Пилові АЛЛЕРГИЯ (грец, alios інший + ergon дія) - алергічні реакції на домашню (побутову) і виробничу пил; характеризується переважним ураженням органів дихання.
Точних відомостей про захворюваність, обумовленої П. а. в СРСР і інших країнах немає. За даними різних дослідників, сенсибілізація до домашнього пилу зустрічається приблизно у 15% населення, ок. 21% випадків захворювань на алергічні хвороби (див.) Викликані алергією до домашнього пилу. Ок. 50% всіх хворих, які страждають на алергічні захворювання органів дихання, сенсибілізовані до домашнього пилу. Алергічні захворювання органів дихання при контакті з виробничими пилямі (див. Пневмоконіози), за даними B. І. Зерцалова і І. С. Торез (1967), складають в середньому 1,6%.
Пилові алергени відносяться до екзоаллергенам неінфекційного походження і мають складний склад: залишки органічних речовин тваринного, рослинного, мікробного походження, залишки синтетичних тканин, пластмас та інших продуктів органічного синтезу, а також неорганічні речовини. Склад пилу житлових приміщень залежить від знаходяться там речей, однак поряд з індивідуальними компонентами домашній пил містить загальні антигенні компоненти. Бібліотечна і пір'яна пил можуть бути компонентами домашнього пилу і самостійними індивідуальними алергенами.
Найбільш активною дійовою початком домашнього пилу є мікроскопічні кліщі (Acarina), причому 70-80% домашньої акарофауни становлять кліщі Dermatophagoides pteronyssinus, рідше зустрічаються Dermatophagoides farinae і інші види. Є дані, що в домашньому пилу можна виявити більше 50 видів кліщів, причому в 1 г пилу число кліщів іноді досягає декількох тисяч.
В екстрактах з домашнього пилу можуть бути присутніми бактеріальні ендотоксини, тому при постановці провокаційних (див. Провокаційні проби) або шкірних проб (див.) З пиловими алергенами в деяких випадках реєструють підвищення температури. Бандо (Т. Bando, 1974), оцінюючи домашній пил з точки зору мікробіології, встановив, що з 67% зразків домашнього пилу висівали непатогенні стафілококи, з 20,4% - грамнегативні бактерії і коки, з 9,9% - цвілеві і інші грибки, з 2,7% - грамнегативні мікобактерії. Ні з одного зразка домашньої пилу не були висіяні стрептокок, золотистий стафілокок і грибки роду Candida.
Для діагностики та лікування П. а. з домашнього пилу готують препарат пилового алергену. Для цього домашній пил збирають пилососом з м'якою меблів, перин, подушок, килимів і ін. Знежирюють ефіром, на 3-4 дня заливають рідиною Коки (физиол, р-р, стабілізований фосфатним буфером, pH 7,0-7,2, з додаванням фенолу) з розрахунку 3 г знежиреного матеріалу на 100 мл рідини, екстракт діалізірующего проти рідини Коки протягом 1 - 2 днів, фільтрують через фільтр Зейтца, перевіряють на стерильність і нешкідливість, стандартизують по числу одиниць білкового азоту (PNU), розводять до концентрації від 100 до 20 000 PNU в пробі і проводять біол, стандартизацію а хворих і здорових людей шляхом постановки шкірних проб з серією розведень алергену.
Пил (див.), Що складається з органічних речовин рослинного походження (пил текстильних виробництв, зернова пил і ін.), Набуває алергенність за рахунок бактеріального і особливо грибкового зараження, а також домішок пестицидів, гербіцидів, мінеральних речовин, пилку, часток комах і ін . Пил, що складається з органічних речовин тваринного походження (частинки шерсті і лупи тварин на виробництві хутряних виробів і вовняних тканин), містить так зв. епідермальні алергени, а також алергени барвників і ін.
Важливу роль у розвитку П. а. відіграє забруднення повітряного басейну. Міська пил, к-раю є аерозоль з частинок промислових відходів, частинок, що містяться у вихлопних газах, димі котелень та ін. Складається з органічних і неорганічних компонентів, в т. Ч. Металів (залізо, марганець, молібден і ін.), і викликає поливалентную сенсибілізацію, нерідко на тлі бактеріальної алергії (див. Інфекційна алергія). Проникненню пилових алергенів через захисні бар'єри сприяють метеоумови.
