблях свого розвитку природа необхідно
породжує життя і людини. Навіть незначні з-
трансформаційних змін маси електрона, константи сильного взаємодії
дії або гравітаційної постійної привели б
до неможливості виникнення життя земного типу.
Світоглядне значення антропного принципу
полягає в тому, що в ньому відбивається далеко вухо-
дящая корінням в минуле всепроникна ідея
взаємозв'язку і взаємозумовленості мікро- і мак
рокосмоса, нерозривному зв'язку Людини і Всесвіту.
Ідея матеріальної єдності світу знаходить все нові
і нові природничі підтвердження і філософ
ське обгрунтування.
Істинно революційне значення для понима-
ня єдності світу мають принципи синергетики як
теорії самоорганізації. Під самоорганізацією по-
приймається процес спонтанного та автономного струк-
турообразованія в сильно нерівноважних відкритих
системах. До недавнього часу вважалося, що само-
організація властива лише живій природі. що ж
стосується явищ неживої природи, то класична
фізика наказувала їм підпорядкування оборотним в
часу фундаментальним законам, згідно з якими
практично неможливо розрізнити стан об'єкта в
сьогодення, минуле і майбутнє. "Фактор часу"
тут просто елімінувати і про еволюцію таких об'єк
ектов не могло бути й мови. Це вважалася само собою
зрозумілим і, здавалося, не затьмарювало ідею єдності
світу. Синергетика ж розглядає незворотність
як фундаментальний принцип. Тепер виявлено,
що нерівноважні стану несуть в собі "стрілу
часу "і тим самим вносять порядок, породжуючи бо-
леї високі рівні організації. запровадження другого
початкутермодинаміки як фундаментального
динамічного принципу дозволяє виявити в физи-
чеських процесах перехід від "існуючого до возни-
розкаювана "(І. Пригожий). Відкривається також можли
ність опису нової цілісної загальнонаукової картини
світу, евристичну цінність якої важко пере-
Світ є закономірний рух матерії. такий
загальний висновок з викладеного в філософському понима-
ванні дійсності. Встановлення єдності в беско-
нечном різноманітті буття дозволяє тепер перейти до
конкретнішого розгляду закономірностей са
самоорганізації, саморуху і розвитку. сукупність
що виникають тут проблем утворює предмет теорії
діалектики.