Але про все по-порядку!
Побачивши таку красу і враховуючи бездоганні репутації зазначених видавництв, читає народ зрадів! Все вирішили, що ось вона, довгоочікувана відлига: з колишнім монополізмом "Росмен", виняткові права якого не дозволяли виходити іншим перекладам і адаптациям "Гаррі Поттера", здавалося, покінчено і читаюча братія, нарешті, отримає довгоочікувану заслужену версію цієї культової серії з якісної атмосферної адаптацією!
І ось тут сталося саме те, що прийнято називати "За що боролися, на те й напоролися" - книги були перевидані з ще більш жахливим спірних і неоднозначних перекладом від Марії Співак! І на цей раз проблема була прямо протилежною "Росменовской": переклад Співак виявився надто переобтяжений грубої адаптацією і недоречною стилізацією, що оригінал загубився зовсім, і англійська багатожанровий роман про підлітка-чарівника перетворився в дитячу, практично фольклорну, казку. До того ж всенародна ненависть була викликана, зокрема, вільним переінакшування власних назв: наприклад, Гегрід став Гегрід, Дамблдор - Дамблдором, а "книжковий" звичний Снейп (він же "кіношний" Снейп) - Злодеусом! Тру-фанати, котрі розуміються на тонкощах сюжету, тут же кричали й що Гаррі Поттер не може назвати свого сина на честь цього персонажа Злодеусом!
Спочатку особисто я сам вважав, що тут проблема скоріше в головах читачів, що це лише справа смаку і звички, проте після ознайомлення з скріншот книги. Що тут скажеш.
І ось тут-то і настає час великої битви, боротьби добра зі злом - прихильників і противників нового перекладу. Таких холіваров навіть багатостраждальні Дневнікі.ykt.ru за часів свого розквіту не бачили! Наведу приклади досить виразної і обгрунтованої критики користувачів інтернет-магазину "Лабіринт":
Вчора на сайті «Пікабіа» натрапила на скан 78 і 79 сторінок цієї книги. Погляд впав на перші рядки - і у мене реально перехопило подих. Виникло таке відчуття, як якби мені ні з того ні з сього нахамив незнайомий перехожий.
- А що значить «очікуємо відповідь сову»? (Гаррі).
- Ах ти, гангрени швидкоплинний, мало не забув! - вигукнув Геґрід (...)
Навіть якщо не обговорювати гадкость цих слів і їх безграмотність ( «гангрена» - слово жіночого роду. Я розумію, що в лайці можна спотворити, але тут не той випадок), залишається питання: «А де ж хвалена точність перекладу?». Адже лайки у чарівників не аби які, а саме що чарівні, і в даному випадку у Роулінг Гегрід говорить щось на кшталт «побий мене гаргулья!».
До того ж, у дітей-читачів цілком може виникнути враження, що це Гегрід так Гаррі вилаяв ...
На наступній сторінці Гегрід обзиває дядька Вернона: «Мугла». Навряд чи багатьом 9-річним дітям відомо специфічне слово «мурло». Їм відомі, може, слова на «б» і на «х», але ось «мурло» в сучасній мові все-таки вживається досить рідко. Т. е. Для того, щоб дитина зрозуміла прикол слова «Мугла», батько змушений (!) Буде пояснити йому слово «мурло» ... Ну, після того, як пояснить про гопників, самогон, ідіотів і кретинів.
Але навіть там, де немає відвертих брудних слівець, немає (формально) синтаксичних або орфографічних помилок, текст настільки ... м-м .... що я просто не розумію, як можна сприймати подібну нісенітницю:
«Гегрід пирхнув.
- І ти, Мугла, звичайно ж його зупиниш, - байдуже буркнув він. »
(Ах, немає, помилка є - повинна бути кома після «звичайно ж»).
Критикувати цей переклад - завдання непідйомна. Довелося б писати текст, за обсягом не поступається книзі. Тому все і кажуть, в першу чергу, про Злотеусе Зліше - в цьому імені, як в шматочку голограми, відображаються всі, не побоюся цього слова, злочини цього перекладу.
Тому що одна справа, коли чарівною паличкою розмахує Бармакащей Баб-Яг, і зовсім інша - коли за магічними тваринами доглядає, скажімо, Аркадій Арсенійович Сивоконь (ім'я Аркадій - від грецького «аркадос», «пастух», Арсеній - від грецького «арсен» , «мужній»).
У першому випадку ми опиняємося в звичайній казці - подумаєш, казковий персонаж чаклує, чого дивного?
