Необхідність державного втручання в функціонує-вання ринкової економіки зумовлена такими моментами:
а) наявність збоїв в механізмі функціонування ринкового хо-дарства;
б) необхідність пошуку більш ефективних варіантів (поми-мо ринкових) задоволення потреб в суспільних благах;
в) необхідність вирівнювання зовнішніх ефектів, пов'язана з нездатністю ринкового господарства в певних ситуаціях ре-шать завдання розвитку економіки та її складових.
У сфері економіки держава вирішує наступні завдання:
· Економічне зростання і розвиток економіки в країні
· Досягнення повної та ефективної зайнятості
· Стабільний рівень цін
· Справедливий розподіл доходів
· Збалансованість зовнішньоторговельних операцій країни.
Ринкова економіка - це складний і динамічний механізм, пред-ставлять живу саморозвивається систему. Ринкові механізми відіграють основну роль в досягненні зростання економіки і встановлення в ній природної рівноваги. Але вони не можуть самі по собі забезпечити оптимальне і стійке, в довгостроковій перспективі, розвиток соці-ально-економічної системи, включаючи всі аспекти - економічний, со-ціальний, екологічний. З курсу економічної теорем відомо, що механізми ринку вирішують багато, але далеко не всі завдання і проблеми в даному напрямку.
=> Виникнення зовнішніх (побічних) економічних ефектів;
=> Незацікавленість ринку у виробництві суспільних благ;
=> Висока диференціація в розподілі доходів і багатства;
=> Прагнення компаній-лідерів на ринку до його монополізації;
=> Посилення спекулятивної складової в комерційній діяль-ності.
Очевидно, що втручання держави в функціонування сво-Бодня ринку доцільно, більш того, необхідно. Складність питання полягає в тому, яким чином це робити. Адже від характеру і ступеня такого втручання залежить і отриманий ефект, який може бути не тільки позитивним, але і негативним. Вже сотні років уми промінь-ших економістів світу, зокрема, зайняті проблемою - що і як має робити держава, щоб економіка працювала і розвивалася в інтересах всього суспільства.
Дуже важлива роль держави в забезпеченні економічного зростання. Макроекономічне регулювання економічного зростання виступає наслідком нездатності одного лише капіталу підтримувати стабільність-ні темпи і якість зростання.
Держава повинна забезпечувати основу для інтенсифікації вироб-ництва на всіх стадіях відтворювального процесу. Це досягається за допомогою: організації, фінансування і контролю за розвитком НТП за допомогою визначення пріоритетних напрямків фундаментальних наукових досліджень, формування перспективних галузевих науково-технічних програм, розвитку ресурсозберігаючих технологій; осуще-ствленія програм підготовки, перепідготовки та якісного воспро-ництва робочої сили. Крім того, держава повинна проводити прак-тику диференційованого субсидування, надання податкових, кредитно-фінансових, амортизаційних пільг, створюючи умови для на-накопиченні приватного капіталу, регіонального розвитку, структурних сдви-гов в економіці і т.п.
Для досягнення економічного зростання з боку держави требу-ется забезпечення наступних умов:
2. Наявності суб'єкта економічного зростання. Повинна виникнути наце-лінь інститутів і структур економіки, населення на розширене відтворення і якісне оновлення.
3. Конкретних і досить потужних рушійних сил економічного підйому. Перехід в новий економічний якість неможливий без форми-вання особливого виробничо-господарського устрою.
4. Гармонійного поєднання між цілісністю національного хо-дарства і його включенням в загальносвітовий процес глобалізації! У ба-тьох випадках інтеграція національної економіку в світову веде не до прискорення зростання, а навпаки, до його уповільнення і якісного погіршення.
5. Якості самої моделі економічного зростання, яка повинна бути інноваційною та націленої на підвищення ефективності виробництва і споживання. Динамічний розвиток економіки не вписується в когось плекс існуючих обмежень з боку як кінцевого попиту, так і наявних ресурсів - їх потрібно розширювати.
Роль держави в ринковій економіці проявляється і реалізується через його функції. До найбільш важливим економічним функціям государ-ства відносять:
1. Формування і розвиток законодавчо-нормативної бази функ-ня економіки, включаючи:
а) розробку правових норм, законів, різних актів, які надаються всім економічним суб'єктам тільки дер-вою і ніким іншим;
b) розробку системи норм регулювання економічних відно-шень між урядом, бізнесом, працівниками, потре-Споживачами;
з) визначення прав власності.
2. Захист та стимулювання конкуренції за допомогою:
а) створення умов, при яких конкуренція буде розглядатися-тися як основний фактор розвитку економіки, а інтереси споживачів будуть пріоритетними в порівнянні з інтересу-ми виробників;
b) обмеження монополії, як фактора завдає шкоди ос-новним учасникам ринку в результаті нераціонального рас-пределеніе і використання обмежених ресурсів.
