Правоздатність та дієздатність юридичної особи реалізуються через його органи (п. 1 ст. 53 ЦК), що формують і виражають зовні його волю як самостійного суб'єкта права.
Органи юридичної особи не тільки здійснюють управління його діяльністю, а й виступають у майновому обороті від його імені, інакше кажучи, їх дії визнаються діями самої юридичної особи. Вони складають частину юридичної особи і не є самостійними суб'єктами права (на відміну від представників, які теж можуть виступати від імені юридичної особи за її дорученням, і від повних товаришів, підприємницька діяльність яких визнається діяльністю відповідного товариства в цілому). Тому для здійснення угод від імені юридичної особи вони не мають потреби в довіреності.
Органи юридичної особи можуть бути одноосібними (директор, генеральний директор, президент, голова правління і т.п.) і колегіальними (правління, спостережна чи піклувальна рада, загальні збори). Колегіальні органи обов'язково створюються в корпоративних юридичних особах, побудованих на засадах членства (товариствах і суспільствах, кооперативах, громадських організаціях, асоціаціях і союзах). Вищим органом тут завжди є загальні збори їх учасників. Вони, втім, можуть створюватися і в фондах (піклувальні ради), і в установах (наприклад, в наукових і освітніх), що не відносяться до корпоративних організаціям.
Органи юридичної особи можуть створюватися для формування його волі ( "волеобразующіе органи") і для одночасного вираження його волі зовні, по відношенню до всіх третіх осіб - учасників майнового обороту ( "волевиявлятися", або виконавчі, органи). До числа перших відносяться перш за все загальні збори і інші колегіальні органи, волю яких як волю юридичної особи повинні потім здійснювати відповідні виконавчі органи.
Разом з тим виконавчі (волевиявлятися) органи одночасно завжди є і волеобразующіе. Їх діяльність не обмежується тільки строгим виконанням волі, сформованої іншими органами юридичної особи. Більш того, в унітарних підприємствах, а також у багатьох видах установ одноосібний керівник (директор) одночасно є єдиним волеобразующім і волевиявлятися (виконавчим) органом. Тому закон вимагає, щоб волевиявлятися органи юридичної особи діяли сумлінно і розумно, керуючись його інтересами (п. 3 ст. 53 ЦК). При порушенні цих вимог на них може бути покладено обов'язок по відшкодуванню завданих юридичній особі збитків за рахунок свого особистого майна. Оскільки, однак, мова йде про внутрішні взаємини юридичної особи та його органу, такі протиправні дії останнього не можуть служити підставою для визнання недійсними угод, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.
Одноосібні органи або призначаються засновниками (наприклад, власником майна унітарного підприємства або установи або уповноваженим ним органом), або обираються учасниками (засновниками) юридичної особи або створеним ними колективним органом (радою, правлінням). Колективні органи або обираються усіма учасниками (засновниками) (рада директорів, правління), або складаються з них (загальні збори, наглядову раду). Склад і компетенція органів юридичних осіб, а також порядок їх формування (призначення чи обрання) визначається законодавством і установчими документами.
Представництва та філії (див. Схему). Юридична особа може відчувати потребу в постійному здійсненні будь-яких дій за межами свого основного місця знаходження. З цією метою воно має право створити в іншому місці свій відокремлений підрозділ у вигляді представництва або філії. Представництво створюється для представлення та захисту інтересів юридичної особи, тобто з метою постійного здійснення для нього певних юридичних дій (п. 1 ст. 55 ЦК), наприклад, в центрі того чи іншого регіону. Філія створюється для здійснення всіх або певної частини функцій (цілей) юридичної особи, включаючи і цілі представництва (п. 2 ст. 55 ЦК). Іншими словами, філія займається тією ж діяльністю, що і її створила юридична особа, але одночасно може здійснювати і функції його представництва. У цій ролі може виступати, наприклад, окремо розташований цех чи інше виробництво, відділення банку і т.п. Філіями іноді можуть ставати і цілком самостійні в економічному або в структурному сенсі організації, якщо їх засновник - юридична особа вважає за необхідне зберегти повний контроль (і повну відповідальність) за їх діяльністю.
Для здійснення представницьких та інших юридичних функцій від імені юридичної особи остання має видати довіреність призначеного їм керівнику (директору) свого представництва або філії (абз. 2 п. 3 ст. 55 ЦК), тобто конкретній фізичній особі (оскільки видати довіреність своєму підрозділу, інакше кажучи, вступити з ним у цивільно-правові відносини представництва неможливо через відсутність у нього цивільної правосуб'єктності). Керівник представництва або філії на підставі виданої йому довіреності діє від імені і в інтересах юридичної особи (а не "від імені" філії або представництва).
Порядок створення юридичних осіб (загальні положення).
Юридичні особи створюються з волі їх засновників, проте держава (публічна влада) в інтересах усіх учасників майнового обороту контролює законність їх створення. Звідси - вимога обов'язкової державної реєстрації юридичних осіб.
У якості засновників юридичної особи можуть виступати їх первинні учасники (члени) (в господарських товариствах, кооперативах, асоціаціях, громадських і релігійних організаціях) або власник їх майна або уповноважений ним орган (при створенні унітарних підприємств та установ), а також інші особи , що вносять в них майнові внески, хоча і не беруть потім безпосередньої участі в їх діяльності (засновники фондів).
Законодавству відомо кілька способів (порядків) створення юридичних осіб. В умовах ринкової організації обороту основним стає явочно-нормативний (або нормативно-явочний, іноді званий також заявний або реєстраційним) спосіб їх створення. Він виключає необхідність отримання попереднього дозволу органів публічної влади на створення юридичної особи. Засновники "є" до реєструючого органу, який не має права відмовити їм у реєстрації створюваної організації при відсутності будь-яких порушень правових норм з їх боку. В такому порядку створюється більшість юридичних осіб.
Як передбаченого законом виключення використовується також дозвільний порядок створення деяких юридичних осіб, які передбачають займатися лише підприємницькою діяльністю. Він пов'язаний з необхідністю отримання попереднього дозволу (згоди) від органів публічної влади на створення відповідної юридичної особи, що зазвичай служить спільним інтересам усіх учасників обороту. В такому порядку, наприклад, створюються комерційні банки і страхові компанії (зокрема, оскільки їх діяльність пов'язана з наданням фінансових послуг необмеженому колу споживачів і акумулюванням значних грошових коштів останніх). Крім того, даний порядок використовується при створенні юридичних осіб, які можуть зайняти домінуюче або навіть монопольне становище на ринку певних товарів або послуг з тим, щоб зберегти в інтересах споживачів конкуренцію між існуючими товаровиробниками (услугодателями). Очевидна тому неможливість повної відмови від дозвільного порядку навіть у розвинутій ринковій економіці (що підтверджує і зарубіжний досвід).