При пилової алергії у 75-90% хворих спостерігають негайні (хімергіческіе) В-залежні реакції, обумовлені IgE. Вельми рідко, в 3% випадків П. а. спостерігають Т-залежні реакції уповільненого типу (за класифікацією А. Д. Адо, 1978). В останньому випадку при контакті Т-лімфоцитів (див. Іммунекомпетентние клітини) з пилом, що містять бактеріальні речовини або гаптени (див.), Звільняються так зв. лімфокіни, що активують макрофаги і володіють цитолітичним дією. Деякі дослідники не виключають участі в розвитку П. а. аутоімунного компонента (див. Імунопатологія). У алергену домашнього пилу виявлено загальні антигенні детермінанти з альбуміном і гамма-глобулінами сироватки крові людини, виявлений зв'язок між алергією до домашнього пилу і до епітелію слизових оболонок людини.
Крім алергічних реакцій, при П. а. можуть спостерігатися так зв. псевдоаллергические реакції - неспецифічні феномени, обумовлені що містяться в пилу і не володіють алергенними властивостями водорозчинними і термостабільними агентами-гістамінолібераторамі.
При моделюванні П. а. на лаб. тварин в їх дихальних шляхах відзначають зміни, характерні для алергічних реакцій негайного типу (плазматичне просочування, Мукоїдне набухання і фибриноидное перетворення тканин аж до фібриноїдного некрозу, поява в зоні імунного запалення грубодисперсних білків, фібрину, поліморфноядерних лейкоцитів, переважно еозинофілів, і еритроцитів) . У частині випадків відзначають патоморфол. зміни, характерні для алергічних реакцій уповільненого типу.
Пилова алергія у 80% хворих виявляється у вигляді атопічний (неинфекционно-алергічної) форми бронхіальної астми, приблизно у 10% - у вигляді алергічного риніту (див.), Трахеїту (див.), Алергічного кон'юнктивіту (див.), У 7-10 % - у вигляді кропивниці (див.), набряку Квінке (див. Квінке набряк), рідше екземи (див.), атопічного дерматиту (див. Нейродерміт). Алергічні ураження дихальних органів при вдиханні пилу, що містять органічні компоненти, в т. Ч. Спори грибів, можуть протікати у вигляді альвеолитов (див. Екзогенні алергічні альвеоліти). Можливі системні прояви П. а. із залученням до процесу клітин крові (див. Пурпура тромбоцитопенічна), розвиток у бейта (див.), різних нефропатій.
У дітей алергічна реакція на домашній пил проявляється зазвичай в 3-5 років, її інтенсивність наростає з віком. П. а. частіше страждають хлопчики. За даними А. Д. Адо і Н. В. Адріанова, спадково обумовлена схильність у хворих, які зверталися в лік. установи Москви з приводу алергії до пилу, обтяжена по одній або декількох лініях.
Ускладнення при П. а. в основному ті ж, що і при атопічних формах бронхіальної астми - практично основного прояви П. а. Вони полягають у розвитку емфіземи легенів (див.), Легеневого серця (див.) П проявляються зазвичай на 3-5-й рік хвороби при середньотяжкому перебігу захворювання.
Діагноз П. а. встановлюють за допомогою специфічних методів діагностики (див. Алергічні діагностичні проби). До них відносяться, в першу чергу, шкірні проби, прямі і непрямі (див. Прауснитц-Кюстнера реакція), і провокаційні проби (див.). В якості допоміжних специфічних діагностичних тестів використовують радіоаллергосорбентний метод (див.), Базофіл'ний тест (див.) І ін.
Лікування при П. а. полягає насамперед у елімінації пилового алергену. Припинення контакту з домашньою або виробничої пилом при сенсибілізації до неї (в т. Ч. Госпіталізація) сприяє стихання і зникнення симптомів захворювання. Якщо елімінація неможлива, проводять цілорічну гіпосенсібілізацію (див.) «Винними» алергенами за класичною схемою або алергенами з пролонгованим дією (цінтанал домашнього пилу, алпірал і ін.). При неможливості специфічної терапії або її неефективності рекомендують лікування глюкокортикоїдних гормонами (див.), Які ефективні при обох типах алергічних реакцій при П. а. Доведено ефективність интала (динатрію хромогліката) при лікуванні П. а. При алергічних реакціях негайного типу на пиловий алерген застосовують антигістамінні речовини (див.). Для купірування важких нападів бронхіальної астми, викликаних сенсибілізацією до домашньої або будь-якої іншої пилу, використовують введення адреналіну, лікарських засобів, які є ксантинових похідними, і ін. (Див. Бронхіальна астма, лікування).
