Основні форми конвертованості валют. Умови формування конвертованих валют.
Конвертована валюта - ця національна грошова одиниця, яка має здатність вільно (посеред-ством купівлі-продажу) обмінюватися на іноземні валюти, виконувати функції світових грошей, т. Е. Вільно використовуватися в міжнародному платіжному обігу для здійснення міжнародних розрахунків.
Розрізняють дві основні форми конвертованості валют: 1) вільна, або пів-ністю конвертована, і 2) частково конвертована.
Повністю конвертована валюта означає, що будь-яка особа (іноземних-ве і вітчизняне, фізичні та юридичні) має право обмінювати будь-яку кількість своєї національної валюти на іноземну вільно конвертовану валюту, розраховуватися нею за експортно-імпортні операції, депонувати її в національних банках, використовувати для створення різних фінансових активів (на-приклад. цінні папери) і купувати державні і приватні цінні папери.
Частково конвертована валюта (обмежена конвертованість) означає лише її зовнішню конвертованість, т. Е. Вільне використання валюти іноземними особами (юридичними та фізичними), причому тільки в поточних (іноді - тільки в зовнішньоторговельних) розрахунках. До них відносяться розрахунки, пов'язаний-ні з експортом і імпортом товарів і послуг, з доходами іноземних та отече-ських осіб від інвестицій (відсотки, дивіденди), від обслуговування іноземців всередині країни, з витратами на послуги своїм громадянам за межами країни, авіаціон- ний і морський фрахт, страхування вантажів і т. д.
В даний час в світі налічується більше 300 найменувань національних грошей, але тільки близько 20 країн (США. Англія, Німеччина. Японія, Канада. Данія, Ні-дерландов, деякі багаті нафтою країни Близького Сходу) мають повністю конвертовану валюту. Приблизно 50 країн світу мають різні форми частково конвертованих валют.
Крім того. існують неконвертовані валюти, яких переважна біль-шинство.
Неконвертованість валют означає, що держава повністю запре-щает будь-які операції обміну своєї валюти на іноземну або дозволяє це робити за згодою уповноважених валютних органів.
В рамках перших двох форм конвертованості, особливо другої форми (т. Е 'частково конвертованої валюти), доцільно виділити внутрішню і зовнішню конвертованість.
Зовнішня конвертіруемость- це такий вид конвертованості, коли инос-Тран держави, підприємства і громадяни можуть вільно переводити за кордон свої вклади, зроблені в національній валюті. Цей вид конвертованості пов'язаний з операціями руху капіталів і кредитів.
Внутрішня конвертованість означає право підприємств і громадян тієї чи іншої держави вільно купувати іноземну валюту для проведення справа-вих операцій. Ці операції можуть бути як поточними, так і пов'язаними з движени третьому капіталів, кредитів.
Для введення конвертованої валюти держава повинна прийняти відповідними-ющий закон, оформити необхідні законодавчі акти. У законі визначається. на які іноземні валюти може обмінюватися дана валюта, чи може вона продаватися на валютних ринках, яким особам і в якій кількості (обмеженому або необмеженому) вирішуються певні операції з цією валютою. Якщо таких обмежень немає ні для юридичних, ні для фізичних осіб (іноземних і вітчизняних), то це означає повну конвертованість.
На відміну від епохи золотого стандарту, коли статус валюти, її конвертованість в основному залежали від величини золотого запасу, сьогодні конвертованість визначається насамперед економічною могутністю країни. Характерним в цьому плані є те, що певні валютні обмеження для своїх підприємств і громадян (зокрема, здійснювати інвестиції за кордоном), наприклад. Франція і Італія в повному обсязі скасували лише в 1989 р Навіть Японія скасувала обмеження на експорт капіталу в 1979 р а більшість країн Західної Європи підтримують обмеження на обмін валют та їх вивезення для цілей індивідуального туризму і т. Д.
З огляду на це, при певних умовах може вводити часткову конвертованість. Крім того. членство в МВФ зобов'язує нашу державу вво-дить той чи інший режим конвертованості. По-перше, створюються умови для довгострокового поліпшення її платіжного ба-Ланса. По-друге, конвертована валюта асоціюється у світі з економічною свободою. Перехід на таку валюту сприяє встановленню для підприємств країни режиму міжнародної конкуренції, яка змушує їх впроваджувати мате-ріале-. енерго-, ресурсозберігаючі технології, нові форми організації виробництва, а отже, знижувати витрати виробництва і ціни. що підвищує еф-ність економіки. По-третє, при конвертованості валюти виникає мож-ливість розраховуватися з іншими країнами національними грошима без обов'язкового попереднього накопичення інвалюти, що рівнозначно отриманню біс-процентного іноземного кредиту. По-четверте, розширюються можливості покупки іноземних товарів і експорту своїх, стимулюється зовнішньоекономічна діяль-ність підприємств. При цьому значно зменшується валютний ризик, т. Е. Ризик, пов'язаний зі зміною курсів валюти під час виконання контракту. У той же час перехід до конвертованій валюті супроводжується лібералізацією зовнішньоекономічної діяльності, зокрема імпорту, подорожчанням його внаслідок неизбеж-ної девальвації власної валюти, що призводить до певних економічних втрат. По-п'яте, введення конвертованої валюти сприяє залученню стра-ни в систему міжнародного поділу праці, посилення її відкритості (і одне-тимчасово залежності). По-шосте, конвертована валюта стимулює залучення іноземного капіталу. По-сьоме, значно спрощується процедура розрахунків.