Альвеолярний відросток верхньої щелепи частіше схильний до перелому в порівнянні з альвеолярної частиною нижньої щелепи (приблизно в соот- носінні 5. 1)
Класифікація переломів альвеолярного відростка (К. С. Ядрова, 1968 г.):
Часткові - лінія перелому проходить через зовнішню частину альвеолярного відростка і виникає надлом пластинки, що складається з зовнішніх стінок кількох лунок і частини міжзубних перегородок.
Повні - дві вертикальні лінії, об'єднані однією горизон- тальної, проходять через всю товщину кістки альвеолярного відростка.
Неповні - лінії перелому проходять через всю товщину альвео- лярного відростка у вигляді тріщини, а зміщення уламка не визначається.
Осколкові - лінії переломів перетинаються в декількох напрямках.
З дефектом кістки - відрив альвеолярного відростка. Ізольовані переломи альвеолярного відростка виникають при дії травмуючої сили на досить вузький його ділянку. Преиму- щественно ламається передній відділ альвеолярного відростка верхньої че- щелепи, що пов'язано з її анатомічними особливостями. Верхня щелепа, як правило, кілька перекриває нижню, альвеолярний відросток її довше і тонше. Передній відділ альвеолярного відростка верхньої щелепи за розмірами в 2 рази перевищує відросток нижньої щелепи, він нічим незахищений, крім еластичного хрящового відділу носа. Бічні відділи його прикриті виличної дугою. Фронтальний ділянку альвеолярної частини нижньої щелепи досить надійно захищений виступаючим вперед верхнім альвеолярним відростках і зубами, підборіддям, його бічні відділи - відповідною ділянкою нижньої щелепи виличної дугою. Відламок альвеолярного відростка зміщується в порожнину рота під влия- ням триваючого дії прикладеної сили: назад у фронтальній ділянці і всередину - в бічному. Зсув іноді настільки значної але, що зламаний фрагмент може лежати на твердому небі. Лінія перелому проходить через всю товщу альвеолярного відростка, вкрай рідко - тільки через зовнішню компактну пластинку і губча- тое речовина без пошкоджень внутрішньої пластинки. Переломи альвеолярного відростка можуть виникати як ускладнення операції видалення зуба: можливий перелом альвеолярного відростка верх- ній, рідше альвеолярної частини нижньої щелепи у фронтальному відділі при видаленні різців та іклів, коли щипці просувають дуже глубо- до під слизову оболонку ясен, захоплюючи ними альвеолярний отро- стік. При цьому разом з віддаленим зубом виламують частина альвеоляр- ного відростка. Іноді ламається альвеолярний відросток верхньої щелепи в бічному відділі при видаленні верхнього третього моляра. При цьому отла- мивается і частина бугра верхньої щелепи. Відламаний ділянку альвео- лярного відростка частіше зберігає зв'язок з окістям і слизової обо -лочка хоча б з одного боку, рідше відбувається повний його відрив. Перелом альвеолярного відростка нерідко супроводжується переломом або вивихом зубів. Лінія перелому завжди має аркообразной форму. Так, розпочавшись на гребені альвеолярного відростка в міжзубні проміжки, вона піднімається вгору, йде уздовж декількох зубів з неоднаковим рівнем розташування верхівок коренів і неоднаковою товщиною ком- пактной пластинки відповідно їм, потім опускається вниз між зу- бами до гребеня альвеолярного відростка. Перелом бічного відділу альвеолярного відростка виникає при нанесенні удару вузьким предметом (ломик, труба, металевий прут і ін.), Який проходить між виличної кісткою і тілом нижньої щелепи. При переломі бічного ділянки альвеолярного відростка верхньої щелепи може статися відлам дна верхньощелепної пазухи. Лінія перелому частіше проходить поза коренів зубів, т. Е. На верхній щелепі - вище вер- хушек, на нижній - нижче їх. Рідше вона може розташовуватися в межах коренів зубів, що поєднується з їх переломом в верхівкової третини. У другому випадку умови для лікування вкрай несприятливі і отлом- ленний фрагмент часто не приживається. Хворі скаржаться на самовільні болю в області щелеп, що посилюються при змиканні зубів або спробі пережевива- ня їжі, неправильне змикання зубів або неможливість закрити рот. При зовнішньому огляді відзначаються виражений набряк м'яких тканин приротовой області або щік, наявність синців, саден, ран, що є ознакою передувала травми. Рот напіввідкритий. При огляді порожнини рота на слизовій оболонці губ або щік можуть бути крововиливи, рвані рани внаслідок пошкодження її про зуби. При зміщенні уламка відбувається розрив слизової оболонки альвеолярного відростка з оголенням кісткової тканини по лінії зламу. Конфі- гурація зубної дуги порушена, прикус перелому можна визначити, ак куратно зміщуючи передбачуваний відламок і пальпаторно визначаючи його рухливість під пальцями іншої руки. Проводячи пальцем уздовж кордону рухомого фрагмента кістки, вдається точно визначити розміри отлом- ленного ділянки альвеолярного відростка. Перкусія зубів, між якими проходить лінія перелому, як правило, болюча. Зуби, що знаходяться на уламку, також можуть реагі- ровать на перкусію, бути рухливими. На внутрішньоротової рентгенограмі чітко видно лінія перелому і взаємовідношення її з корінням зубів.
Головними принципами лікування переломів альвеолярного відростка є ті ж принципи, що і в лікуванні будь-яких переломів, а саме:
# 8210; правильна репозиція;
Іммобілізацію можна забезпечити за допомогою:
1) гладкою шини-скоби;
2) зубонадесневой шини:
# 8210; М. М. Ванкевич;
# 8210; А. І. Степанова; # 8210; Вебера
При переломах альвеолярного відростка важливо ретельно вправити і надійно зафіксувати уламок. К. С. Ядрова (1968) в залежності від ступеня і напрямку зсуву уламків рекомендує:
При зміщенні уламка досередини шину згинати, відступивши від кош- щенних зубів назовні за межі раніше розташованих зубів на 1-2 мм. Після прикріплення шини до зубів непошкоджених ділянок альвеолярного відростка під місцевою анестезією уламок вручну пере- розміщують назовні до зіткнення коронок зубів з дугою шини.
При зміщенні уламка донизу після репозиції дротяну шину фіксують до зубів спеціальної лігатурної петлею, перекинутої через ріжучий край або жувальну поверхню.
При зміщенні Тугоподвижность уламка назовні шину згинають відповідно до неправильним положенням зубів. На шині поблизу і по ходу пошкодженої ділянки згинають «петлі укорочення». Після за- кріплення шини на зубах непошкоджених і пошкоджених ділянок альвеолярного відростка «петлі укорочення» по черзі стискаються, що призводить до вправляння уламків. Після вправляння і закріплення уламка альвеолярного відростка необхідно ретельно зашити розірвану слизову оболонку ясен.