Обидві розглянуті концепції бізнесу є двома крайніми пози-ціями в оцінці бізнесу як об'єктивного явища. Подолання зазначених крайнощів відбувається лише в рамках третьої з названих вище концеп-цій, а саме - прагматичної концепції бізнесу.
Під прагматизмом тут і далі розуміється орієнтація планів і цілей діяльності людей на досягнення практичних вигод у обставин, що мають об'єктивний і тому не залежний від волі та бажання цих людей характер.Сущность прагматичний-ської концепції бізнесу полягає в тому, що бізнес розглядається як явле ня, неминуче в контексті розвитку суспільства. Зазначене явище оказива-ється, з одного боку, необхідним, а з іншого боку, - вигідним людям, які сприймаються суспільством як бізнесменів, які прагнуть задовольнити свої корисливі (его-істіческіе) інтереси, і іншим членам суспільства, які завдяки бізнесу отримують можливість постійно насичувати свої потреби за допомогою створених товарів і наданих послуг.
В цілому, можна виділити наступні елементи прагматичної кон-цепції бізнесу:
1) бізнес - це необхідний і неминучий компонент життя людей в це-лом; він об'єднує, з одного боку, прагнення окремих громадян до реалі-зації егоїстичних інтересів, з іншого - прагнення інших людей до удов-летворенію своїх потреб у товарах, роботах, послугах;
2) бізнес - це суперечливе явище, проте будь-які протиріччя ме-жду людьми, причетними до бізнесу, хоча і можуть виступати причиною раз-нообразних конфліктів, в загальному, служать джерелом розвитку економіки і не мають безнадійно руйнівного характеру;
3) бізнес базується на відносинах між людьми, кожен з яких, вступаючи в ці відносини, переслідує власні інтереси, не обов'язково збігаються з інтересами інших людей; з одного боку, природна кон-ренції інтересів веде до конфлікту інтересів, до нав'язування інтересів одних людей іншим, власні інтереси яких в такій ситуації ока-ни опиняються ущемлені, що, врешті-решт, дійсно, може привести до непередбачуваних наслідків; з іншого боку, в кінцевому підсумку кон-флікт інтересів не призводить до згубних наслідків для людського суспільства, а навпаки, сприяє сталому зростанню економіки і благосост-стояння людей;
4) бізнес - це явище, що розвивається; його напрямки, види, техноло-гии і інструменти постійно удосконалюються відповідно до изменени-ями, що відбуваються в суспільстві.
Мал. 1.2.4. Прагматична концепція бізнесу
Прагматична концепція бізнесу базується на чотирьох теоретичних підставах. Перше основаніе- несуперечливе визначення самого терміна «бізнес». Друге основаніе- положення про необхідність посто-янного подолання людьми природної обмеженості матеріальних і нематеріальних благ, що лежать в основі життєдіяльності людей. Третє основаніе- уявлення про бізнес як про обов'язкове компоненті діяльності людей незалежно від предмета даної діяльності. Четвер-те основаніе- положення про наявність у людей сукупності особливих властивостей (ділових якостей), які можуть бути використані в їх повсе-денний ділової діяльності.
Для вивчення того чи іншого об'єктив-ного явища необхідно, перш за все, об'єк-яснити походження терміна. за допомогою на-гою якого дане явище визначається. Відмінності в тлумаченні явища, яке оп-ределяется за допомогою слова «бізнес», бував-ють часто обумовлені різницею в Інтерпро-тації значення самого даного слова. Під «бізнесом» нерідко розуміють неоднаковий-ші процеси, події, дії людей. Тут важливо підкреслити, що слово «бізнес-ніс», яке увійшло в російську мову з англий-ського ( «business»), має абсолютно одне-значне тлумачення. Термін «бізнес» є синонімом слова «справа». Використання розглянутого терміна особами, говорять англійською, нічим не відрізняється від застосований-ня слова «справа» людьми, пояснювати по-російськи. Коли, наприклад, будь-хто запитує кого-небудь «як справи?» По-англійськи, він говорить саме про бізнес.
В даному значенні «business» почав застосовуватися і застосовується в на-варте час як науковий термін. Зустрічаються поведінковий і кому-нікаціонное тлумачення змісту цього терміна. Поведінковий толкова-ня бізнесу полягає в тому, що за допомогою даного терміна визна-виділяється сукупність дій людей. Звідси вирази, такі як: «де-лать бізнес», «займатися бізнесом», «оцінювати бізнес». В рамках пове-денческого тлумачення бізнес доцільно визначити як ділову діяль-ність людей.
Комунікаційне тлумачення бізнесу полягає тому, що вказаний термін залучається для опису відносин, що виникають між различ-ними людьми, кожен з яких «займається бізнесом». Звідси висловлю-ня «ділові відносини», «суб'єкти ділових відносин» ( «суб'єкти бізнесу»), «інтереси суб'єктів бізнесу» .У рамках комунікаційного толко-вання бізнес доцільно визначити саме як ділові відносини ме-жду людьми.
