Підстава для списання матеріалів у будівництві
Всі будівельні матеріали підлягають обов'язковому списанню. При цьому організація самостійно затверджує норми списання матеріалів у будівництві на підставі типових збірників виробничих норм витрати, розроблених ГосстроемУкаіни. Як ліміту витрачання можуть бути використані норми витрати матеріалів у будівництві, закладені в кошторисах.
Підставою для списання будівельних матеріалів є такі документи:
- журнал обліку виконаних робіт за формою КС-6а по кожному об'єкту будівництва;
- виробничі норми витрати основних будівельних матеріалів, що розробляються самою будівельною організацією і затверджуються щорічно її керівником;
- об'єктні та локальні кошториси на об'єкти, що будуються, в яких передбачений кошторисний витрата матеріалів за видами робота і конструктивним;
- матеріальний звіт за формою-19 по матеріально-відповідальній особі: начальника будівельної дільниці або виконавцю робіт;
- щомісячний звіт про витрату основних матеріалів у будівництві в співставленні з витратою, визначеним за виробничим нормам за формою М-29.
Відзначимо, що до недавнього часу звіт за формою М-29 ставився до розряду обов'язкових документів. Але в останньому альбомі Росстроя уніфікованих форм первинної документації з обліку будівельних робіт така форма відсутня. Тепер будівельна організація може самостійно розробляти свою форму звіту. У ній обов'язково повинно бути вказано наступне:
Способи списання матеріалів у будівництві
При списанні матеріали повинні бути оцінені. Оцінку їх можна виконувати одним з чотирьох способів:
- визначити собівартість кожної одиниці;
- визначити середню собівартість;
- звернутися до методу ФІФО;
- скористатися методом ЛІФО.
Обраний спосіб по відношенню до будь-якої групи матеріалів повинен обумовлюватися в обліковій політиці підприємства і застосовуватися протягом звітного року.
Оцінка за собівартістю кожної одиниці
Цей метод використовується у випадках:
- коли будівельна організація має в запасі відносно невелику номенклатуру матеріалів. Це дозволяє відстежити, з якої саме партії закупівлі списуються матеріали;
- коли списанню підлягають матеріали, які стоять на особливому обліку;
- якщо матеріали купувалися в одиничному кількості під будівництво конкретного об'єкта.
Незважаючи на складність оцінки за собівартістю кожної одиниці, цей метод хороший тим, що матеріали списуються за реальною собівартістю. Однак він вимагає чіткого обліку кожної покупки. При використанні цього методу треба знати, з якої саме партії береться даний матеріал, і списувати його за ціною саме цієї закупівлі.
Оцінка середньої собівартості
Цей спосіб містить два варіанти обчислення собівартості матеріалу.
1 варіант - зважена оцінка:
Для визначення зваженої оцінки робиться наступне:
- обчислюється вартість групи матеріалів на початок місяця і придбаних до кінця цього місяця;
- обчислюється кількість матеріалів цієї ж групи за звітний період (сума залишку на початок місяця і кількості придбаного протягом місяця);
- отримана вартість ділиться на кількість матеріалів.
2 варіант - змінна оцінка:
Змінна оцінка є фактичною собівартістю матеріалу. Вона відрізняється від зваженої оцінки тим, що при розрахунку замість кількості матеріалів, придбаних протягом звітного періоду, враховується тільки їх надходження на момент списання (з урахуванням залишків на початок місяця).
метод ФІФО
За методом ФІФО матеріали списуються у виробництво в тій черговості, в якій їх купували. В першу чергу списуються партії, придбані раніше. Причому списані (відпущені) матеріали списуються за їх фактичною собівартістю, а залишки оцінюються за собівартістю останньої закупівлі.
Списання матеріалів за методом ФІФО можна виконати за двома варіантами:
- В першу чергу списуються матеріали першої партії матеріалів за їх фактичною собівартістю. Якщо кількість в цій партії не покриває потреби в списанні, то списується друга партія вже по її фактичної собівартості і т.д.
- Для визначення залишку із загальної вартості матеріалів, що надійшли за місяць (з урахуванням залишку на початок місяця) віднімається вартість списаних матеріалів.
- спочатку визначається загальна вартість матеріалів, що надійшли за місяць (з урахуванням залишку на початок місяця);
- потім визначають залишок матеріалів на кінець місяця за ціною останньої придбаної партії;
- різниця між цими величинами буде дорівнювати вартості списаних за цей період матеріалів.
метод ЛІФО
Цей метод передбачає списання витрат в будівництві «від зворотного»: в першу чергу списується матеріал з партії, придбаної останньої. Причому собівартість списаних матеріалів оцінюється за собівартістю цієї партії, а залишок матеріалів - за собівартістю партії, закупленої першої.
Списання матеріалів відкритого зберігання
Пісок, гравій, блоки, щебінь та інші матеріали відкритого зберігання знаходяться на відкритих майданчиках. Вони витрачаються протягом звітного періоду без документального оформлення. Для визначення їх витрати проводиться щомісячна інвентаризація залишків (на кінець звітного періоду). Оцінка витрачених на виробництво запасів визначається за формулою:
Р - вартість матеріалів, витрачених на виробництво;
Н - вартість початкового залишку матеріалів (на початок місяця);
П - вартість матеріалів, що надійшли за звітний період;
К - вартість кінцевого залишку (на момент інвентаризації).
Списання яких важко втрат
Витрата матеріалів в будівництві включає в себе втрати, які практично неможливо виключити. Трудноустранімимі втрати можуть виникнути під час перевезення матеріалів зі складу, при здійсненні будівельно-монтажних робіт.
Списання цих втрат виконується з урахуванням типових норм яких важко втрат, наведених в РДС 82-202-96. У разі, якщо такого роду втрати матеріальних ресурсів не охоплені цим документом, то вони повинні розроблятися відповідно до СНиП 82-01-85 і вищевказаного РДС.
списання матеріалів
На підставі затверджених даних звіту форми № М-29 бухгалтер щомісяця списує одним із зазначених вище способів витрачені матеріали, попередньо звіривши їх з фактичною наявністю, на собівартість будівництва (будівельно-монтажних робіт).
Як правило, списання матеріалів здійснюється під певний акт форми № КС-2. Однак уніфікованої форми акта списання матеріалів у будівництві не існує, тому багато організацій створюють його самостійно, враховуючи наявність реквізитів передбачених пунктом 2 статті 9 закону № 129-ФЗ, а саме код форми, найменування списаних матеріалів, одиницю виміру, фактичні витрати матеріалів, об'єкт, на який списуються матеріали, дату складання, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій. В якості додаткових реквізитів можна вказати напрямок витрати, бухгалтерські рахунки, напрямок витрати та інші дані, необхідні організації для деталізації обліку.