Поняття «правотворчість» і «правотворення" не тотожні.
Поняття «правотворення» значно ширше за змістом, тому що характеризує весь процес освіти права.
Правообразование - це тривалий природно-історичний процес формування права.
Умовно його можна розділити на три етапи:
1) розвиток суспільних відносин і виникнення потреби в їх правовому регулюванні, 2) усвідомлення потреби в правовому регулюванні суспільних відносин, вироблення концепцій майбутнього правового регулювання, 3) підготовка і прийняття нормативного правового акта або іншого джерела права (це і є правотворчість).
Таким чином, правотворчість являє собою третій (завершальний) етап процесу правотворення.
Правотворчість - це врегульована нормами права діяльність уповноважених суб'єктів щодо встановлення, зміни або скасування норм права.
Ознаки правотворчості: Правити
1) здійснюється уповноваженими суб'єктами,
2) здійснюється на основі норм права,
3) здійснюється в порядку, передбаченому нормами права,
4) виражається у встановленні, зміні або скасуванні норм права,
5) є видом юридичної діяльності,
6) представляє собою діяльність активну, творчу,
7) є найважливішим засобом управління суспільством,
8) є найважливішим показником рівня правової культури суспільства.
Сутність правотворчості полягає у вираженні загального волі в джерелах права (перетворення загальної волі в форму нормативного акту).
1) діяльність по встановленню норм права, 2) діяльність по зміні норм права, 3) діяльність щодо скасування норм права.
Форми правотворчості Правити
1) прийняття нормативно-правових актів,
2) висновок нормативних договорів,
3) формування правових прецедентів,
4) санкціонування звичаїв та ін. Джерел
Види правотворчості Правити
1) за суб'єктами правотворчості:
а) безпосереднє правотворчість народу, б) правотворчість державних органів, в) правотворчість недержавних органів, г) правотворчість посадових осіб.
2) за принципом федералізму:
а) федеральний правотворчість, б) правотворчість суб'єктів федерації.
3) за юридичною силою прийнятих актів:
а) законотворчість, б) підзаконні правотворчість.
Принципи правотворчості Правити
1) демократизм 2) гласність 3) професіоналізм 4) системність 5) гласність, 6) справедливість, 7) планування, 8) можливість втілення.
Реалізація цих принципів в ході правотворчої діяльності дозволяє забезпечити її ефективність, а в кінцевому підсумку ефективність правового регулювання суспільних відносин.