Наукове знання є однією ізвисшіх цінностей сучас-ного людства, без якої неможливо уявити його даль-нейшее розвиток.
Однак таке високе місце в ієрархії культурних цінностей наука займала далеко не завжди і не у всіх культурах. Наука пред-ставлять собою високоспеціалізовану діяльність, ориенти-рованную на постояннийрост інформації про навколишній світ і її практичне використання з метою його перетворення. В такому розумінні наука є специфічний соціокультурний феномен, виникнення і стрімкий розвиток якого оказа-лось можливим тільки взападной цивілізації. ' Обраний за-падной культурою в XVI-XVII ст. шлях цивілізаційного розвитку отримав названіетехногенного. Для даного типу розвитку характерна
'Поняття «західна цивілізація» має не географічний, а культурол-ня сенс. До такої цивілізації можна адресувати суспільства, що сформували-ся на загальній раціоналістичної духовній культурі і орієнтовані на інді-відуалістіческіе цінності.
ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ПРАВА
Формування в західноєвропейському культурному регіоні в XVI-XVII ст. техногенної цивілізації виявилося можливим бла-цію унікальному поєднанню певних соціокультурних чинників. Вони обусловіліпроцесс модернізації традиційного аграрного суспільства епохи Середньовіччя і становлення новогоін-дустріального, або капіталістичного, суспільства, а також його по-наступну еволюцію впостіндустріальное і современноеін-формаційні суспільство.
Від західної цивілізації, що пішла по шляху модернізації, радикально отлічаютсятрадіціонние цивілізації Сходу. Властивий традиційним обществамконсерватізм (постійного-ство) видів діяльності, історично обумовлений аграрним характером економіки, повільні темпи їх еволюції, панування
Наукове знання є насамперед знаніераціональное (лат. Ratio - розум), достовірно пояснює навколишнє действи-ність і прагне до еепоніманію. раціональність наукового
ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ПРАВА
знання виражається в теоретичному моделюванні реальності за допомогою понять, що відрізняються визначеністю і однозначністю змісту. Наукова теорія, що представляє собою раціональну модель дійсності, повинна задовольняти вимогам логіческойнепротіворечівості, обґрунтованості (до-казательності) і систематизированности. Саме раціонально-стю наукове знання відрізняється від інших видів знання -міфо-логічного, релігійного, буденного, художнього, в яких домінує емоційно-ціннісне і образне сприйняття реаль-ності, часто не має вербального (словесного) вираження. Гли-боко особистісний, індивідуальний характер емоційно-ціннісної-ного і образного осягнення дійсності є фактором, що утрудняє процес передачі інформації іншим суб'єктам і вимагає від них певних емоційних зусиль для її адек-ватного сприйняття. Раціональне знання, навпаки, в силу свого по-нятійного і вербального характеру володіє свойствомобщезна-чімості і може бути без шкоди для повноти інформації передано іншим суб'єктам і адекватно ними сприйнято.
Наукова раціональність являє собою історично раз-Віва явище, обумовлене світоглядними Домінал-тами культури, а тому можна виделітьісторіческіе типи, або моделі, наукової раціональності. Специфічні особливості типу наукової раціональності знаходяться в залежності від панів-ствующей в науковому сообщественаучной парадигми і формиру-ються в рамкахнаучной картини світу.
За визначенням американського вченого Т. Куна, наукова па-радігма (грец, paradeigma - приклад, зразок) - це культурно обумовлена система теоретичних, методологічних і ціннісної-них (аксіологічних) установок, прийнятих в якості зразка ре-шення наукових завдань і розділяються всіма членами наукового пові-щества. Та чи інша наукова парадигма лежить в основі «будівлі» будь-який науки, є її «фундаментом». Наукова парадигма ви-полняет функцію дослідницької програми: вона визначає напрями наукового пошуку, т. Е. Стратегію емпіричних і тео-ретические досліджень, і тим самим організовує науковий процес.
Наукова парадигма виступає організуючим принципом, відповідно до якого вибудовується наукова картина світу.