Федеральний арбітражний суд Східно-Сибірського округу в складі:
головуючого Бандурова Д.Н.,
суддів: Васиной Т.П. Палащенко І.І.,
До участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Чеботарьова Людмила Іванівна (власник автомашини "Opel Meriva").
Заявник у своїй касаційній скарзі оспорює правильність застосування судами норм глави 39 Цивільного кодексу Російської Федерації до спірних правовідносин. Також заявник вважає, що суд не встановив розміру фактично понесених витрат ТОВ "Єдиний експертно-правовий центр" на момент розірвання договору.
У відгуку на касаційну скаргу ТОВ "Єдиний експертно-правовий центр" заявило про свою згоду з оскаржуваними судовими актами.
Особи, які беруть участь у справі, про час і місце судового засідання повідомлені за правилами статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
В судовому засіданні представник ТОВ "Стріла" підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі. Директор ТОВ "Єдиний експертно-правовий центр" і представник суспільства підтримали доводи, викладені у відгуку на касаційну скаргу. Чеботарьова Людмила Іванівна погодилася з доводами, викладеними у відгуку на касаційну скаргу.
Касаційна скарга розглядається в порядку, встановленому главою 35 Арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації, в межах, визначених статтею 286 цього ж Кодексу.
Перевіривши відповідність висновків Арбітражного суду Республіки Бурятія і Четвертого арбітражного апеляційного суду про застосування норм права встановленим у справі обставинам та наявним у справі доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права при розгляді справи та прийнятті оскаржуваних судових актів і, виходячи з доводів , що містяться в касаційній скарзі і відкликання на неї, Федеральний арбітражний суд Східно-Сибірського округу приходить до наступних висновків.
Після закінчення проведення дослідження виконавець складає і передає замовнику "Акт експертного дослідження" з усіма додатками та ілюстраціями, підписаний експертом і завірений печаткою (пункт 1.3 договору N 072).
Термін проведення дослідження відповідно до пункту 1.4 договору N 072 становить 30 днів з моменту передачі матеріалів і об'єктів на дослідження і передоплати.
Згідно з розділом 3 договору N 072 вартість дослідження визначена сторонами в загальній сумі 30 350 рублів, включаючи ПДВ 18%, і сплачується в такому порядку: протягом семи днів з моменту підписання договору - 30% від загальної вартості дослідження; 70% - протягом семи днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт.
Відповідно до пункту 2.9 договору N 072 замовник має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку, повідомивши про це виконавця протягом 2-х днів з моменту прийняття ним такого рішення. У цьому випадку виконавець повертає замовнику сплачену ним суму за вирахуванням фактично понесених виконавцем витрат.
ТОВ "Єдиний експертно-правовий центр", посилаючись на наявність заборгованості з боку ТОВ "Стріла" за договором N 072 в розмірі 21 245 рублів, на підставі статей 309 - 310, 405, 718 - 720 Цивільного кодексу Російської Федерації пред'явило зустрічний позов.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний, виходив з того, що відмова від виконання договору в порядку, передбаченому пунктом 2.9 договору N 072, не обґрунтований (на момент подання відповідного повідомлення роботи виконані); деталі зчеплення, що надійшли на дослідження в ТОВ "Єдиний експертно-правовий центр" в рамках договору N 072, передані від ТОВ "Єдиний експертно-правовий центр" власнику транспортного засобу Чеботарьової Л.І. в присутності зацікавленої особи представника ТОВ "Стріла" Зубакина М.Г .; зобов'язання ТОВ "Єдиний експертно-правовий центр" за договором N 072 виконані в повному обсязі; наявність заборгованості з боку ТОВ "Стріла" за договором N 072 в розмірі 21 245 рублів підтверджується матеріалами справи.
Предметом первісного позову у цій справі є вимоги про розірвання договору, про стягнення передоплати і повернення майна; а предметом зустрічного позову - вимога про стягнення заборгованості за договором.
Апеляційний суд правильно кваліфікував склалися між сторонами правовідносини як випливають з договору возмездного надання послуг (глава 39 Цивільного кодексу Російської Федерації).
Згідно з пунктом 1 статті 779 та пункту 1 статті 781 Цивільного кодексу Російської Федерації за договором возмездного надання послуг виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги (здійснити певні дії або здійснити певну діяльність), а замовник зобов'язується оплатити надані йому послуги у строки та в порядку, які вказані в договорі возмездного надання послуг.
Захист порушених прав учасника договірних відносин може відбутися шляхом односторонньої відмови від виконання договору повністю або частково, коли така відмова допускається законом або угодою сторін (пункт 3 статті 450 Цивільного кодексу Російської Федерації).
Згідно з пунктом 1 статті 782 Цивільного кодексу Російської Федерації замовник має право відмовитися від виконання договору возмездного надання послуг за умови оплати виконавцю фактично понесених ним витрат.
