підпорядкування законодавству і нормативним регулюючим актам
Таким чином, оцінка ефективності буде складатися з оцінок кожної зацікавленої групи осіб.
Підхід не має прямого відношення до оцінки ефективності організаційної структури управління
Аналіз різних точок зору, висловлюваних з приводу критерію ефективності системи управління, дозволяє зробити висновок, що пошук універсальних, узагальнюючих, синтетичних, легко обчислюються і раціональних за економічним змістом показників оцінки ефективності системи управління, що поєднує як показники ефективності виробництва, так і системи управління , поки не дав прийнятних результатів. Ефективність останньої в принципі не може бути оцінена поза зв'язком з ефективністю функціонування виробничої системи. Ефективність управління може і повинна оцінюватися за результатами роботи керуючої системи, що дає підстави для со-лення організації та забезпечення економічності управління.
Показу-ки ефективності організаційної структури управління необхідні, перш за все, для оцінки ефекту вдосконалення організаційної структури, як різниця між її станами (до і після).
Ефективність оргструктури управління теж може і повинна оцінюватися за своїми, тільки їй властивим критеріям. Показники ефективності організаційної структури управління необхідні, перш за все, для оцінки ефекту вдосконалення організаційної структури, як різниця між її станами (до і після).
Оскільки, організаційна структура закріплює систему цілей і розподіл ресурсів для їх досягнення, її ефективність проявляється в тому, що всі елементи системи цілеспрямовано функціонують найбільш ефективним способом, що і дозволяє їм повністю реалізувати свої цільові установки найбільш економічним способом. При цьому критерій ефективності організаційної структури в цілому повинен включати два фактори: сприяти виробленню цільових направлень розвитку підприємства з урахуванням використання зовнішніх можливостей і забезпечувати реалізацію вироблених рішень на досягнення максимальних результатів при мінімальних витратах, що залежить від здатності елементів оргструктури мобілізувати внутрішні можливості.
Цільова ефективність - міра реалізації функції системи в цілому, а результат - факт реалізації функції системи. Але факт реалізації функції може відбутися тільки в тому випадку, якщо вона забезпечена потенціалом системи, тобто певною сукупністю ресурсів, які можуть бути мобілізовані для досягнення мети системи (potentia - від лат можливість). Реальна мета - це те, що може бути забезпечено потенціалом, сукупністю стратегічних ресурсів системи. Тоді, ефективність виробничої організа-ції визначається тим, наскільки повно виявлені і реалізуються ринкові можливості підприємства при максимальному використанні його потенціалу. Тому, доцільно виділення:
а) показників ефективності функціонування організації в зовнішньому середовищі, що забезпечують ефективність з точки зору використання зовнішніх можливостей (в цьому сенсі ефективність є вираз її корисності для системи більшого масштабу);
б) показників ефективності, що характеризують потенціал організації з точки зору використання її внутрішніх можливостей (сильних сторін).
Критерій ефективності кожного елемента організаційної структури управління також повинен визначатися як з позицій реалізації мети (цільова ефективність), так і з позицій забезпечення мінімуму витрат, необхідних для досягнення кінцевого результату (ресурсна ефективність) з урахуванням специфіки кожного елемента.
Таким чином, ефективність структур управління може оцінюватися за такими критеріями:
1.) Ступінь надійності (працездатності) організаційної структури управління, що характеризується:
а) ступенем раціональності структуризації цілісної системи на елементи на підставі угруповання завдань для визначення видів робіт, угруповання видів робіт і розподілі управлінських функцій, що забезпечується дотриманням принципів актуалізації та зосередження функцій;
б) ступенем раціональності структури відносин між елементами, яка забезпечується дотриманням принципу сумісності як умови їх взаємозв'язку і взаємодії;
2). Ступінь використання ринкових можливостей, що характеризується здатністю господарської системи через свої організаційні структури виробляти комплекс цілей і завдань функціонування і розвитку організації;
3). Ступінь використання внутрішніх можливостей, що характеризується здатністю організаційних структур управління досягти поставлених цілей при мінімальних і необхідні витрати, що і забезпечує механізм управління.