Судово-психіатричну експертизу неповнолітніх має право проводити лише психіатр, який має спеціальну підготовку в області підліткової судової психіатрії. Бере участь у виробництві СПЕН психолог повинен мати спеціалізацію по підліткової психопатології. Психолог, який бере участь у виробництві комплексної СПЕН, володіє всіма правами судового експерта та підписує акт (висновок) експертизи. Законний представник неповнолітнього має право брати участь в проведенні його огляду, але при скоєнні представником дій, істотно ускладнюють проведення експертизи, експерти можуть письмово клопотати (перед органом, що призначив експертизу) про відмову законному представнику в зазначене право.
Експертиза неповнолітніх повинна бути: а) переважно комплексної з широким залученням підліткових фахівців (сексопатолога, психоендокринолог, педагога, підліткового фахівця з трудової і військової експертизам і ін.); б) для підслідних та засуджених рекомендується по можливості стаціонарна СПЕН; в) для потерпілих і свідків доцільно амбулаторне огляд, але у випадках ускладнень в діагностиці або експертною оцінкою закономірно зміна виду експертизи на стаціонарну.
Амбулаторна СПЕН проводиться не на території слідчого ізолятора, а в психіатричному закладі (при підлітковому або общеекспертном відділенні).
Що стосується неповнолітніх правопорушників, які не досягли 14 років, особливо в складних випадках, також має проводитися експертне огляд, бажано в спеціалізованих підліткових експертних комісіях, напрямок на яке здійснюють інспекції у справах неповнолітніх. Однак в цих випадках пишеться не «акт», а «медичний висновок», що включає всі частини акта, діагностику та медичні рекомендації, крім висновків про осудність-неосудність.
При проведенні СПЕН обов'язково виконання наступних формальностей:
1) перевірка наявності в матеріалах кримінальної справи: а) постанови чи ухвали про призначення СПЕН; б) об'єктивних відомостей про особу підлітка (показання, характеристики); в) медичної документації; г) акта СПЕН, якщо експертиза вже проводилася раніше;
При відсутності в кримінальній справі зазначених документів в проведенні СПЕН може бути відмовлено;
2) при направленні на амбулаторне огляд і в разі, якщо неповнолітній не утримується під вартою, необхідна присутність батьків або іншого законного представника.
28.Определеніе безпорадності стану потерпілого
Яке значення має визначення безпорадності стану потерпілого для кримінального процесу
Незважаючи на те, що відповідно до кримінально-процесуального закону кримінальне переслідування у справах приватного і приватно-публічного обвинувачення здійснюється тільки при наявності заяви потерпілого або його законного представника, ч. 4 ст. 20 КПК України залишила за керівником слідчого органу, слідчим, а також прокурором і дізнавачем можливість порушення кримінальної справи про будь-якому злочині приватного і приватно-публічного обвинувачення і при відсутності заяви потерпілого або його законного представника, якщо даний злочин скоєно у відношенні особи, яке в силу безпорадного стану не може захищати свої права і законні інтереси.
ЗНАЧИМІСТЬ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «безпорадному стані»
Різноманітність життєвих ситуацій, при яких особа можна визнати знаходяться в безпорадному або залежному стані, не дало можливості законодавцю визначити конкретні поняття цих станів. Тим часом визначення поняття безпорадного стану має особливу значимість. Визнання потерпілого безпорадним служить підставою для наділення зазначених кримінальних справ ознаками публічності та здійснення повного попереднього розслідування. При цьому прийняття рішення про визнання потерпілого безпорадним має особливе значення саме на стадії порушення кримінальної справи, яка обмежена незначними термінами проведення попередньої перевірки.
У деяких складах злочинів, таких як вбивство (п. «В» ч. 2 ст. 105 КК РФ), навмисне заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю (п. «Б» ч. 2 ст. 111), умисне заподіяння шкоди здоров'ю середньої тяжкості ( п. «в» ч. 2 ст. 112), катування (п. «г» ч. 2 ст. 117), примус до вилучення органів або тканин людини для трансплантації (ч. 2 ст. 120) безпорадний стан потерпілого є обставиною , що впливає на кваліфікацію скоєного кримінально-караного діяння, що дає підставу для призначення більш строго покарання винному.
Однак перелік злочинів, які можуть бути вчинені щодо потерпілого, який перебуває в безпорадному стані, не обмежується тільки вищезгаданими. Що знаходиться в безпорадному стані потерпілий може виявитися жертвою будь-якого злочину, що носить переважно корисливо-насильницького характеру.
У Загальній частині КК України даний стан потерпілого зазначено як обставина, що обтяжує покарання. Так, п. «З» ч. 1 ст. 63 КК України відносить до таких обставин вчинення злочину щодо малолітнього, іншого беззахисного або безпорадного особи.
Слід зазначити, що у зазначеній нормі лише малолітній виділений як беззахисне або безпорадне обличчя, інші ж випадки прямо не визначені.
З урахуванням викладеного представляється, що стан потерпілих можна визнати як безпорадне у випадках, якщо злочин скоєно у відношенні:
особи, яке в силу психічних або фізичних вад, визнано судом у порядку цивільного судочинства недієздатним;
особи, яка страждає на тяжкі психічні захворювання і перебуває на обліку в психіатричних медичних установах;
особи з фізичними вадами, які зумовлюють нездатність захищати свої права і законні інтереси чи нездатність самостійно скористатися належними йому правами (інваліди I або II груп, німі, глухі, сліпі);
особи, яка є неписьменним або страждає мовними розладами.