А в другому випадку (і це як раз випадок Роулінг) - ми потрапляємо в магічну, але РЕАЛЬНІСТЬ. Населену реальними людьми з реальними прізвищами. Адже практично всі імена у Роулінг - справжні англійські імена, які читачі можуть зустріти в житті. Але підібрані (підібрані, а не вигадані!) Вони так, що відтінки їх значень щось додають образу персонажа. Причому додають вони не стільки особисті риси, скільки - історії того чи іншого персонажу. Це вам не Снейп, що виник на порожньому місці, а, скажімо, професор травологіі стебел (краще було б Стебла, оскільки є справжня англійське прізвище Stebly), за якою відчувається історія - напевно, її предки теж цікавилися рослинами, звідси виникла і прізвище. Це дає персонажу багатовимірність, дає йому «минуле».
Але що говорити про стилях і жанрах, коли ми бачимо перед собою просто жахливо безграмотний текст. І помилки перекладу в кожному рядку.
- «Важко було уявити, що вони виявляться замішані в справах незвичайних і загадкових». Тут нам з ходу повідомляють, що вони таки ВИЯВЛЯТЬСЯ замішані, хоч, мовляв, і важко нам таке уявити (а чому, власне, важко?).
Насправді Роулінг тут спойлера собі не дозволяє :) Вона пише ось про що: «Дивлячись на них, ніхто не подумав би, що з такими людьми може траплятися щось незвичайне».
І замішані не "в справах», а «в справи».
- «фірма« Груннінгс »(ох!), Яка випускала свердла». Свердла - це маленькі металеві деталі дрилів. У дядька Вернона артіль слюсарів-кустарщіков або все-таки фабрика? Дрилі він випускав! Дрилі!
- «мала шиєю подвоєною довжини» (так, всі про це говорять, але я повторю). Який сенс взагалі має ця фраза? На мій погляд, вона просто безглузда. Слово «подвоєний» ясно говорить нам про те, що хтось конкретний одного разу взяв цю шию - і подвоїв. Хто? Видно, малюк Гаррі якось розсердився і подвоїв ненароком :)
«Шия припадала до речі, тому що ця леді шпигувала через паркан». Неясно, до чого тут довжина шиї. Адже шпигувати «через паркан» можна і в щілину, довга шия тут не потрібна. У Роулінг в оригіналі ясно, що Петунія «заглядала поверх парканів».
«Леді» - це титул. А якщо lady йдеться про тітку петунії - це «дама, жінка».
Дивовижно безграмотно ще і схиляння прізвища «Дорослий». Ну, припустимо така у них прізвище. Так вона не повинна схилятися: «у сім'ї Дорослий було все ...», «це розлютило містера Дорослий» і т.п.
Яким чином це прізвище перетворюється в ім'я? Тобто якби це було ім'я, як наприклад ім'я Корній, то воно б схилялося: «у Корнєєв було все», «це розлютило Корнія».
Але не «Дурслів» і «Дурслів»!
«Він уже виїхав на вулицю, але стежив за кішкою в люстерко заднього виду». У дзеркальце, яка прелесть ... Від пудрениці, напевно?
Благаю, скажіть, «простирадла» теж залишилися? В інтернет-перекладі Співак не могла змусити себе вживати слово «простирадло». Скрізь були «простирадла».
В кн. 1, після першого вечері в Гогвортсі, Рон каже Гаррі про Скабберсе: «Він мою простирадло жує, уявляєш?». Ну, хлопчику 11 років, припустимо, прощаємо. Але в книзі 4, після зіткнення з смертежерами, Білл Візлі обмотує закривавлену руку ... теж «простирадлом»: «обмотав простирадлом», «зняв простирадло» ...
«Мугловие карамельки» - це карамельки, зроблені з маґлів. А якщо це цукерки, які їдять маґли, то це повинні бути «муглоВСКіе карамельки».
Ще хочу відзначити, що надрукований текст жахливо вузької колонкою з широченними полями (так-так, платите хлопці за чисті аркуші). Це не так кидається в очі з-за великого шрифту, але якщо передрукувати, вийде ось що:
Містер і місіс Дорослий з дому
№ 4 по бирючину вулиці, горді-
лись тим, що вони, покірно дякуємо,
люди абсолютно нормальні. важко було
уявити, що вони виявляться замішані
в справах незвичайних і загадкових - вони
не визнавали всякої там нісенітниці.
Там на сторінках 350 і далі - просто вбивчо-сміховинно! Народ викладає фото сторінок з тими чи іншими "епічності" словами і пропозиціями і там же йде міжусобна війна, наскільки виправдані такі літературні ходи перекладача ?!
