Прощальна мова миша біля відкритої могили.
Відважної сміливості хоробрий зразок,
Виблискуючи мужньо доблесної відвагою,
Ти жил і впав, граючи шпагою:
Син, брат, племінник, дівер, чоловік, батько.
Нехай - нетверезий, не видко було, негарний,
І не носив колготок і пуантів,
Ти мчав до Парнасу, фалди закусивши,
Змінюючи, як рукавички, Росинант.
О, як тебе нам буде не вистачати.
(Тфу на того, хто мені сичас не вірить)
Ти був канєшно тать - ні дати, ні взяти:
Бив матір, дружину, систр Літц про двері.
Ти їв пташин, крав металобрухт.
Дітей лякав косим холодним оком.
Пах Червоним Маком, Шипром і гамно.
Бив в хмелю потилицею унітази.
Жував пальто, Козюльки, нюхав клей,
Душил собак і спокушав бабусь.
Курил гашиш, льодок, пух тополь.
Позбавляв сім'ю ставриди і ватрушок.
Срал, сидячи в кріслі. Слухав Мотор Хед.
Напилком зарізав кербуда.
Цигани продав батьківщину, буфет,
Купивши у них за гроші три диплома
Про закінчення усіляких наук,
Яких не чули і доценти.
Придумав зрази, стрінги, ноутбук.
Чючьваркіна поставив на відсотки.
Тебе любили жебраки, менти,
Кондуктори, суфлер, ад'ютант.
Сироти, вдови, діви, піїти
Твоїх цілувалися фалди аксельбантів.
Ти чпокал все, що співало і росло,
Мукаючи, Куку, хрюкаючи і виття.
У всьому лісі не знайдеться дупло,
Одного разу не проткнутое тобою.
Гуляв ходою зухвалої не поспішаючи,
Місяця чарівної музики слухаючи,
І ніжною лапою кожного миша,
Каг брата вовняного обіймаючи.
І ось, коли ти мирно, солодко спав,
На ужин поївши смачним салом,
Через тебе проїхав самоскид,
І жись твоя, як птічька отсвістала.
Спочивай з миром, доблесний поет,
Під вагою землі, піску і глини.
Народ, тебе оплакавши, вигадав
Шаради, анекдоти та бувальщини.
"Чючьваркіна поставив на відсотки."
Афтар, ну ви даєте!
Уже й забула, як лежати на столі від сміху.)))
На здоров'я, Олена.
На цей твір написано 19 рецензій. тут відображається остання, інші - в повному списку.