Як відомо, під зудять дерматозами подразуме-ють групу шкірних хвороб, основним і іноді єдиний-тиментом ознакою яких є свербіж. Цей свербіж б-кість іноді настільки інтенсивним, що хворий готовий виконувати будь-які, іноді навіть явно безглузді поради і пропозиції. Це не той свербіж, який супроводжує майже кожне шкірне захворювання; це - особливий, пато-логічний свербіж, що змушує хворих постійно розчісувати сверблячі місця. Порівняємо свербіж при екземі звичайного типу і свербіж при так званій пруріго-екземі. При звичайній екземі свербіж є одним з сильно біс-яка покоїться хворого явищ; однак під час огляду хворий спокійний і не розчісує уражених ділянок шкіри. Хворий же, що страждає пруріго-екземою, що не мо-же ні за яких обставин утриматися від почісування: він весь час розчісує шкіру. Цей патолого-ня свербіж з'являється нападами, найчастіше незалежні-Сімо від зовнішніх обставин, і навіть уві сні не осту-вляет хворого. Це призводить до того, що на розчесаних місцях залишаються сліди у вигляді кров'яних кірочок, расчесов своєрідної форми (лінійки, коми, треуголь-ника і т. П.). Крім цих «скальпована» расчесов, у таких хворих виникають сліди патологічного сверблячки і на нігтях, які стають блискучими, полірований-ними, особливо якщо хворий розчісує шкіру, покриття-тую маззю.
Шкірні захворювання, які характеризуються таким па-тологических сверблячкою, різноманітні по своїй клінічній картині і відрізняються великим поліморфізмом; їх об'єк-об'єднуючим в загальну група не подібні морфологічні ознаки або вторинні зміни і не однаковий ха-рактер еволюції елементів, що висипали, а частіше длитель-ність існування, постійно виникають рецидиви і наявність сильного, болісного свербежу. Сверблячі дер-матози нерідко характеризуються рядом загальних ознак з боку конституції хворого, його зовнішнього вигляду; вони спостерігаються зазвичай у людей, не схильних до повноти, астеников з блідуватою, брудно пофарбованої, сухий, на дотик потовщеною і шорсткою шкірою. Шкіра у них швидко покривається дрібними вузликами, набуваючи схожість з гусячою шкірою; у відповідь на механічне подразнення виникають явища білого дермографізму. Хворі ці відрізняються патологічної дратівливістю, поганим сном, схильністю до запорів; при дослідженні желу-дочно соку у них часто виявляється знижений виділення або навіть відсутність соляної кислоти.
Починається шкірне захворювання зазвичай в дитинстві, коли вперше з'являється висип на голові, шиї або ру-ках. Але зустрічаються хворі, які страждають місцевим зу-будинок, у яких не можна виявити зазначених загальних при-знаків; вони хворіють, вже будучи дорослими. Наибо-леї часто зустрічаються хворі, які страждають дерматозом з раннього дитинства, причому захворювання має поширеною-ненную форму.
Розбір помилок діагностики поширених сверблячі-щих дерматозів почнемо з форм, що зустрічаються у ма-ких дітей, - строфулус, або гострої почесухи. Цей сверблячий поширений дерматоз починається в 7-8-місячному віці, коли прорізуються перші зуби, і нерідко поєднується з порушеннями кишкового травлення. Дитина стає неспокійною, свербить внаслідок появи зудить висипі. При огляді на розгинальних поверхнях нижніх і в меншій сте-пені верхніх кінцівок відзначається двоякого характеру висип: 1) щільні конічні опуклі вузлики вели-чиною з маленьку горошину, зі слідами скоринки або кров'янистого расчеса в центрі, без запальної реак-ції з боку судин і 2) блідо пофарбовані пухирі, оточені по периферії зоною гіперемії, щільні на дотик, без расчесов. І ті, і інші викликають силь-ний свербіж, який заважає, правильному сну, і супро-ються загальної дратівливістю дитини. Наявність кров'янистих кірочок, расчесов і свербіж змушують лікаря припускати коросту, яка, як відомо, теж часто зустрічається в дитячому віці.