Сан.-кур. лікування доцільно проводити в кліматичних зонах з сухим кліматом, в помірному високогір'ї. Ефективна спелеотерапія (перебування в спеціальних санаторіях, розташованих в гірських печерах, вироблених соляних шахтах і ін.).
Прогноз при П. а. сприятливий. Специфічна терапія П. а. призводить до одужання і практично повного збереження працездатності.
В якості профілактичних заходів в домашніх умовах при появі ознак алергії до домашнього пилу слід прибрати килими, перини, предмети домашньої обстановки, захаращують квартиру і сприяють накопиченню пилу, необхідна заміна пір'яних подушок на ватяні і ін. Не можна тримати домашніх тварин. Обов'язкова регулярне вологе прибирання приміщення. У виробничих умовах необхідна максимально повна механізація робіт, герметизація обладнання і техно л. процесів, поліпшення умов складування сіна, зерна та інших с.-г. продуктів, що є джерелами пилу, використання захисних масок, респіраторів і захисних кремів для працюючих в запиленому середовищі.
Бібліографія: Адо А. Д. Загальна алергологія, с. 101, М. 1978; Вермелья. Е. Професійна бронхіальна астма, М. 1966; Дубініна О. В. і Плетньов Б. Д. Методи виявлення та визначення алергенних кліщів домашнього пилу, Л. 1977, бібліогр .; Патогенез алергічних процесів в клініці і експерименті, під ред. А. М. Чернуха і В. І. Пицкого, с. 225, 235, М. 1979; ГГ е т р у н о в Б. Тодоров Д. і Д о н ч е в П. Вивчення сенсибілізації до мікрокліщів в домашнього пилу у людей, які страждають на бронхіальну астму, Журн. мікр. епід. і імунної. № 6, с. 104, 1977, бібліогр .; Фрадкін В. А. Алергени, с. 139, М. 1978; Приватна алергологія, під ред. А. Д. Адо, с. 67, М. 1976; Berrens L. The chemistry of atopic allergens, Basel, 1971, bibliogr. '; Berrens L. a. Van Dijk A. G. Physicochemical and immunochemical quantitation of house dust allergens, Develop. Biol. Stand. v. 29, p. 54, 1975; Berrens L. a. Young E. Purification and properties of house dust allergen, Int. Arch. Allergy, v. 19, p. 341, 1961; Blands J. a. o. Flour allergy in bakers, ibid. v. 52, p. 392, 1976; Cooke R. A. Allergy in theory and practice, Philadelphia, 1947; J h a V. K. a. o. Clinical studies with some air-borne pollens and dusts as respiratory allergens around Varanasi, Indian J. Chest Dis. v. 17, p. 107,1975; Lichtenstein L. M. Allergic responses to airborne allergens and insect venoms, Fed. Proc. v. 36, p. 1727, 1977; Munro-Ashman D. a. FranklandA. W. Treatment of allergy to house dust with pyridine-extracted alum-precipitated extracts of the house dust mite, Ann. Allergy, v. 36, p. 95, 1976; PepysJ. Chan M. a. Hargreave F. E. Mites and house-dust allergy, Lancet, v. 1, p. 1270, 1968; Spieksma F. T. Hausstaub-milben als Asthmaursache, Allerg. u. Immunol. Bd 22, S. 389, 1976; Sutherland C. Preparation of house-dust extracts, Brit. med. J. v. 2, p. 280, 1942; Voorhorst R. Allergie gegen Haus-staub und Schimmelpilze, в кн. Aktuelle Allergiefragen, hrsg. v. D. G. R. Findel
u. K. Hansen, S. 237, Lpz. Тисячу дев'ятсот шістьдесят-один.
В. А. Адо, H. Г. Астаф'єва, Л. А. Горячкина, A. X. Канчурін.