Для виникнення відносин власності не-обхідних, як мінімум, три умови:
1. наявність двох і більше суб'єктів відносин;
2. обмеженість об'єктів власності;
3. об'єкт власності повинен бути корисний для його вла-ділка.
З економічної точки зору ВЛАСНІСТЬ це відносини між людьми з приводу присвоєння засобів виробництва і створюваних з їх допомогою мате-ріальних благ. Характер виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ залежить від того, в чиїх руках знаходяться засоби виробництва.
Суб'єктом власності можуть виступати: державних валют-во, громадяни, коллектіви.-
Виділяють три типи власності: тип загальної нераз-діловою власності; тип приватної власності; тип спільно-часткової (колективної) власності (див. питання 3.4).
В рамках цих типів власності можуть існувати їхні форми: державна, сімейна, акціонерна, со-вместно підприємств, фермерська і ін. Порядок функ-ня тієї чи іншої форми власності в дер-жави визначається відповідними юридичними законами. Останні наділяють суб'єкта власності
правом юридичної або фізичної особи і дають йому право присвоєння об'єктів власності, володіння, рас-започаткували і користування ними.
Присвоєння - це процес юридичного і фактичного-го закріплення об'єктів власності за юридичною або фізичною особою. Протилежністю присвоєння є відчуження. Воно являє собою процес юридичної та фактичної передачі об'єктів влас-ності іншій юридичній або фізичній особі.
Володіння - це право особи здійснювати певні дії над об'єктом власності протягом визна-ленного періоду часу. Наприклад, фермер, орендуючи зем-лю у держави, використовує її для виробництва сель-скохозяйственних продукції.
Розпорядження - це право реального власника з-вершать будь-які дії над об'єктом власності (про-давати, передавати і ін.).
Користування - це споживання об'єктів власності з метою вилучення з них споживчих властивостей.
Типи і форми власності
Тип (від грец. Typos - відбиток, зразок, вид чого-небудь, що володіє певними ознаками).
Тип загальної нероздільної власності
Даний тип власності виник в первісної про-щині і був обумовлений в цей період низьким рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих від-носіння, що забезпечували елементарне виживання людино як біологічного виду. На даному етапі цей тип власності існував в таких формах, як: першо-битнообщінная, сімейна (в частині спільно нажитого иму-щества). Згодом тип загальної нероздільної влас-ності трансформувався і прийняв більш досконалі форми: колективної (підприємства з неподільним імущі-ством), державної.
Для даного типу власності характерні:
1. рівність спільних власників по відношенню до вирішальних засобів виробництва і головним госпо-венним умов їх життєзабезпечення;
2. колективне привласнення продуктів спільної праці і тенденція до зрівняльного розподілу життєвих благ;
3. колективістська свідомість і колективна турбота з-вместно власників про інтереси окремих членів колективу.
Тип приватної власності
Виділяють два види приватного привласнення:
а) привласнення на основі особистої праці, яке ви-ступає в формі одноосібної власності;
б) привласнення з використанням чужого (найманого) праці.
Для цього виду присвоєння характерно відчуження ра-працівника від засобів виробництва і виробленого про-дукт. Засоби виробництва і вироблений продукт належать одній особі, створює економічні блага дру-гой людина.
З'єднання факторів виробництва при 2-му виді при-своенія може здійснюватися двома способами: внееко-номічного, економічним.
Позаекономічний (насильницьке) примус до тру-ду означає, що приватна власність поширюється не тільки на засоби виробництва, а й на людей, при-водять їх у рух (рабство, кріпосне право).
При економічному способі з'єднання факторів виробництва в економічні відносини вступають два соб-ственник - власник засобів виробництва і власник робочої сили. Останній продає свою робочу силу і отримує за це суму грошей, приймаючу форму зарплати.
Другий вид приватної власності (привласнення із використанням користуванням чужої праці) виступає в формах: робо-власницької, феодальної, частнокапиталистической.