У цій статті я буду говорити не про недоумкуватих шукачів пригод, а про тих, кому нікуди подітися. Про людей, які живуть в нових спальних районах, побудованих абияк, без урахування розміру автопарку. Такі райони є практично в кожному більш-менш великому городеУкаіни.
Я як раз живу в одному з таких зараз. Слава богу, квартира наймана, тому що якби вона була покупна, то від усвідомлення своєї помилки я б давно запив або повісився. Місць для паркування у дворі немає від слова "зовсім". Найчастіше знаходяться "віконця" прямо на вулиці, в п'яти хвилинах ходьби від будинку. Але коли їх немає (а таке буває), то я їду на газон.
Вірніше, газоном це назвати можна з великим натягом. Розорані пустир перед будинком, з буграми, арматурою, що стирчить і накидали подекуди бетонними плитами. Це щось давно пристосували від безвиході під паркувальні потреби. Ті ж, хто приїжджають раніше, встигають зайняти дефіцитні місця на пішохідній доріжці. І це - повсякденна норма нашого двору.
"Як щодо платного паркування, приятель?" - запитаєте ви. А я не хочу платити - у мене є куди витратити зайві 4-5 тисяч рублів на місяць (48-60 тисяч рублів на рік). І не хочу ходити 10 хвилин від під'їзду до парковки. Я вважаю, що раз держава отримує від мене транспортний податок, а ще прибутковий податок, а господар моєї квартири платить податок на майно (який включений в орендну плату), то я маю право на одне машиномісце поблизу від будинку.
Вся сучасна забудова - це надприбутковий і вкрай безвідповідальний бізнес. Ну дивіться. Мої родичі 12 років тому купили в споруджуваному будинку "двушку" у метро за 300 тисяч рублів (складно повірити, чи не так?). Зараз такі квартири в цьому ж будинку стоять по 8 мільйонів. Як ви думаєте, це цемент з цеглою подорожчав? Та ні, це апетити у учасників ринку стали іншими.
Корупційна складова в ціні квадратного метра вже давно перевалила за половину, тобто хтось (не показуватимемо пальцем) отримує частину сплачених за квартири грошей просто так, тому що займає певну посаду.
Їдемо далі. Землі в країні повно, але кожен квартал нарізаний на дрібні шматки, на яких зводять 30-поверхові башти на 1 000 квартир, залишаючи на прибудинковій території 50 машиномісць. Територія не упорядковується, доріжки розбиті, мікрорайони схожі на мурашники ...
Але ні забудовники, ні чиновники всіх рангів, від муніципалів до мерів і губернаторів, чомусь не хочуть робити свою роботу добре і якісно, замислюючись не тільки про свої доходи, а й про те, як взагалі люди будуть жити в тому, що вони називають "сучасними житловими комплексами".
Адже можна ж по-людськи, чи не так? Можна ж адже подумати про людей. Наприклад, замість пустиря організувати Екопарковка (якщо вже трава так необхідна). Або, врешті-решт, чи не розпродавати міську землю за такими дрібним шматках і будувати не так щільно? Але тоді бізнес буде не дуже прибутковий, і чиновні місця - не такі привабливі. А життя-то адже одна, і хочеться, так би мовити, і собі, і дітям!