3. Стимулювання структурного оновлення економіки. Ця функція здійснюється такими заходами як:
а) створення особливого податкового режиму для компаній, які ведуть активну інноваційну діяльність;
b) прийняття законів, що стимулюють високотехнологічний і наукомісткий бізнес, а також найбільш перспективні його види;
4. Створення системи вбудованих регуляторів економіки для згладжені-вання її циклічних коливань. Це повинно робитися з метою забезпе-чення умов для підтримки рівноважного кругообігу дохо-дів і витрат.
5. Розумне перерозподіл доходу і багатства. Ця функція виникає з того факту, що широко поширені випадки рез-кого порушення функціонування ринку, пов'язані із зовнішніми ефектами. Зовнішні (екстернальні) ефекти - це вигоди і через тримки учасників ринку, обумовлені незалежними від них пе-релівамі раціональних і нераціональних чинників і результатів господарської діяльності в цілому. Зовнішні ефекти подразде-ляють на побічні ефекти і ефекти суспільних благ.
Побічні ефекти, або витрати переливу, пов'язані з тим, що ри-нічна економіка створює блага не тільки з позитивної корисністю, а й з негативною, в першу чергу, - забруднення навколишнього при-рідного середовища і порушення нормального відтворення екосистем. У той-який ситуації хтось із економічних суб'єктів виграє, але хтось і несе невиправданий економічних збитків.
Ефекти суспільних благ пов'язані з тим, що існують такі блага, виробництво яких не в змозі здійснити ринок сам по собі. Але забезпечення таких благ, як послуги державної инфраструк-тури, оборони, правопорядку, охорони здоров'я, освіти і т.п. раціо-нально для всіх. Тому їх створення бере на себе уряд.
Витрати переливу держава трансформує у внутріфірмен-ні витрати за допомогою законодавчої системи і оподаткування. Трансформація вигод переливу досягається за допомогою збільшення попиту, пропозиції, виробництвом товарів і послуг державними підприємствами.
2. Методологічні основи державного регулиро-вання економіки
Сучасна національна економіка виступає як агрегований об'єкт державного регулювання. Можна виділити три блоки об'єктів:
а) економічне зростання національного господарства;
b) структура національного господарства;
с) регіональна політика;
d) інвестиційний клімат;
е) ціни і ціноутворення;
f) антиінфляційна політика;
g) науково-технічна та інноваційна політика;
h) державний сектор;
j) антимонопольна політика;
к) тіньова економіка.
2. Грошово-фінансові об'єкти:
a) грошово-грошовий обіг;
b) умови зберігання і накопичення капіталу;
c) податки та оподаткування;
d) державний борг (внутрішній і зовнішній);
e) платіжно-торговий баланс країни;
f) експортно-імпортні операції.
a) зайнятість, безробіття, міграційні процеси;
e) охорона навколишнього природного середовища.
Окремо стоїть державний сектор економіки, який є одночасно і об'єктом, і інструментом державного регулюван-ня.
Державне регулювання економіки передбачає обґрунтування і досягнення певних цілей, які взаємопов'язані між собою і утворюють багаторівневу систему. Виходячи з функцій держави, мож-но виділити такі рівні цілей:
Говорячи про методологію державного регулювання економіки, перш за все мають на увазі відповідні теоретичні моделі. В на-варте час немає усталеної і однозначною класифікаційної систе-ми моделей такого роду - вчені формулюють її по-різному. Тим не ме-неї, економісти-дослідники диференціюють моделі за двома головними критеріями - ступеня втручання держави в економіку і характеру такого втручання.
Класична модель передбачає мінімальне вме-шательство держави в економіку. Відповідно до класичної кон-цепції держава повинна м'яко впливати на "правила природний-ної гри" економічних суб'єктів, що випливають із законів ринку. Од-нако воно повинно жорстко реагувати на відхилення окремих учасників від "природних правил": повна відмова від конкуренції; прагнення до монополізації ринку; замах на чужу власність і інші. Для цього го-сударство використовує силові інститути - суд, податкові органи, полі-цію, армію.
Кейнсіанська модель, навпаки, передбачає активне і, по можливості, максимально допустимий втручання держави в економіку з метою мінімізації її циклічних коливань, що призводять до втрат ресурсів і продуктів усіма учасниками ринку. На думку Дж. М. Кейнса і його послідовників, однією з функцій держави (пра-вительства) є спостереження за станом параметрів ринку. Будь-який вплив, що порушує рівновагу, має бути зареєстровано і, на базі вбудованих стабілізаторів, направлено на траєкторію равновес-ного збалансованого зростання.
