"Снігоприбиральну машину видають тільки найрозумнішим"
фото: Наталя Мущінкіна
Хлюпаючи чобітьми по мокрому снігу і тут же поскальзиваясь на крижаному тротуарі, москвичі пробігають повз бригади прибиральників в яскравих костюмах. Трактор з величезним совком нудьгує без діла. Двоє чоловіків зосереджено посипають нерозчищеній тротуар на вулиці 1905 року реагентами.
- Машини у нас немає, щоб тут сніг вивезти, - говорить молодий хлопець, який представився Павлом. - Хрін знає, чому немає.
Павло і товариші працювали всю ніч: десятеро годин розчищали Краснопресненській набережній. Вранці трохи поспали і знову на службу - рятувати центр міста. Правда, двірниками в класичному сенсі цього слова їх не назвеш: лопатами хлопці не орудують, всю важку роботу за них робить трактор. За ним уже йдуть комунальники, щедрою рукою розсипаючи реагенти. Але пара лопат у роботяг все-таки виявилася: піддавшись моїм бажанням відчути себе суперменом, що рятує місто, Павло одну лопату вручив мені, іншу взяв сам.
- Рукавички б наділу, що ж ти так, - повчає мене двірник. - Чого там вміти? Береш лопату і працюєш. Одна рука втомилася - перекладаєш в іншу.
фото: Наталя Мущінкіна
На словах просто, а на ділі лопата зрадницьки зачіпає асфальт при кожному заході: легких і повітряних рухів не виходить. Та ще й руки мерзнуть від холодної дерев'яної рукоятки. «Так як ти робиш щось? Треба не впиратися лопатою в землю, а підчіплювати сніг, тоді піде як по маслу »- порада виявилася діловою, робота пішла. Але пішла ненадовго: захопити лопатою відразу великий замет не виходить чисто фізично. Дуже вже важко. Тоді Павло підказує ще: треба брати снігу потроху, тоді сил витратиш менше. Таким чином ми з «учителем» розчистили шматочок метр на метр. А руки вже втомилися, а спина вже ниє, та так, що не розігнутися.
- Це ще добре, що сніг сухий, мокрий згрібати набагато важче, - пояснює комунальник. - Зараз ми цю вулицю реагентами засиплемо, все розтане, ввечері машина приїде ще чистити. Просто лопатою орудувати нереально. Нас в бригаді-то всього три людини, про що ти? До наступного ранку би чистили, а ми і так з ночі возимося.
Справжні, звичні москвичам двірники працюють у дворах. На дитячому майданчику по вулиці Костикова ідилія: мама з дитиною возяться в снігу, два хлопця з сонячних південних країн не поспішаючи чистять тротуар і дорогу. У одного в руках велика лопата з двома ручками - практично міні-ківш від екскаватора.
- На неї треба всім тілом навалитися. Навалився, і тягни її до самої клумби, - показує хлопець, і за ним залишається розчищена від снігу доріжка. - Якщо силу не прикладати, то сніг залишається. Що забирався, що немає.
фото: Наталя Мущінкіна
Його колезі дісталася звичайна лопата. Двірник Куба влаштувався на роботу недавно, але вже пізнав всю красу професії: зміна почалася у нього сьогодні о 4.30 ранку.
- Так, без перерви, - то чи лукавить, то хвалиться чоловік, хоча вже другу годину дня. - Спочатку прибираю біля під'їзду, потім вже тротуар, потім дорогу. Весь сніг згрібаємо на газони. Так що там уміти? Береш лопату - і вперед. Потроху снігу загрібати і кидаю.
Чоловік влаштовує показові виступи: бере лопату і короткими різкими рухами починає розчищати доріжки. Економ-фітнес: пару раз махнеш лопатою, і м'язи рук і спини накачаються, як після тренування.
Така оздоровча фізкультура доступна не всім двірникам. На вулиці Анатолія Живова дзижчить компактна снігоприбиральна машина: сніг з-під неї летить фонтаном.
- Чи легше мені? - дивується двірник -молдованін, судячи з акценту. - А ти як думаєш - з ранку працювати? Але таку машину не всім видають, тільки найрозумнішим.
Останні слова чоловіка потонули в гуркоті мотора. Двірник, керуючи технікою, поїхав далі боротися зі снігом. Правда, розчищена доріжка обірвалася через 10 метрів, а сам двірник кудись зник. Мабуть, все-таки втомився.