Перебудова, труднощі та протиріччя.
1. Перебудова: її суперечливий характер і наслідки. Очевидне наростання негативних явищ в житті країни викликало серйозне занепокоєння її керівництва. Очолив партію і державу після смерті Л.Брежнєва Ю.В.Андропов відкрито визнав наявність багатьох невирішених проблем, відставання СРСР від Заходу по ряду важливих напрямків. Були вжиті рішучі заходи з наведення громадського порядку і дисципліни на виробництві. Широкий резонанс викликали кадрові перестановки в партійних і державних структурах. Почалося розслідування найбільш одіозних фактів корупції. Велика увага приділялася боротьбі з бюрократизмом і безгосподарністю. Більшість людей зі схваленням прийняли новий курс. Однак після смерті Ю. Андропова в початку 1984 радянське суспільство знову занурилося в застій - пост Генерального секретаря КПРС зайняв старий, тяжкохворий К.У.Черненко.
За незвично новаторськими гаслами - «прискорення», «гласність» - ховалася досить традиційна модель соціалістичної модернізації, заснована на вірі в досконалість основ соціалізму. Головна проблема бачилася в недостатньому використанні «потенційних можливостей соціалізму». Ставилося завдання «створити більше соціалізму», прискорити його розвиток.
Однак закон зазнав фіаско. В умовах повної відсутності інфраструктури [73] більшість керівників вважали за краще не ризикувати, а отримувати по максимуму держзамовлення, який служив гарантією централізованого постачання сировиною і збуту готової продукції.
В кінці 1980-х більшість партійних і господарських керівників визнали необхідність широкого розвитку ринкових відносин. Перший з'їзд народних депутатів СРСР ухвалив почати перехід до нової моделі економічного розвитку. Ця модель передбачала поєднання планових і ринкових засад і була закріплена в постанові Верховної ради СРСР «Про концепцію переходу до регульованої ринкової економіки». Програма регульованого ринку піддалася критиці з боку ряду вчених [74]. С. Шаталін і Г. Явлінського була запропонована альтернативна програма виходу з кризи, яка передбачала позбавлення союзного уряду монопольної економічної влади, приватизацію економіки. Але ця програма була відхилена.
Зміни в суспільно-політичному житті почалися з політики гласності. Пом'якшення цензури призвело до виникнення ряду нових видань. У 1985-1986 рр. розгорнулася боротьба з корупцією та порушеннями виробничої дисципліни. Була створена комісія для додаткового вивчення документів і матеріалів про репресії 1930-х років. Були реабілітовані багато жертв сталінських репресій, в т. Ч. М. Бухарін, вчені-аграрії А. Чаянов і М. Кондратьєв.
«Нове політичне мислення» у зовнішній політиці передбачало пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими.
Демократичні процеси привели до створення в союзних республіках народних фронтів, нові політичні партії і рухів ( «Рух» на Україні, «Саюдіс» у Литві). У 1986 р пройшли масові демонстрації проти русифікації в Алма-Аті. У прибалтійських республіках, На Україні і в Білорусії громадськість наполегливо вимагала оприлюднення радянсько-німецьких договорів 1939 р документів про депортацію населення у період колективізації та ін. Підйомом націоналістичного руху в умовах поглиблення економічної кризи скористалися радикали і сепаратисти, що розв'язали криваві зіткнення. Десятки людей загинули в Сумгаїті і Фергані, тисячі людей опинилися біженцями в Азербайджані, Узбекистані, Вірменії. Все більше стала виявлятися національна нетерпимість.
У 1988 р опозиційні сили прибалтійських республік взяли курс на вихід з СРСР. Одночасно в Закавказзі почався вірмено-азербайджанський конфлікт з питання про приналежність Нагірного Карабаху, який прийняв форму затяжний і кривавої війни. Союзна держава виявилося безпорадним у вирішенні цього і багатьох інших міжетнічних і міжнаціональних конфліктів. Нездатне утримати владу демократичним шляхом, керівництво СРСР вимушено використовувало військову силу.
Перебудова, розпочата з ініціативи частини партійно-державних діячів з метою демократизації життя суспільства, вдосконалення соціалізму, закінчилася. Її головним підсумком став розпад колись могутнього багатонаціональної держави і завершення радянського періоду в історії Вітчизни.