Одного разу мій молодий чоловік зізнався, що в дитинстві перед Новим роком писав листи Дідові Морозу і Санта Клаусу - обом відразу, щоб підвищити ймовірність відповіді. Лист від Діда Мороза так і не прийшло, а ось Санта проявив увагу і надіслав довгий і розгорнуту відповідь, чому, безумовно, завоював прихильність. Побачити його наживо тоді стало дитячою мрією. Минулої зими ми вирішили її здійснити і поїхати на різдвяні канікули в Рованьємі, невелике містечко в Лапландії, де знаходиться резиденція Санта Клауса. Але поїздку організували по-дорослому - без допомоги турфірм. Чому туристам на батьківщині Санти складно знайти житло, кого варто побоюватися на дорогах Лапландії і що дивитися в Рованьємі - в матеріалі IMC.
Турфірми пропонують відпочинок в Рованьємі втридорога, розміщують туристів в готелях в центрі міста в оточенні барів і торгових лавок, коли вся казка Лапландії - в околицях містечка, де багато снігу, олені і цікаві пам'ятки. Ми відразу вирішили, що не хочемо їздити на туристичному автобусі від точки до точки і краще організуємо поїздку самі.
Оплатити проживання в кемпінгу нас попросили переказом протягом двох місяців. При цьому не вимагали навіть авансу - тільки усне підтвердження, що ми приїдемо. Відразу згадалися турбази і котеджі в передмісті Єкатеринбурга, де тебе просять оплатити половину вартості, як тільки ти виявив бажання приїхати. І на кожному твоєму наступному етапі намагаються зробити прибуток - беруть гроші за користування лазнею і навіть просять заплатити за мішок вугілля для мангалу.
Ми помучилися, перш ніж перевели гроші на фінський розрахунковий рахунок. Обійшли кілька великих банків, і всюди у операціоністок виникали якісь складнощі. Одні просто не знали механізм, інші сумнівалися, чи правильні реквізити отримувача, треті дивувалися, що такого фінського банку немає в їх базі, і від гріха подалі відправляли нас в офіс конкурентів. З нерозв'язним завданням все ж впоралися в одному з банків - всі реквізити насправді виявилися вірні, і гроші дійшли до одержувача.
Інсталяція напроти аеропорту
У Рованьємі літають тільки чартери, тому найпростіше туди дістатися через Гельсінкі. Оскільки розпродаж в «Стокманн», де квиток до Гельсінкі і назад коштував 9 тисяч на людину, ми пропустили, довелося купити квитки в авіакомпанії «Росія». Вони обійшлися по 12 тисяч в обидва боки, і летіти довелося через Пітер. Насправді, була ще сила-силенна варіантів шляху до Гельсінкі, починаючи від поїздів з Москви і Пітера, закінчуючи автобусами з того ж Санкт-Петербурга. Але, пересуваючись наземним транспортом, ми б не сильно виграли в грошах і втратили час на дорогу. З квитками з Гельсінкі в Рованьємі все простіше. Навіть при покупці за кілька днів квитки скандинавської компанії Norwegian коштують не дорожче 5 тисяч туди-назад. Та й летіти від одного міста до іншого близько години.
Громадський транспорт в Рованьємі незручний для туристів. Про це в один голос твердили на форумі Вінського і в приватних звітах ЖЖ. А оскільки всі цікаві об'єкти знаходяться в околицях міста, і екскурсії туди дорогі (наприклад, екскурсія в зоопарк коштувала більше 100 євро на людину), ми вирішили взяти напрокат автомобіль. В аеропорту Рованьємі є офіси всіх найбільших автопрокатних компаній. Ми заздалегідь забронювали машину через російськомовний агрегатор пропозицій автопрокатних компаній www.eavtoprokat.ru.
Центральна вулиця міста
Туристам з Росії на дорогах Лапландії виразно легше інших. Спасибі комунальним службам, які, прибираючи сніг невчасно, загартовують наш характер. Інакше, виїхавши на дорогу в Рованьємі, ми б були шоковані. Поки ми були в Лапландії, сніг йшов постійно, величезними пластівцями, як в мультфільмах. Тому ми не зустрічали доріг, почищених до асфальту.
Головна небезпека на дорогах - олені. Не такі як в Росії, а справжні, парнокопитні. На кожному повороті там попереджувальні знаки, і самі фіни принагідно нагадують: «Стережіться оленів!» Ми не вірили, поки не зіткнулися з твариною лоб в лоб. Коли в один з днів ми рухалися по заміській трасі, олень вискочив з лісу прямо перед нашою машиною, вальяжно прокрокував і сховався в лісі на іншому боці дороги. Добре, що встигли загальмувати.
Кемпінг розташовувався в лісі на березі завмерла річки і складався з декількох десятків будиночків. Половина з них були літніми, неопалювальними. Його господиня - привітна фінка Паола Кокконен жила в окремому будинку і цілодобово перебувала на території кемпінгу, навіть сама прибирала сніг на тракторі. У сусідів у нас були хлопці з Мурманська: вони приїхали до Фінляндії на машині. У десяти хвилинах їзди знаходився відмінний супермаркет «К», в ньому ж магазин з алкоголем, який закривався на кілька годин раніше і зовсім не працював в неділю. Тому, вирішивши зварити глінтвейн в останній день перед від'їздом, ми зазнали фіаско - купити вина було просто ніде.
На наступний день ми все ж побачили Санта Клауса, але для цього довелося відстояти величезну чергу. У цій черзі ходили гноми і пропонували батькам купити подарунки дітям, які Санта вручить їм при зустрічі. На стінах висіли фото Санта Клауса з різними знаменитостями і групами туристів, причому майже всюди Санта був різний. Всередині можна було користуватися фотоапаратом, а фотографувати було що - інтер'єри по-хорошому казкові. Зустріч з Сантою тривала 5 хвилин. Фото і пара слів від нього, на кшталт «Привіт. Як справи?". Зате ці слова він говорить на десятках різних мов. Для нас сказав по-російськи. Все про село Санта Клауса є на сайті www.santaclausvillage.info.
У Лапландії дуже короткий світловий день. О третій годині дня вже починає темніти, а остаточно світає тільки ближче до 11 ранку. З'їздити в «Рену» - найпівнічніший зоопарк в Європі - ми встигли якраз в світлі години. У тварин в «Рену» величезні вольєри, маршрут між деякими з них більше трьох кілометрів. На шляху зустрічаються зони для відпочиваючих, там стоять намети, всередині яких можна розводити багаття і грітися. Але головне, що додає цьому зоопарку колориту - сніг. Величезні гори снігу.
Рованьємі - містечко маленьке, але дуже святковий. Ідеш по вулиці, і на кожному кроці зустрічаються живі ялинки, прикрашені кольоровими гірляндами з круглими вогниками, дуже схожі на радянські. На кожному кроці саморобні гірки, невеликі самобутні катки, де можна взяти ковзани в прокат.
Фотографії Олексія Білоусова
