Н. К. Крупської продовжувала поглиблено розробляти педагогічну теорію. Вона широко висвітлювала у своїх працях найважливіші проблеми комуністичного виховання, політехнічного навчання, дидактики, послідовно боролася за реалізацію марксистсько-ленінського вчення про виховання і освіту.
Н. К. Крупської була членом ЦК Всесоюзної Комуністичної партії (більшовиків), депутатом і членом Президії Верховної Ради СРСР, почесним академіком, доктором педагогічних наук. Вся її життя було віддано боротьбі за справу партії, за щастя трудящих, за комунізм [18].
Н. К. Крупської вказувала, що виховання підростаючого покоління відіграє велику роль в справі будівництва соціалізму. За її словами, «необхідною передумовою соціалізму є людина, здатна здійснити соціалізм» [16].
Висновки по першому розділі
З 1928 року почав виходити щомісячний науково-методичний журнал «Дошкільне виховання».
До 40-х років XX ст. мережу дошкільних освітніх установ досягла досить високого рівня, обов'язковим піклуванням були охоплені понад два мільйони вихованців.
У роки Великої Вітчизняної війни надзвичайно ускладнилася робота дитячого садка. Багато дошкільні установи були зруйновані фашистськими загарбниками. Нові дошкільні установи відкривалися зазвичай при евакуйованих підприємствах.
Велике значення для розвитку дошкільного виховання мало прийняте в 1944 р постанова РНК СРСР «Про заходи щодо розширення мережі дитячих установ і поліпшення медичного та побутового обслуговування жінок і дітей».
У перші повоєнні роки були повністю відновлені зруйновані фашистами дошкільні установи і тепер послідовно вирішувалися завдання зміцнення їх матеріальної бази, підвищення рівня педагогічної роботи, поліпшення підготовки кадрів.
Велика увага приділялася зміцненню здоров'я дітей, ослаблених направляли в санаторні дитячі садки.
Величезний внесок в будівництво радянської школи і в розробку радянської педагогічної теорії внесла Надія Костянтинівна Крупська.
У 1889 році Н. К. Крупської надійшла на історико-філологічне відділення Вищих жіночих курсів (Бестужевських) в Петербурзі. Тоді ж вона зблизилася з гуртком революційно налаштованих студентів.
Марксизм стає провідною зіркою в житті Н. К. Крупської: «Марксизм дав мені найбільше щастя, якого тільки може бажати людина: знання, куди треба йти, спокійну впевненість в кінцевому результаті справи, з яким пов'язала своє життя. Шлях не завжди був легкий, але сумніви в тому, що він правильний, ніколи не було ».
У 1899 році Н. К. Крупської написала свою першу книгу - «Жінка-працівниця», в якій з винятковою яскравістю розкрила жахливі умови життя трудящих жінок в Росії і з марксистських позицій висвітлила питання виховання пролетарських дітей.
Н. К. Крупської продовжувала поглиблено розробляти педагогічну теорію. Вона широко висвітлювала у своїх працях найважливіші проблеми комуністичного виховання, політехнічного навчання, дидактики, послідовно боролася за реалізацію марксистсько-ленінського вчення про виховання і освіту.
Н. К. Крупської вказувала, що виховання підростаючого покоління відіграє велику роль в справі будівництва соціалізму. За її словами, «необхідною передумовою соціалізму є людина, здатна здійснити соціалізм».
Надія Костянтинівна підкреслювала, що лише школа, тісно пов'язана з навколишнім життям, з інтересами дитини, що відкриває йому різні сфери застосування своїх сил, створює умови для розвитку людської особистості. В радянській школі виховання колективіста має бути пов'язане з вихованням всебічно розвиненої, внутрішньо дисциплінованого людини, здатного глибоко відчувати, ясно мислити, організовано діяти.
Н.К. Крупська про дошкільному вихованні
У своєму першому творі - «Жінка-робітниця» (1899) - Надія Костянтинівна пише про тяжке становище трудящої матері в дореволюційній Росії. У капіталістичному суспільстві мати, зайнята на роботі, не може приділити необхідний час вихованню своєї дитини. «Отже, ми бачимо, - підкреслює вона, - що в більшості випадків жінка-працівниця поставлена в повну неможливість розумно виховувати своїх дітей». Тільки в соціалістичному суспільстві може бути широко, починаючи з дошкільного віку, поставлено суспільне виховання дітей, яке покликане забезпечити їх всебічний розвиток.
Надія Костянтинівна гостро критикувала буржуазний дошкільне виховання, розкрила його справжню класову сутність [8].
За її словами, «народні» дитячі сади, де виховувалися діти трудящих, цілком сприяли «вихованню підростаючого покоління в напрямку, диктуемом владою поміщиків і капіталістів їхньої країни». Вона виступає і проти теорії «вільного виховання». знаходила деяке застосування в радянських дошкільних установах.
