Я буду молитися і серцем, і думами,
Я буду молитися співає душею,
Щоб чорні частки з хуртовинами гучними
Чи не сміли скаженіти над нашою землею.
Я буду молитися чудесному сонечку,
Взимку нехай зігріє нещасних сиріт.
Граючи колоссям хлібного полюшка,
Нехай в темні хати промені пошле.
Я буду молитися, щоб хмари небесні,
Які грізно грають долею,
Мали трохи співчуття до бідності -
ні граду, ні грім не слали часом.
Молячись ясним зірочкам, нарікати стану я,
Що гаснуть, залишивши далеко небосхил,
Я відчуваю. якщо одна з них падає -
У сни хтось вічні, значить, піде.
Всією силою буду молитися і ниві я -
Пошле урожай нехай нагородою праці,
Щоб в бідні хати прийшло достаток -
Хай бачить народ втіленої мрію.
Я буду молитися і серцем, і думами,
Я буду молитися співає душею,
Щоб темні сили з хуртовинами гучними
Чи не вили над Батьківщиною і з мене.
Я буду маліцца и серцам и думамі,
Распетаю буду маліцца душею,
Каб чорния долі з мяцеліцаў шумамі
Ўжо більше не шалелі над роднай зямлёй.
Я буду маліцца та яснага сонейка,
Няшчасних зімой саграваць сірацін,
Приветна па збожних гуляючи гонейках,
Часцей заглядаці та цёмних хацін.
Я буду малiцца та хмараў з гримотамi,
Што дзiка над намi гуляюць не раз,
Каб шкода над гаротнимi мелi бяднотамi,
Градоў, перуноў НЕ ссилалi падчас.
Я буду малiцца та зораки i жалiцца,
Што гасяць сябе Надто часта яни,
Бо чуў, як якая з неба з iх звалiцца,
З жицця хтось Сиходзь на вічної сни.
Я буду малiцца та нiви ўсёй сiлаю,
Каб лепшаю ўродай плацiла за працю,
Збагацiла сільську хату пахiлую,
Надзеi збитимi убачиў наш народ.
Я буду маліцца и серцам и думамі,
Распетаю буду маліцца душею,
Каб чорния долі з мяцеліцаў шумамі
Чи не вилі над роднай зямлёй, нада мною.