Однак строфулус (або гостра почесуха) має ряд характерних ознак: по-перше, локалізація висипі на розгинальних поверхнях кінцівок;
по-друге, більш виражені зміни на нижніх ко-кінцівках, між тим як при корості спочатку уражаються згинальні поверхні верхніх конеч-ностей; при гострій почесухе відсутні також типові коростяві ходи (особливо уважно треба осмо-третину долоні і підошви, де у дітей, хворих чесот-кою, завжди є типові ходи); по-третє, наявність уртикарной висипі, відсутньої при корості. Стро-фулус може привести до неправильного діагнозу ПІО-дерми при наявності рясних вторинних висипань. У цих випадках на допомогу повинна прийти локалізація дерматозу, в тому числі і вторинних піодермії (на раз-гібательних поверхнях головним чином нижніх ко-кінцівках), наявність типових щільних конічних блідо забарвлених вузликів з кров'яною скориночкою або расчесов в центрі і подекуди уртикарний елементів (по-следние більш швидкоплинні і іноді можуть навіть відсутність про-ствовать).
Про діференціальной діагностиці між коростою і строфулус вже говорилося в главі про помилки діа-гностики при корості. Важливо знати, що свербіж навіть в дет-ському віці є симптомом не тільки корости;
можливе існування зудить дерматозу, який починається в дитинстві і є хворобою, -складні за своїм патогенезу.
У більш старшому дитячому віці, у дітей 5-6 ліг, спостерігається інша форма почесухи (хронічна по-чесуха Гебри), яка також нерідко призводить до ошиб-кам діагностики. Цей дерматоз починається з появле-ня на стегнах, що зудять прурігінозних вузликів (крейда-ких, щільних, з конічною верхівкою); вузлові висипання в результаті расчесов можуть ускладнюватися вторинними піодерміти, що ускладнює діагноз. Расчеси і вторинне їх інфікування у дітей, хворих по-чесухой Гебри, призводять до збільшення лімфатичних вузлів, які досягають розмірів волоського горіха і більше; найчастіше бувають збільшені стегнові і па-ховие вузли.
Другим важливим діагностичним ознакою почесухи Гебри є поступова зміна кольору і властивостей шкіри дитини: з ніжною, тонкою, світло пофарбованої вона стає при почесухе пигментированной, брудно 0 фарбованої, щільною і грубої. При наявності висипань дитина худне, погано спить внаслідок свербежу, робиться дратівливим; змінюється його характер і загальне з-стояння. Для правильного діагносцірованія необхід-мо звернути увагу на локалізацію висипі; сверблячі щие елементи почесухи Гебри розташовуються переваж-громадської на розгинальних поверхнях нижніх кінцівок (на стегнах). Діагностика цього серйозного зудить захворювання, загалом, не важка, але практичні скі спостерігаються помилки: почесуху приймають за че-сотку або (при вторинних піодерміях) за пиодермит.
У дорослих зустрічаються різні сверблячі дерма-този, найчастіше почесуха дорослих - злоякісна форма почесухи Гебри, що є продовженням почесухи дитячого віку і приймаюча важку фор-му невродерміта, і так звана почесуха-екзема (prurigo-eczema). Кожен з цих дерматозів має певну клінічну картину, і, незважаючи на не-яке подібність, слід диференційованого один від одного і від подібних дерматозів.
Свербець дорослих, або простий хронічний лишай Відаля, являє собою шкірне захворювання у вигляді обмеженого вогнища величиною від 5 см в діаметрі до долоні, розташованого зазвичай на шиї, на кордоні по-лосістой частини. Основними елементами в осередку вражений-ня є характерні багатокутні вузлики, маю-щие колір нормальної шкіри. Поряд з цими вельми ти-пічних лише для позбавляючи Відаля елементами, є розчухи, кров'янисті кірочки і дифузне потовщення шкіри вогнища. Запальні явища майже не виражені, шкіра всього ураженої ділянки бліда або злегка пігментована; лущення незначно, кордони рас-пливчати і поступово втрачаються в навколишньому здоровій шкірі при зменшується густоті вузликів.