Для обґрунтованого визначення того, що конкретно слід розуміти під «заняттям бизне-сом», а також - під «діловими відносинами» це-лесообразно перейти до другого основи праг-тичних концепції бізнесу. Людська ис-торію налічує тисячоліття, але в усі часи то, що мені треба людина, за допомогою чого він задовольняв свої потреби, називалося бла-гом. Благами можуть бути матеріальні предмети і об'єкти (вони називаються матеріальними благами), а також послуги і дії (роботи), які виконуються одними людьми для інших (вони називаються нематеріальними благами).
Матеріальні блага завжди мають предметну (об'єктну) форму, доступну органам почуттів людини; такими є повітря, вода, пі-ща, одяг, житло, інші предмети і об'єкти. Нематеріальні блага не мають предметної форми, їх користь для людини полягає в ефекті ре-результату наданої послуги або виконаної роботи. Послуги складають основу існування таких сфер суспільного життя, як освіта, медицина, спорт, право, культура, наука, інформація, дозвілля. Разом з тим надання послуг здійснюється і в інших областях (наприклад, сервісне обслуговування техніки, послуги з інсталяції програмного забезпе-ня). З процедурами виконання робіт можна зіткнутися в процесі будівництва будь-яких об'єктів (будівельні роботи), ремонту (ремонт-ні роботи); до числа таких слід віднести і інші види діяльності людей в різних областях економіки.
Матеріальні блага, які використовуються людьми в процесі своєї жізнеде-ності, можуть різнитися між собою за різними ознаками. При-нято розрізняти матеріальні блага:
1) дані природою і вироблені людьми;
2) споживчі і інвестиційні;
3) приватні і громадські;
4) відтворювані і невідтворювані (унікальні).
Природа дає людині повітря, воду, землю. Ці при-рідні матеріальні блага - умова існування людського суспільства. Без них життя людини неможливе можна. Однак, людина - єдина істота на планеті, здатне перетворювати природні речовини (сировина) в необ-хідні йому конкретні предмети. Такі з'являються в результаті продуктивної діяльності і, отже, називаються виробленими ма-матеріальних благами.
Природні або вироблені матеріальні бла-га, призначені для особистого, сімейного, групово-го, асоційованого споживання, є спожи-тельских благами. До їх числа відносяться, наприклад, побутова техніка, меблі, одяг, продукти харчування. Інвестиційні матеріальні блага включають в себе сировину, машини, обладнання, комплектуючі вироби, які необхідні для виробництва інших матеріальних благ, надання послуг і виконання робіт. Залежно від того, хто саме є споживачем матеріальних благ, самі матеріальні блага поділяються на приватні та громадські. Наприклад, домашній автомобіль - це приватна благо. Громадський парк, відвідуванням якого насолоджуються багато громадян, стає гро-венним благом.
Матеріальні блага можуть бути відтвореними і унікальними. Унікальними є ті з них, які не можуть бути відтворені у силу різних йдуть-нізацією. Решта матеріальні блага є воспро-ізводімимі.
І матеріальні блага, і послуги, роботи можуть існувати потенціалом-но, в тому числі в нашій уяві, і фактично, реально. Фактична наявність будь-яких благ, як матеріальних, так і нематеріальних, фіксується в тих випадках, коли потреба людей в таких благах збігається з їх запропонованого-ням. За критерієм відповідності потреби в благах і пропозиції благ доцільно виділити вільні блага і обмежені блага. Вільні-ми або постійно доступними благами є ті з них, потреба в ко-торих завжди може бути задоволена. Такими можуть бути лише Незнач-які природні матеріальні блага, які використовуються в звичайних обстоятельст-вах, наприклад, таке природне благо, як повітря.
Всі інші матеріальні і нематеріальні блага є відноси-кові обмеженими. Це означає, що розміри потреби в них завжди перевищують розміри їх пропозиції.
Крайнім ступенем відносної ог-зпечних благ є їх рідкість. Якщо відносна обмежений-ність благ не виражається в їх рідкості, прийнято говорити про їх щодо відповідності-ної недостатності.
Потреби членів суспільства в благах повинні задовольнятися, а следо-вательно, діяльність людей по створенню продукції, виконання робіт і надання послуг іншим людям, іншими словами, їхня справа, їх бізнес завжди виникає там, де формується об'єктивна потреба в подоланні від-відносна обмеженість благ . Таким чином, блага є об'єкта-ми бізнесу. а відносна обмеженість благ стає об'єктивним фактором, наявність якого спонукає людину шукати можливість напів-чить зазначені блага.
