Мабуть, найбільш інформативним методом первинної лабораторної діагностики бактеріальних вагінітів, цервіцитів і уретритів, який разом з тим забезпечує швидке отримання результатів, є пряма імунофлюоресценція - ПІФ, - з використанням моноклональних антитіл до основного білку зовнішньої мембрани бактеріальної клітини.
Переваги цього методу полягають в тому, що:
- по-перше, з його допомогою можна виявити бактерії безпосередньо в тому місці, звідки отримано матеріал;
- по-друге, висока точність результату, так як (і це надзвичайно важливо) дослідження проводять під безпосереднім візуальним контролем дослідника, тому досвідчений лікар-лаборант завжди відрізнить артефакт від помилково-позитивного або хибно-негативного результату;
- по-третє, швидке отримання остаточних даних: якщо для проведення культуральної діагностики потрібно не менше 2-3 діб, то ПІФ при точності, сумірною з точністю культуральних досліджень, дозволяє верифікувати збудника патологічного процесу за 30-40 хв.
- Найбільш істотним недоліком ПІФ слід вважати те, що виявлення зовнішньої мембрани клітини не є незаперечним доказом наявності в організмі хворої життєздатних мікроорганізмів. У зв'язку з цим багато дослідників, віддаючи належне швидкості виконання, високу інформативність і чутливості (99-100%) ПІФ і визнаючи його пріоритет в діагностиці більшості відомих в даний час урогенітальних інфекцій, проте з жалем констатують недостатню специфічність даного методу при контролі за лікуванням хворих.
Пoдзoлкoвa H.M. Глaзкoвa O.Л.