У другій половині 20 століття наука зробила різкий стрибок вперед. Звідси небачений в історії технічний і індустріальний прогрес людства. Але саме глобальний технічний прогрес породив негативні глобальні наслідки (через різке і не завжди виправданого збільшення витрачання природних ресурсів, в тому числі невідновлюваних, що стало причиною тиску на природний потенціал планети; через негативного антропогенного розвитку на природне середовище; швидкого демографічного росту , який не супроводжується відповідним збільшенням продовольчої бази; різного рівня розвитку країн; постійного вдосконалення у виробництві зброї - все це е ть причини загострення глобальних проблем.
1.2. Проблема подолання бідності і відсталості
У сучасному світі бідність і відсталість характерні, перш за все, для країн, що розвиваються, де проживає майже 2/3 населення Землі. Тому дану глобальну проблему часто називають проблемою подолання відсталості країн, що розвиваються.
В результаті від недоїдання у світі страждає близько 800 млн. Чоловік. До того ж значна частина злиденних людей неписьменна. Так, частка неписьменних серед населення старше 15 років становить в Бразилії 17%, в Нігерії - близько 43% і в Індії - приблизно 48%.
Величезні масштаби бідності та відсталості викликають сумнів в тому, чи можливо взагалі говорити про нормальний розвиток і прогрес людського суспільства, коли більша частина жителів планети опиняється за межею гідного людського існування. Проблема посилюється тим, що досягнення світового науково-технічного прогресу «обходять стороною» багато розвиваючі країни, їх колосальні за чисельністю трудові ресурси мало використовуються, а самі ці країни у своїй більшості недостатньо активно беруть участь в світовій господарській життя.
Було б вкрай нерозумно не бачити ті небезпеки, які виникають з збереження такого положення в багатьох країнах, що розвиваються. Так, воно формує в широкій суспільній свідомості в цих країнах негативне ставлення до існуючого в світі порядку. Це виражається в різних ідеях про відповідальність розвинутих країн за стан в країнах, що розвиваються, а також у вимогах перерозподілу доходів в світовій економіці, якоїсь «зрівнялівки» в світовому масштабі (наприклад, рух країн, що розвиваються за встановлення нового міжнародного економічного порядку).
1.2.1. Шляхи подолання бідності і відсталості
Більшість економістів сходяться в тому, що визначальне значення у вирішенні проблеми бідності та відсталості має розробка в країнах, що розвиваються ефективних національних стратегій розвитку, що спираються на внутрішні економічні ресурси на основі комплексного підходу. При такому підході в якості передумов для створення сучасної економіки і досягнення стійкого економічного зростання розглядаються не тільки індустріалізація і Постиндустриализация, лібералізація господарського життя і перетворення аграрних відносин, а й реформа освіти, поліпшення системи охорони здоров'я, пом'якшення нерівності, проведення раціональної демографічної політики, стимулювання вирішення проблем зайнятості.
Однак багато що розвиваються (особливо найменш розвинені) не можуть повністю змінити своє становище без міжнародного сприяння вирішенню проблеми відсталості.
Ще більші можливості для подолання відсталості забезпечують залучаються іноземні приватні інвестиції - прямі і портфельні, а також банківські позики. Приплив цих фінансових ресурсів в країни, що розвиваються зростає особливо швидко і є в даний час основою зовнішнього фінансування країн третього світу. За даними МВФ, у 90-ті рр. чистий приплив усіх фінансових ресурсів (тобто за вирахуванням платежів за ним) в країни, що розвиваються становив щорічно від 114 до 229 млрд. доларів. Однак ефективність усіх цих фінансових потоків часто зводиться нанівець корумпованістю і простим злодійством, досить широко поширеними в країнах, що розвиваються, а також неефективністю використання одержуваних коштів.
2.1. Проблема світу і демілітаризації
Проблема необхідності збереження миру на Землі та уникнення руйнівної ядерної війни, що сприймалася ще до недавнього часу як глобальна проблема номер один, в даний час втратила колишню гостроту і фатальність.
Зміна політичної обстановки в світі, що почалося в середині 70-х рр. (Що отримало назву «розрядка»), і закінчення «холодної війни» в кінці 80-х рр. поступово привели до припинення боротьби двох систем, яка тримала весь світ в страху протягом майже сорока років після закінчення Другої світової війни.
Це знайшло своє відображення в укладенні цілої серії договорів і угод у військово-політичних областях, реальному скороченні збройних сил, озброєнь і витрат на них у основних країн - колишніх супротивників по протистоянню. Зниження напруженості в світі підтверджується і майже дворазовим скороченням з кінця 80-х рр. світової торгівлі зброєю.