У зв'язку з виникаючими питаннями при проведенні державної реєстрації прав щодо об'єктів нерухомого майна, що є об'єктами культурної спадщини, виявлених об'єктів культурної спадщини, повідомляємо наступне.
При цьому слід зазначити, що Закон №73-ФЗ виділяє два поняття: «об'єкт культурної спадщини» та «виявлений об'єкт культурної спадщини». Так, під об'єктом культурної спадщини розуміється об'єкт, включений у встановленому законом порядку до реєстру об'єктів культурної спадщини. Об'єкт, що володіє ознаками об'єкта культурної спадщини, щодо якої в регіональний орган охорони об'єктів культурної спадщини надійшла заява про його включення до реєстру, є виявленим об'єктом культурної спадщини з дня прийняття регіональним органом охорони об'єктів культурної спадщини рішення про включення такого об'єкта до переліку виявлених об'єктів культурної спадщини (п. 5 ст. 16.1 Закону №73-Ф3).
Виходячи з положень п. 1 ст. 33 Закону №73-Ф3 об'єкти культурної спадщини, включені до реєстру, виявлені об'єкти культурної спадщини підлягають державній охороні в цілях запобігання їх пошкодження, руйнування або знищення, зміни вигляду та інтер'єру (в разі, якщо інтер'єр об'єкта культурної спадщини належить до його предмету охорони) , порушення встановленого порядку їх використання, незаконного переміщення і запобігання інших дій, які можуть завдати шкоди об'єктам культурної спадщини, а також з метою їх захисту від несприятливого воздейс вія навколишнього середовища і від інших негативних впливів.
Державна охорона об'єктів культурної спадщини включає в себе, зокрема, встановлення обмежень (обтяжень) права власності або інших речових прав на об'єкт культурної спадщини вимогами щодо об'єкта культурної спадщини, розробленими відповідно до Закону №73-Ф3 (пп.4 п. 2 ст. 33 Закону №73-Ф3).
Реєстрація обмеження (обтяження) - заявний порядок
Відповідно, неподання в зазначеному випадку одночасно із заявою (і необхідними документами) про державну реєстрацію прав на об'єкт культурної спадщини заяви про державну реєстрацію обмеження (обтяження) даного права та інших документів, необхідних для проведення такої державної реєстрації, є підставою для призупинення і, при неусунення причин, що стали підставою для прийняття рішення про призупинення державної реєстрації, відмови в державній реєстрації прав на об'єкт культурної спадщини відповідно до п. 1 ст. 20 Закону про реєстрацію.
Крім того, державна реєстрація обмеження (обтяження) може бути здійснена на підставі заяви органу державної влади або органу місцевого самоврядування, якщо право виникає на підставі угоди або договору з органом державної влади або органом місцевого самоврядування, а також на підставі акта органу державної влади, органу місцевого самоврядування.
За державну реєстрацію відповідного обмеження (обтяження) права повинна бути сплачена державне мито відповідно до пп. 22 п. 1 ст. 333.33 Податкового кодексу Укаїни (з урахуванням положень пп.4 п. 1 ст. 333.35 НК Україна - органи державної влади звільнені від необхідності сплати державного мита).
Вказівка на обмеження (обтяження) в договорі при переході прав
Відповідно до п. 5 ст. 48 Закону №73-Ф3 розпорядження об'єктом культурної спадщини, включених до реєстру, виявленим об'єктом культурної спадщини, в тому числі їх відчуження або передача прав володіння та (або) користування такими об'єктами, здійснюється відповідно до законодавства Укаїни за умови виконання вимог Закону №73 -Ф3.
Як випливає з п. 6 ст. 48 Закону №73-Ф3, встановлені відповідно до Закону №73-ФЗ обмеження (обтяження) прав на об'єкт культурної спадщини, включений до реєстру, виявлений об'єкт культурної спадщини, зберігаються при переході права власності або інших речових прав на зазначені об'єкти до іншої особи , в тому числі при зверненні стягнення на об'єкт культурної спадщини за зобов'язаннями власника або іншого законного власника такого об'єкта культурної спадщини, при реалізації об'єкта культурної спадщини в процедурах банкрутства боржника - влас нніка чи іншого законного власника такого об'єкта культурної спадщини, а також в інших передбачених федеральними законами випадках переходу права власності або інших речових прав на об'єкт культурної спадщини.
Згідно п. 1 ст. 432 Цивільного кодексу Укаїни договір вважається укладеним, якщо між сторонами, в необхідної в які підлягають випадках формі, досягнуто згоди з усіх істотних умов договору; істотними є умови про предмет договору, умови, які названі в законі або інших правових актах як істотні або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Виходячи з сукупного тлумачення положень ст. 48 Закону №73-ФЗ, договір, що передбачає передачу права власності на об'єкт культурної спадщини, виявлений об'єкт культурної спадщини, прав володіння та (або) користування таким об'єктом, повинен містити в якості суттєвої умови зобов'язання особи, у якого на підставі такого договору виникають право власності на таке майно або права володіння та (або) користування таким майном, щодо виконання вимог, встановлених п. 1 - 3 ст. 47.3 Закону №73-Ф3 щодо такого об'єкта. У разі, якщо до моменту укладення договору, що передбачає передачу права власності на об'єкт культурної спадщини, включений до реєстру, щодо такого об'єкта діє охоронне зобов'язання, передбачене ст. 47.6 Закону №73-ФЗ, такий договір повинен містити в якості суттєвої умови зобов'язання особи, у якого на підставі такого договору виникає право власності на зазначене майно або право володіння і (або) користування цим майном, щодо виконання вимог, передбачених відповідним охоронним зобов'язанням, порядок і умови їх виконання (копія охоронного зобов'язання є невід'ємною частиною такого договору; до затвердження в порядку, встановленому ст. 47.6 Закону №73-Ф3, охоронного зобов'язання до договору д олжни бути додані інші діючі охоронні документи: охоронно-орендний договір, охоронний договір або охоронне зобов'язання щодо пам'ятника історії і культури, охоронне зобов'язання власника об'єкта культурної спадщини або охоронне зобов'язання користувача об'єктом культурної спадщини, а також паспорт об'єкта культурної спадщини (при його наявності) ).
У разі відсутності в такому договорі вищевказаних істотних умов правочин є нікчемним.
При цьому зазначені положення в повній мірі поширюються і на випадки переходу права власності, прав володіння та (або) користування щодо частини об'єкта культурної спадщини, включеного до реєстру, виявленого об'єкту культурної спадщини, якщо така частина відноситься до предмету охорони зазначеного об'єкта нерухомості.
З метою недопущення порушення прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб, просимо довести зазначену інформацію до відома банків - учасників Асоціації.
Заступник керівника С.В. Нікітін