Підписка про невиїзд, поручительство - заходи кримінально-процесуального примусу

Обвинувачений при застосуванні до нього підписки зобов'язаний дотримуватися умов, зазначені в ст. 89 КПК: 1) не приховує; 2) не перешкоджати встановленню іс-тини; 3) не займатися злочинною діяльністю; 4) не перешкоджати исполне-нию вироку.

При застосуванні цього запобіжного заходу необхідно скласти два процесу-альних документа: постанову (визначення) про обрання запобіжного заходу і підписку про невиїзд.

У постанові (ухвалі) необхідно вказати, з якою метою застосовує-ся запобіжний захід, і привести мотиви, що спонукали слідчого (суд) обрати її. Якщо розуміти цей документ як підписку про «належну поведінку», то вона може переслідувати все чотири цілі, перераховані в ст. 89 КПК.

Не має сенсу застосовувати підписку про невиїзд до осіб, які за родом своєї трудової діяльності переміщаються на далекі відстані (екіпажі само-льотів, кораблів, залізничники і т. П.).

Перевага поручительства як запобіжного заходу в тому, що обвинувачений на-ходиться на свободу, продовжує свою трудову діяльність, залишається в родині. На обвинуваченого діють моральні стимули, які спонукають його вести себе надлом-жащім чином.

При всіх видах поручительства у поручителя є право відмови від нього. Від нагляду має право відмовитися батьки, опікуни, піклувальники, якщо втрачені необхідні контакти з підлітком - обвинуваченим і немає можливості впливати на його поведінку. Порука скасовується не самим поручителем, а слідчим або судом. Залежно від серйозності підстав відмови від поручительства следова-тель або суд покладає поручительство на інші організації, інших осіб або обирає інший запобіжний захід.

Всім видам поручительства як запобіжних заходів властива єдина в своїй основі процесуальна форма. Необхідно винести постанову (визначення) про поручительство. Воно повинно бути мотивованим і містити дані про доручи тілі. Винесення постанови (ухвали) передують дії слідчого (суду), в законі не визначені, але випливають з нього. Поручитель повинен викликати довіру (ст. 94 КПК). Переконатися в цьому слідчий (суд) може, збираючи і перевіряючи дані про особу передбачуваного поручителя. При намір при-бегнуть до суспільного поручительству необхідно зібрати відомості про мікро-кліматі в відповідної громадської організації, щоб встановити, чи може вона ефективно здійснювати поручительство.

Без згоди відповідних осіб і організацій порука неприпустимий-мо. Отримати це згоду треба завчасно, до винесення постанови (оп-ределенном) про поручительство.

Особисту поруку (включаючи нагляд батьків за неповнолітніх ми обвинуваченими) є одночасно і майновим. На поручителів, включаючи батьків, опікунів і піклувальників, накладається грошове стягнення, якщо обвинувачений вчинив дії, для запобігання яким обраний даний ме-ра заходу (ст. 94, 394 КПК).

Число поручителів не може бути менше двох. Відповідальність поручителів настає при доведеності факту неналежного поводження обвинувачуваного навіть при сумлінному виконанні ними своїх обов'язків. Накладення грошового стягнення на поручителів проводиться судом.

Порука громадської організації здійснюється на підставі прийнятого нею рішення, з яким погодився слідчий (суд) і виніс постанов-лення (визначення) про обрання даного запобіжного заходу. Під громадськими в даному випадку розуміються партійні, профспілкові та інші організації, в ко-торих складається обвинувачений.

Найбільш ретельний розгляд питання про поручительство можна забезпе-чити на зборах всієї громадської організації, всього трудового колективу, а не його виборного органу. Позиція організації або колективу не пов'язує следова-теля (суд), який має право відхилити прохання про поручительство. Однак він не може нав'язати поручительство організації або колективу, якщо вони не вважають мож-ли-ручатися за обвинуваченого.

Порука може бути встановлено і щодо підозрюваного.

Характерна риса громадського поручительства - відсутність юридичної відповідальності поручителя за неналежну поведінку обвинуваченого.

Дитячий заклад має бути закритим, т. Е. У своєму розпорядженні систему контролю і охороною. До числа таких установ відносяться виховні колонії для неповнолітніх, інтернати, дитячі будинки.

Бажано встановити, що постанова про обрання даного запобіжного припинити ня повинно бути санкціоновано судом, оскільки, по суті, мова йде про чи-шеніі людини свободи (хоча і в пом'якшеному вигляді).