Дана можливість реалізується двома шляхами. Люди, що займаються бізнесом (назвемо їх суб'єктами бізнесу), має право задовольняти влас-ні потреби в благах самостійно, або шляхом звернення до інших суб'єктів бізнесу за допомогою укладення з ними угоди.
Подсделкой слід розуміти процедуру здійснення ділових отношеній.Вступая в угоду, суб'єкти бізнесу реалізують своє прагнення отримати доступ до відносно обмеженим благ за допомогою інших людей. В угодах відбивається суперечливий характер ділових ставлення-ний - з одного боку, учасниками угоди стають конкуренти, з дру-гой боку, дані конкуренти виявляються зацікавлені у взаємному (взаємовигідному) співробітництво. Угоди є обов'язковим компонентом ділової діяльності людей незалежно від кон-конкретного предмета даної діяльності.
По-друге, угоди між суб'єктами ділових відносин повинні бути доцільні. Під доцільністю угоди розуміється співвіднесення це-лей, заради яких люди вступають між собою в ділові відносини, і коштів, які могли б забезпечувати можливість їх досягнення. Призначають-чення угоди полягає в тому, щоб, зв'язавши мета бізнесу із засобами її дос-тижения, забезпечити кожному з учасників угоди найкращі умови дос-тупа до відносно обмеженим благ.
По-третє, проведена операція повинна бути законною. Під законністю угоди розуміється неухильне дотримання норм міжнародного і наці-онального законодавства всіма учасниками ділових відносин на ста-дии підготовки угоди і в процесі її здійснення.
По-четверте, проведення угод повинно відповідати звичаям де-лового обороту. Під звичаями ділового обороту розуміється не предусмот-ренние законодавством або умовами конкретного договору, але склавши шиеся і широко застосовуються правила поведінки, наприклад, традиції ис-нання учасниками угод тих чи інших зобов'язань.
По-п'яте, порядок проведення операції повинен супроводжуватися неукос-ково дотриманням умов договору в частині збереження службових та комерційних таємниць учасників угоди, підтримки заробленої сто-ронамі раніше ділової репутації.
Нехтування зазначеними умовами тягне за собою визнання угоди недіючих-котельної. У Цивільному кодексі Російської Федерації, наприклад, містяться наступні ознаки недійсності угод. Угода вважається не чинним-котельної в силу визнання такою судом (в цьому випадку вона називається оскаржити-мій угодою), або незалежно від такого визнання (в цьому випадку вона називається нікчемним правочином). Угода визнається недійсною, якщо учасником її є особа, яка не має на те права. Угода визнається нікчемним, якщо
1) він вчинений з метою, яка завідомо протилежної закону або осно-вам моральності;
2) він вчинений лише про людське око, без наміру створити відповідні щие їй правові наслідки;
3) вона є удаваною - тобто вона здійснена лише з метою при-криття іншого правочину.
Якщо ж підстави визнання угоди недійсною відсутні, дана угода є правомірною. Правомірність угоди полягає в тому, що вона, по-перше, проводиться суб'єктами бізнесу, які мають право бути учасниками угод (вони володіють необхідними правоздатність і діє-здатністю), а по-друге, супроводжується обгрунтуванням і дотриманням взаємних прав і обов'язків всіх учасників даних угод .
Розрізняють зобов'язальні права і речові права суб'єктів бизне-са. Речові права виникають в учасників угод по відношенню до об'єктивним там бізнесу і складаються в винятковому використанні даних об'єктів бізнесу в інтересах власника речових прав. Основним речовим правом в бізнесі є право власності. Обязатель недержавні права виникають у суб'єктів бізнесу в якості взаємних зо-зательств, що підлягають неухильному виконанню. Визначення та опис таких взаємних зобов'язань становить основу змісту лю-Бих договорів і контрактів, у вигляді яких письмово оформлюються зро-ки між суб'єктами бізнесу, в тому числі торговельних контрактів, договорів доручення, а також установчих договорів зі створення різних типів підприємницьких фірм.
1. У скільки концепцій умовно можуть бути об'єднані всі теоретичні тлумачення і визначення бізнесу?
2. З чого виходить критична концепція бізнесу?
3. Що виступає критерієм розмежування бізнесу і «Небізнес» в рамках критичної концепції бізнесу?
4. В основу якої офіційної ідеології була покладена критична концепція бізнесу?
5. Яка концепція є повною протилежністю критичної концепції
7. Яка концепція бізнесу популярна в середовищі викладачів багатьох американських університетів?
8. У рамках розгляду якої концепції бізнесу згадувалися ненаукові теорії «Товариства загального добробуту», «Держави загального благоденства»?
9. На скількох теоретичних підставах базується прагматична концепція бізнесу?
10. У чому полягає поведінковий тлумачення бізнесу?
11. Що є крайнім ступенем відносної обмеженості благ?
12. Що слід розуміти під угодою?