Основоположником теорії державного регулювання еконо-міки можна по праву вважати видатного англійського економіста Дж. М. Кейнса (1883 - 1946). З 1930-х рр. світова економічна наука роз-валась під сильним впливом його вчення, що отримав назву кейнсіанство. Кейнсіанство придбало світову славу через свою головною по-літики-економічної установки - обґрунтування необхідності державного-венного регулювання господарських процесів.
Джон Мейнард Кейнс закінчив Кембриджський університет і в 1908 р став професором кафедри політекономії названого університету. Він мав фундаментальні знання не тільки в області економіки, а й математики, а також логіки. Його вчителями були А. Маршалл і А. Пігу, видатні представите-ли неокласичної школи. Кейнс вдало поєднував наукову діяльність з бизне-сом і політикою. З 1929 року успішно працював на керівних посадах в фі-сис системі Великобританії і Банку Англії, за що отримав титул лорда. Головним його науковою працею є книга "Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей", видана в Нью-Йорку в 1936 р Концепція Кейнса була покладена в основу урядових-них заходів з виведення економіки США з кризи початку 1930-х рр. реалізованих президентом Ф. Рузвельтом. Після успішного досвіду США, концепцію Кейнса взяли майже всі провідні країни Заходу.
Мал. I. Кейнсіанська концепція стимулювання попиту
3.Етапи зміни ролі держави в розвитку економіки. Еволюція методів державного регулювання.
1. Інститут політичної влади. З найдавніших часів до Середньовіччя. Передумова виникнення даної ролі - поява приватної власності і класів. Держава як інститут політичної влади з'явилося в період виникнення приватної власності і класів. Одним з головних ознак формування державної орга-нізації стало виділення з товариства особливого шару людей, виконан-няющих управлінські функції і наділених особливими правами і владними повноваженнями. Так, поступово складалася система го-жавного примусу, а регулятором взаємовідносин лю-дей були вже не обряди і звичаї, а право
2. Держава як нічний сторож. (15-16вв - сер. 19в.) Роль держави обмежувалася виконання функцій, пов'язаних із забезпеченням безпеки громадян, збереження їх майна і захистом прав власності та створенням необхідної правової бази для економічних відносин.
3. Інститут макроекономічного регулювання. У матеріальному виробництві стали відбуватися істотні зміни. Вони були пов'язані зі збільшенням масштабів виробництва, технології виробничого процесу та номенклатури виробів.
Поступове розширення економічних функцій держави з кінця XIX в. проходить три етапи.
1) від першої світової війни до Великої депресії 1929-1933 рр. У цей період держава починає активно втручатися в регулювання еко-номических процесів, намагаючись обмежити монополістичні тенден-ції, створюючи державний сектор в економіці. Однак це втручання-ництво обмежується в основному галузями військового пр оізводства. В інших галузях панували частнокапиталистические методи господарювання.
Період: кінець 19 - сер. 20 ст.
6. Глобалізація і формування «балансу інтересів». Процес глобалізації як нова форма або новий етап у розвитку сучасного світового господарства в кінці XX ст. має свої особливо-сті:
1) основа глобалізації - інтернаціоналізація вироб-ництва, інституційною формою якого виступають транснац-нальні корпорації (ТНК). Хоча вихід капіталу за національні рамки почався ще на початку XX ст. проте сьогодні він значно посилився. Сьогодні міжнародне виробництво і відповідна йому міжнародна торгівля за своїм змістом переважно НЕ між-, а внутрішньогалузева торгівля, заснована на внутрішньогалузевої спеціалізації окремих країн.
2) стрімке зростання фінансових ринків (валютних, фондових, кредитних), які ока-викликають великий вплив на сферу торгівлі і виробництва. Причому якщо ще недавно фінансові ринки обслуговували реальний сектор еко-номіки, то сьогодні ця сфера набула самостійного значення, що призвело до різкого зростання числа фінансових спекуляцій.
3) регіоналізація еконо-мічного діяльності (наприклад, Західна Європа, США і латінс-кая Америка та ін.). На базі цього виникають широкі замкнуті еко-номічного простору, в рамках яких знімаються будь-які перешкоди для торгівлі, вільного пересування капіталу та лю-дей.
Всі перераховані тенденції істотно впливають на функціонування інститутів громадянського суспільства, частково руйнуючої-Шая їх. Вихід капіталу за національні рамки і функціонування його в світовому масштабі, зневаги національними кордонами ведуть до того, що держава як засіб досягнення суспільного компромісу всередині країни поступово руйнується. Відповідно змінюються і його економічні функції.
Перехід до політики «ефективної держави» - це приклад на-рушення «балансу інтересів» під впливом глобалізації. Глоба-ція економічного життя в тому вигляді, як це було представлено вище, істотно посилила позиції капіталу не тільки в масштабі світового господарства, але і всередині країн. І такого посилення неспособ-но протидіяти навіть найсильніше держава.