Всі недійсні угоди поділяються на нікчемні та оспорювані.
Нікчемними або абсолютно недійсними є угоди, які є недійсними вже в момент її здійснення в силу закону і тому судового рішення про визнання її недійсною не потрібно. Суд, встановивши факт вчинення нікчемного правочину, констатує її недійсність. Предметом позову в даному випадку є вимога застосувати встановлені законом наслідки недійсності правочину. У виняткових випадках нікчемний правочин може бути визнана дійсною (наприклад, угода досконала малолітнім до його вигоді) Суд має право застосувати наслідки нікчемного правочину і за власною ініціативою.
У цивільному кодексі передбачені такі види нікчемних правочинів: угоди, що не відповідають вимогам закону або інших правових актів (ст. 168 ЦК), угоди вчинені з метою, суперечною основам правопорядку і моральності (ст. 169 ЦК), уявні і удавані угоди (ст. 170 ГК), угоди, вчинені особою, яка визнана недієздатною (ст. 171 ЦК), угоди, вчинене малолітнім (ст. 172 ЦК), угоди, зроблені з недотриманням встановленої законом або угодою сторін обов'язкової форми угоди в тих випадках, коли недотримання форми тягне недейст даткови угоди.
Нікчемність правочину означає, що дія, вчинена у вигляді угоди, не породжує і не може породити бажані для її учасників правові наслідки в силу невідповідності його закону.
Нікчемний правочин, будучи неправомірною дією, породжує лише ті наслідки, які передбачені законом на цей випадок в якості реакції на правопорушення. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд має право застосувати такі наслідки з власної ініціативи (п. 1 ст. 166 ЦК). Протиправність абсолютної більшості дій, скоєних у вигляді нікчемних правочинів, вельми очевидна, як, наприклад, у разі здійснення операції з громадянином, визнаним недієздатним внаслідок психічного розладу. Тому функції суду в таких випадках зводяться до застосування передбачених законом наслідків, пов'язаних з недійсністю угод.
Положення закону про те, що нікчемний правочин є недійсним незалежно від визнання її такою судом, означає лише одне: недійсність - це об'єктивне властивість нікчемного правочину, тому вона недійсна з моменту її вчинення (п. 1 ст. 167 ЦК). Нікчемний правочин і до рішення суду не має юридичної сили. Суд, визнаючи правочин нікчемним, лише усуває невизначеність у правовідносинах, але не перетворює незначну угоду з дійсною в недійсну.
Загальне правило про нікчемність угод формулюється наступним чином. Угода, яка відповідає вимогам закону або інших правових актів, незначна, якщо закон не встановлює, що така угода оспоріма, або не передбачає інших наслідків порушення (ст. 168 ЦК).
Підстави нікчемності угод можна розділити на загальні і спеціальні. Загальні підстави закріплені в гл. 9 ГК Угоди нормами про нікчемність:
а) угод, укладених з метою, суперечною основам правопорядку і моральності (ст. 169 ЦК);
б) уявних і удаваних угод (ст. 170 ЦК);
в) угод, укладених громадянином, визнаним недієздатним внаслідок психічного розладу (ст. 171 ЦК);
г) угод, укладених неповнолітнім, яка не досягла чотирнадцяти років (ст. 172 ЦК);
д) угод, укладених з порушенням форми, якщо закон спеціально передбачає такий наслідок (п. 2, 3 ст. 162 і п. 1 ст. 165 ЦК);
е) угод, укладених з порушенням вимог про їх державну реєстрацію (п. 1 ст. 165 ЦК).
угод, укладених з порушенням вимог про їх державну реєстрацію (п. 1 ст. 165 ЦК).
а) зовнішньоторговельних операцій юридичних осіб, коли під виглядом товарів, зазначених у ліцензії (наприклад, брухту чорних металів), продаються за кордон сплави рідкісних металів;
б) угод, які порушують монопольне право держави на певні види діяльності (наприклад, право на продаж окремих видів озброєння);
в) уявних зовнішньоторговельних операцій для переказу валютних коштів, отриманих в кредит, за кордон з метою їх розкрадання (угоди, вчинені з порушенням правил валютного контролю).
Незначні угоди, вчинені в належній формі, але з порушенням вимог державної реєстрації. Адже для того щоб угода, що вимагає державної реєстрації, породила цивільно-правові наслідки, необхідна наявність юридичного складу, що включає як саму таку угоду, так і факт її державної реєстрації.
Спеціальні підстави нікчемності правочинів закріплені в різних нормах цивільного законодавства. Незначні угоди, спрямовані на обмеження правоздатності або дієздатності громадянина (п. 3 ст. 22 ЦК). Угоди подібного роду можуть відбуватися і бути дійсними тільки у випадках, передбачених законом. Як угоди, спрямованої на обмеження правоздатності її учасників, але допускається законом, можна назвати угоду, відповідно до якої член сім'ї власника житлового будинку, квартири відмовляється при вселенні від права користування приміщеннями в будинку, квартирі нарівні з власником (ст. 127 Житлового кодексу ).