Надія Костянтинівна висувала цілий ряд пропозицій про нову організацію дошкільних установ, про нічні групах в дитячих садах, про дитячих майданчиках на бульварах і в парках, про організацію дитячих кімнат в робочих клубах і т. Д. Вона дала багато практичних вказівок про зміст та методику комуністичного виховання дітей дошкільного віку, про фізичному, розумовому, моральному, трудовому, естетичному вихованні дитини-дошкільника [7].
У педагогічних працях Н. К. Крупської виражена велика любов до дитини, величезна турбота про дітей трудящих, прагнення з раннього дитинства виховувати радянських дітей як майбутніх громадян великої соціалістичної Батьківщини.
2.1. Н.К. Крупська про гру дошкільнят, і про видах дитячих ігор
Гра тільки зовні здається безтурботною і легкою. А насправді вона часом стає справді напруженою працею і через зусилля веде до задоволення. Подолання самого себе в умовах гри приносить дитині справжнє задоволення і розвиває його особистість. В процес гри, як і в інші види діяльності, залучається вся особистість дитини: його психічні пізнавальні процеси, воля, почуття і емоції, потреби і інтереси; в грі дитина активно розвивається як особистість. У гри є і інші функції: діти, граючи, ще й вчаться.
Сутність і своєрідність гри як діяльності дитини.
Гра - це вид діяльності дитини. В силу цього їй притаманні риси, характерні для будь-якої діяльності: наявність мети, мотивів, засобів реалізації, планомірних дій, результату. Гра протікає як діяльність осмислена і цілеспрямована. У кожній грі є значуща для дитини мета. Цілі не є постійними. Н. К. Крупської вказувала, що в міру розвитку дитини змінюється характер цілей, які він ставить собі в грі: від наслідувальних діти поступово переходять до обдуманих, мотивованим цілям. В процес гри, як і в інші види діяльності, залучається вся особистість дитини: його психічні пізнавальні процеси, воля, почуття, і емоції, потреби і інтереси: в грі дитина активно діє, говорить, використовує свої знання [4].
Гра володіє і специфічними рисами. Серед них основним є своєрідність мотивів. Гра - це вільна і самостійна діяльність, що виникає за особистою ініціативою дитини, що відрізняється активним творчим характером, високою емоційною насиченістю. У міру становлення особистості дитини відбувається розвиток гри [7].
Свобода і самостійність дитини проявляється: а) у виборі гри або її змісту; б) в добровільності об'єднання з іншими дітьми; в) у свободі входження і виходу з гри і тд. В іграх свобода і самостійність дітей проявляється по-різному.
Не можна примушувати дитину до гри. Гра з примусу перестає бути грою. Це добре розуміла Н.К.Крупская, яка закликала керувати дитячими іграми так, щоб не позбавляти дітей їх ініціативи і самостійності і не виймати з гри «душу». Для гри характерна саморегуляція дій, вчинків і поведінки гравців. Прояви граючих дітей регулюються певними вимогами і правилами.
Незважаючи на різноманітність правил, у всіх випадках грають приймають їх і домагаються виконання добровільно, в інтересах самого існування даної гри, так як порушення правил веде до її розпаду, руйнування. Діти проявляють значно більшу витримку, стійкість уваги, терпіння при виконанні правил гри, ніж при виконанні вимог в звичайному повсякденному житті. Правила виступають свого роду механізмом саморегуляції поведінки дітей. Наявність правил допомагає дітям самостійно організуватися в грі (розподілити ролі, підготувати ігрову обстановку і тд.) [15].
Багато дослідників дитячих ігор відрізняють силу і справжність почуттів, пережитих дитиною в грі. Ці почуття багаті і різноманітні. Дитина отримує задоволення, досягає в грі результатів, долаючи труднощі.
У грі дитина переживає не тільки позитивні емоції. Він переживає і гіркоту невдач, поразок, незадоволеність досягнутими результатами, образу і тд. Однак, незважаючи на наявність в окремих випадках негативних емоцій і переживань, гра завжди приносить дитині радість, задоволення, насолода. Гра без радості перестає бути грою [6].
Н. К. Крупської підкреслювала велике значення гри у вихованні дитини. «Для дітей ігри мають виняткове значення: гра для них - навчання, гра для них - праця, гра для них - серйозна форма виховання. Гра - спосіб пізнання навколишнього ». Вона вважала, що гра повністю відповідає потребам дитини, виховує у нього такі якості, як життєрадісність, активність, жвавість уяви, допитливість. Вона неодноразово нагадувала про те, що ігри зміцнюють кістяк дитини, розвивають мускулатуру, органи чуття: в іграх виховуються влучність очей, спритність і сила руху. Н. К. Крупської розглядала гру як засіб пізнання світу; через гру дитина вивчає колір, форму, властивості матеріалів, вивчає рослини і тварин. У грі у дітей розвивається вміння спостерігати, розширюється кругозір інтересів, виявляються смаки і запити [4].