Для того щоб договір припинив свою дію, боці досить в будь-який час заявити своєму контрагенту (контрагентам) про відмову від виконання договору. Договір вважається розірваним з моменту, коли сторона, наділена в силу закону правом на односторонню відмову від договору, доведе своє рішення в належній формі до контрагента за договором. За змістом зазначеної норми права причина відмови замовника від договору не має значення.
Висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач зобов'язаний був до подання відповідного повідомлення про розірвання договору встановити суму фактично понесених виконавцем витрат і оплатити її, заснований на неправильному тлумаченні норм матеріального права.
При цьому виконавець повинен довести наявність і розмір фактично понесених ним витрат, що витрати були понесені до відмови від договору і викликані виконанням або підготовкою до його виконання. Іншого порядку доведення обставин, що мають значення для вирішення даного спору, законодавство не передбачає.
В порушення вимог статті 65 Господарського процесуального кодексу Російської Федерації, згідно з якою кожна особа, яка бере участь у справі, має довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, ТОВ "Єдиний експертно-правовий центр" не подало доказів, які б свідчили про наявність та розмір фактично понесених виконавцем до відмови від договору витрат, викликаних його виконанням або підготовкою до його виконання.
Таким чином, беручи до уваги недоведеність наявності фактично понесених виконавцем витрат, їх розміру, з розірванням договору N 072 у ТОВ "Єдиний експертно-правовий центр" відпали правові підстави для утримання перерахованих ТОВ "Стріла" грошових коштів. Право зберегти за собою авансовий платіж з цього моменту припинилося і на підставі пункту 1 статті 1102 Цивільного кодексу Російської Федерації у ТОВ Єдиний експертно-правовий центр "виникло зобов'язання щодо їх повернення ТОВ" Стріла ".
Судами правильно встановлено, що вимога про зобов'язання повернути об'єкти і матеріали, надані для проведення автотехнического дослідження, не може бути задоволено, оскільки дані матеріали були повернуті власнику автомобіля.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України Східно-Сибірського округу прийшов до висновку про те, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм права, що призвело до неправильного вирішення заявлених вимог, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню на підставі пункту 1 частини 2 статті 288 Арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації.
Пункт 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу Російської Федерації надає суду касаційної інстанції право скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та, не передаючи справу на новий розгляд, прийняти новий судовий акт, якщо фактичні обставини, що мають значення для справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій на підставі повного і всебічного дослідження наявних у справі доказів, але цим судом неправильно застосована норма права.
Вирішуючи заяви сторін про стягнення витрат на представника, суд касаційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу Російської Федерації судові витрати складаються з державного мита і судових витрат, пов'язаних з розглядом справи арбітражним судом.
Відповідно до частини 1 статті 110 Господарського процесуального кодексу Російської Федерації судові витрати, понесені особами, які беруть участь у справі, на користь яких ухвалено судовий акт, стягуються арбітражним судом з боку.
Частина 2 названої статті передбачає, що витрати на оплату послуг представника, понесені особою, на користь якої прийнято судовий акт, стягуються арбітражним судом з іншої особи, що бере участь у справі, в розумних межах.
Арбітражний суд в силу статті 7 Цивільного кодексу Російської Федерації повинен забезпечувати рівний судовий захист прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у справі.
Обов'язок суду стягувати витрати на оплату послуг представника, понесені особою, на користь якої прийнято судовий акт, з іншої особи, що бере участь у справі, в розумних межах є одним з передбачених законом правових способів, спрямованих проти необгрунтованого завищення розміру оплати послуг представника і тим самим - на реалізацію вимоги статті 17 (частина 3) Конституції Російської Федерації.
Факт надання юридичних послуг та несення ТОВ "Стріла" витрат на оплату наданих юридичних послуг в заявленій сумі підтверджуються матеріалами справи.
Доказів надмірності заявленої позивачем до стягнення суми судових витрат відповідачем в матеріали справи не представлено.
Заява ТОВ "Єдиний експертно-правовий центр" про стягнення витрат на оплату послуг представника з урахуванням результатів розгляду справи задоволенню не підлягає.
Судові витрати по державному миту за розгляд справи підлягають розподілу між сторонами за правилами статті 110 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Стріла" задовольнити частково.
В задоволенні решти позову відмовити.
В задоволенні зустрічного позову відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Стріла" в федеральний бюджет державне мито в сумі 4000 рублів.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний експертно-правовий центр" до федерального бюджету державне мито в сумі 4000 рублів.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний експертно-правовий центр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріла" в порядку відшкодування судових витрат по державному миту за розгляд справи в суді касаційної інстанції 2 000 рублів.
Постанова набирає законної сили з дня його прийняття.