Різні економісти пропонували свої варіанти для зменшення рівня безробіття.
Наприклад, кейнсіанці вважали, що саморегулююча економіка не може перебороти безробіття. Рівень зайнятості залежить від так званого "ефективного попиту" (спрощено - рівня споживання і інвестицій).
Дж.-М. Кейнс писав: "Хронічна тенденція до неповної зайнятості, характерна для сучасного суспільства, має свої корені в недоспоживанні.".
Недоспоживання виражається в тому, що в міру підвищення доходів у споживача в нього в силу психологічних факторів "схильність до заощадження" перевищує "спонукання до інвестицій", що волоче спад виробництва і безробіття.
Таким чином, кейнсіанці, показавши неминучість кризи саморегулюючої економіки, указували на необхідність державного економічного впливу для досягнення повної зайнятості.
Перш за все, слід підвищити ефективний попит, знижуючи позичковий відсоток і збільшуючи інвестиції.
Монетаристи виступили проти кейнсіанських методів. У 1967 році М. Фрідман висловив думку про існування "природного рівня безробіття", що жорстко визначений умовами ринку праці і не може бути змінений мірами державної політики. Якщо уряд намагається підтримати зайнятість вище її "природного рівня" за допомогою традиційних бюджетних і кредитних методів збільшення попиту, то ці заходи будуть мати короткочасний ефект і приведуть лише до зростання цін.
Серед аргументів монетаристів із приводу неспроможності кейнсіанської політики робився акцент на непередбачуваність результатів державного втручання через великі затримки в прояві ефекту цих заходів.
Тепер розглянемо, які ж реальні кроки може застосовувати держава для зменшення рівня безробіття.
Різноманіття типів безробіття робить задачу її скорочення надзвичайно складною. Оскільки єдиного способу боротьби з безробіттям не існує, будь-якій країні для рішення цієї проблеми доводиться використовувати різні методи.
Рівень фрикційного безробіття може бути знижений за рахунок:
поліпшення інформаційного забезпечення ринку праці. У всіх країнах цю функцію виконують організації з працевлаштування (біржі праці). Вони збирають у роботодавців інформацію про існуючі вакансії і повідомляють її безробітним;
усунення чинників, що знижують мобільність робочої сили. Для цього необхідно, перш за все:
· Створення розвиненого ринку житла;
збільшення масштабів житлового будівництва;
скасування адміністративних перешкод для переїзду з одного населеного пункту в інший.
Найбільш важко боротися з циклічним безробіттям, для вирішення такого завдання найефективнішими є такі заходи:
Створення умов для зростання попиту на товари. Так як попит на ринку праці - похідний і залежить від ситуації на ринках товарів і послуг, то зайнятість зросте, а безробіття впаде в там разі, якщо товарні ринки пред'являть більший попит і для його задоволення треба буде найняти додаткових працівників.