На кладовищі вітер свище
Сорок градусів мороз,
На кладовищі жебрак дріщет,
Пройняв його пронос.
Раптом з труни вилазить
У білих тапочках мрець.
Ось він жебрака лає:
"Що ти робиш, нахаба?
Бач, в таку пору
Навалив таку гору! "
Жебрак довго вибачався,
Пальцем жопу затикав,
Але понос не вгамовувався:
Через вуха витікав.
І тепер на це місце
Все село ходить срать,
Так засралі, так зассал
Що церковці не бачити!
***
На кладовищі вітер свище,
Сорок градусів мороз.
А під дубом жебрак дріщет.
Чорт! Пробрало його понос!
Тут з самого з труни
Вилазить раптом мрець:
"Як ти смів в таку пору
Обосраться мою контору !? "
Жебрак довго вибачався,
Жопу пальцем затикав,
Але понос не вгамовувався:
Через вуха випливав!
А пустунка місяць
Висвітлювала дрістуна.
***
На кладовищі вітер свище,
На кладовищі жебрак дріщет,
Лише прозора місяць,
Висвітлює дрістуна.
Раптом з могили встав мрець:
"Шо ж ти робиш негідник?
Хто дозволив в цю пору
За могил вночі срать?
Бач, насрати яку гору,
І могили не бачити! "
***
На кладовищі вітер свище,
Завірюха виє і шумить,
Знявши штаніщі, жебрак дріщет,
Обосрал він весь граніт.
У цю пору вилазить
У білому савані мрець,
На все горло вигукує:
"Обосрал мене негідник!
Чорт вас носить в цю пору
За могил нашим срать!
Глядь, насрати яку гору,
Навіть мертвому не встать ".
Жебрак став тут вибачатися,
Жопу пальцем затикати,
А мрець не став сміятися,
Велів палець облизати.