Різко помітно потовщення шкіри, малюнок її почерк-нут, багатокутні поля шкірного покриву чітко ви-ступають як явище лихенификации. Хворий скаржиться на сильний, нападами виникає свербіж, який біс-оселить навіть в періоди затихання процесу, тому він весь час тримає руку на шиї ззаду і чухає вогнище ураження.
Близько до обмеженою почесухе дорослих коштує обмежений невродерміт; між цими захворюваннями є перехідні форми. Однак невродерміт отли-чає від позбавляючи Відаля наступними ознаками: при невродерміте в центральній частині вогнища помітні поблизу-ко розташовані вузлові елементи типу прурігінозних папул (гострих, щільних або плоских); ці вузлики можуть бути і непомітні, але тоді звертає на себе увагу наявність расчесов. Вся центральна частина вогнища кілька сильніше пігментована, ніж навколишнє щая нормальна шкіра; тут же може мати місце зна-ве лущення; чим ближче до периферії, тим ме-неї густо розташовані вузлики і тим більше нормальної здається шкіра. Крім того, на всіх вогнищі можуть бути кров'янисті кірочки - слід расчесов і дифузне вгамувати-щення шкіри. Обмежений невродерміт відрізняється бо-леї різко вираженими трьома зонами: 1) центральної, ліхеніфікованої, з помітною гиперпигментацией, 2) вузликової і 3) зовнішньої, що представляє депігментованих шкіру, досить густо вкриту расчесами з кров'яними корочками. Типових вузликів, властивий-них позбавляю Відаля, при невродерміте зазвичай не спостеріга-дається. І те, і інше захворювання починається в юно-шескі віці, вражає частіше жінок і має хро-ническое перебіг.
У деяких випадках обидва дерматозу майже не відрізняються один від одного, і навіть досвідчений фахівець-дерматолог не завжди чітко їх розмежує. Кожен з них в свою чергу може бути прийнятий за дерматоз іншого харак-тера, а саме: при наявності більш значного лушпи-шення - за вогнище себорройной екземи, при більшій ве-личині вузликів - за пізній рецидив вторинного папулезного сифілісу або навіть за карликовий бугорковий сифіліс. Нерідко лікар помилково приймає обмежений-ний невродерміт за пиодермию, так як свербіж спосіб-ствует легкому виникненню вторинного інфікування. Найважливішим клінічним симптомом почесухи дорослими-лих, особливо типу невродерміта і хронічного позбавляючи Відаля, є сильно зудять прурігинозний вузлики і часто викликані ними скальпована розчухи і рас-стройства пігментації. В анамнезі хворого зудить дерматозом завжди є вказівка на інтенсивний, ме-шує сну, спокою і навіть працездатності свербіж і тривалий хронічний перебіг захворювання. Від ек-Земи хронічна почесуха відрізняється відсутністю бульбашок, мокнути й більш інтенсивним сверблячкою.
Поширені прурігинозний дерматози можуть виражатися в; вигляді почесухи або поширення неправдивих-вродерміта. Обидва ці дерматозу у дорослих майже завжди представляють захворювання, що існує з раннього дет-ства і протікає з тимчасовими поліпшеннями і пе-періодичних загостреннями. Зазвичай у хворих є різні ознаки загального характеру, які сопут-обхідних хронічним зудить дерматозів: астенічний вигляд, дратівливість, поганий сон і характерний вигляд шкіри - потовщення, сухість і шорсткість, брудна забарвлення, швидка поява під впливом різних подразнень гусячої шкіри, наявність стійкого білого дермографізму.