- Генеральні, стратегічні - Стимулювання всебічного розвитку особистості, духовне багатство, фізична досконалість, моральна чистота, генеральні цілі і завдання є умоглядними, ідеальними.
- Світоглядні - Формування наукового світогляду, формування політичної, економічної, правової та естетичної культури людини. - Тактичні - Виховання людини і його духовний розвиток, пропаганда мистецтва як завдання, освітня робота, екологічне виховання, естетичний розвиток, розвиток творчих здібностей, організація культурного відпочинку. - Ситуативні - Збагачення особистості конкретними знаннями, вміннями, навичками
Виконавське мистецтво, різного роду свята, видовища, культурне проведення часу заповнюють чоловіча-ське буття і стають формою прояву різноманітної діяль-ності, збагачують особистість певним культурним досвідом.
Потрібні значні зусилля кожного покоління, щоб зберегти, відтворити, підтримати і відібрати цінності, знання і орієнтації, оновити їх або дати їм нову Інтерпро-цію і привести їх у відповідність з мінливими умовами буття.
Для того щоб культурні творіння стали надбанням мно-гих, їх необхідно зберігати і репродукувати. Відбір - пер-вая стадія процесу збереження елементів і досягнень куль-тури. Збереження духовних цінностей - це не тільки запобігання-обертання їх від фізичної загибелі або забуття. Це також спо-соб забезпечення наступності в розвитку духовної культури, що має на увазі відбір духовних цінностей, поширеною-ня і забезпечення їх функціонування в культурному середовищі нової епохи.
Збереженню відібраних культурних творінь служать такі установи, як архіви, музеї, бібліотеки, картинні галереї. Для зберігання духовних цінностей використовуються сучасні технічні засоби, завдяки яким унікальні произве-дення стають менш схильними до руйнівну силу часу.
Поширення цінностей культури здійснюється преж-де всього через громадську систему освіти (загального, спеціального, політичного, художнього та т.д.). Важливу роль відіграють засоби масової інформації, театри, музеї, фі-лармоніі, культурно-дозвільні установи (клуби, бібліоте-ки, дозвільні центри, виставки і т.д.), які діють в умовах вільного часу і являють собою форми до-полнительной освітньої та непрофесійної творче-ської діяльності, доступні для найширших мас.
Таким чином, процес інкультурації засобами социаль-но-культурної діяльності слід розглядати як складне, багаторівневе явище, як рух від найпростіших форм ос-військових культурного досвіду і включення його у власну особисто-стную структуру до відтворення, збереження і оновлення вже в самостійній культурно творчої діяльності.
а) здійснюється у вільний досуговое час, відрізняється свободою вибору, добровільністю, ініціативністю учасників;
б) обумовлена національно-етнічними, регіональними особливостями і традиціями;
г) реалізується в інституційних і неінституціональних формах;
д) відрізняється глибокої особистісної спрямованістю, по-кільки несе в собі риси індивідуальності, реалізується в відповідь на потреби і інтереси особистості;
е) здійснюється через систему масових, групових та ін-індивідуальної форм діяльності;
з) носить гуманістичний, культурологічний, розвиваю-щий характер, оскільки в основі має культурні цілі;
вивчення, задоволення та піднесення духовних потреб-ностей та інтересів особистості;
формування суспільно значущих якостей особистості;
розвиток творчих здібностей;
створення сприятливого культурного макро-мікро-середовища;