У самому санаторії «Марціальні води» ніякого водоймища (річки або озера) немає, але на сайті санаторію я читала, що є десь не дуже далеко озеро, на березі якого розташована база відпочинку «Марциальних вод». Запитали у реєстратора в санаторії, як йти на озеро. Нам сказали, що біля шлагбауму дорога в сторону лісу.
Пройшовши по вказаній дорозі кілька метрів (вірніше було б сказати, що дорога не біля шлагбауму, а біля вказівника теренкурів), ми засумнівалися в правильності шляху, чи туди йдемо. Дорога звернула на обгороджену парковку, а далі в ліс йшла стежка, колись відсипана щебенем. Правда, помітно, що по ній іноді їздять якщо не на автомобілі, то на квадроциклі. За стежці ми і пішли далі.
У лісі недалеко за паркуванням, зліва від стежки побачили якісь будівлі, вирішили, що це овочеві ями, підходити і розглядати не стали.
У лісі тихо і добре.
Карельський ліс. Бувають повисла берези, а тут повисла ялина.
Іноді в траві траплялися великі валуни.
Уздовж всієї стежки йде лінія електропередач з ліхтарними стовпами. Правда, місцями проводи обірвані впали на них деревами, а ліхтарні стовпи подекуди нахилилися. Цікаво, як давно не використовується тут освітлення?
Яка велика і пишна горобина в лісі.
Так ми і йшли по лісі, не знаючи точно, чи вийдемо по цій стежці до озера. До нашої радості незабаром зустріли двох жінок, що йдуть назустріч.
- Здрастуйте, ми до озера правильно йдемо? - запитала я.
- Правильно, правильно, до озера 2 кілометри - відповіли мені.
Полегшено зітхнувши, ми вже впевнено продовжили прогулянку на озеро. Через деякий час стежка вперлася в паркан і повернула направо. Ліс закінчився.
Зліва за будівлями, нарешті, побачили озеро.
Вже потім, зайшовши в Яндекс-карти, дізналася назва озера - це Верхнє Лампі.
А ось і запрошення «Ласкаво просимо», напевно, це і є база відпочинку санаторію.
Правда, крім плаката «Ласкаво просимо», ніякої вивіски на будівлі не побачили. Але прикраса прилеглої території нам сподобалося, веселеньке таке.
А яка краса навпроти цього будинку біля озера.
І ще ось такий креативчик поруч.
Як же тут красиво і тихо. Тільки вітер шелестить високою озерної травою, та чути тихий плескіт води об берег.
Пройшовши до наступного дерев'яному будинку, побачили на ньому вивіску «ламбушки».
Ага, значить це і є база відпочинку.
На березі озера перед цим корпусом № 3 старий дерев'яний причал з лавкою і вишкою (для пірнання, напевно). Біля причалу на траві відпочивала сім'я з дітьми - гості цієї самої «ламбушки».
Ми пройшли на причал. Так тут ще дехто є, качка прямо на причалі.
Та ще й не одна. Спочатку качки ховалися у високій траві. Скоро звикнувши до нас, стали плавати біля причалу, позуючи перед фотокамерою.
Поки ми спостерігали за качками, повз по озеру пропливла два човни, напевно, це відпочиваючі катаються.
Озеро Верхнє Лампі невелике витягнутої форми. Нам розповідали, що в Карелії невеликі лісові озера називають - ламба, а ласкаво ламбушки. Правда, красиво? Швидше за все, і назва Лампі походить від Ламбі, ламба.
До речі саме селище на березі озера Верхнє Лампі, називається Верхня ламба. Ми по ньому трохи теж прогулялися. Колоритний селище. Квіти в городах радують око.
А ось за цим парканом нічого не видно. Але який паркан! На пам'ять відразу прийшли радянські багатосерійні фільми: «Угрюм - річка», «Вічний поклик», «Тіні зникають опівдні». Куркульський якийсь будинок з парканом.
З правого боку якраз трохи видно сараї уздовж вулиці, а вдома далі на березі.
З одного такого будинку вийшов дід, коли ми спробували пройти до озера між городів. Ми запитали у нього, де тут прокат човнів. На що дід відповів, що може дати нам свій човен, тільки в ній вчора сіно возили, що не прибрана ще. А де є прокат, не знає. Ми люб'язно відмовилися від такого несподіваного пропозиції, пройшли по вулиці ще трохи подалі. Озеро з цього боку вже закінчувалося, у одного з будинків ми побачили причал з човном. Про прокат ніде нічого не написано. Напевно, дійсно сільські жителі свої човни надають бажаючим покататися.
Прогулянку треба було закінчувати, на небі стали збиратися хмари, ми могли потрапити під дощ. Дорога назад пройшли швидше, стежка майже весь час бігла під гору. Я згадала про лижі. Здорово б тут на лижах покататися, он які гірки. До речі ліхтарні стовпи-то вздовж стежки, це, швидше за все освітлення лижної траси. І в санаторії в пункті прокату ми бачили лижі.
Ще, майже на середині шляху по стежці, ми помітили за густими заростями дерев скелю. Вирішили злазити на неї на наступний день. а то сьогодні ми у відкритому одязі.
Поверталися в піднесеному настрої, прогулянка на озеро нам дуже сподобалася, сподобалися «качині історії» і заспокійлива тиша селища.
А ось і покажчик початку шляху. Ми гуляли по маршруту терренкура № 3. Чудовий маршрут. Сподіваюся, на стежці вже поставили покажчики маршруту. Вони звичайно потрібні тільки для першої прогулянки, поки не знаєш дорогу. Якщо не сходити зі стежки, то заблукати там неможливо.
У Верхню Ламбо є і автомобільна дорога, правда грунтова, через селище Утукі. Якщо подивитися на карту, побачите, що дорога «Утукі - Верхня ламба» проходить між двох озер Раялампі і Нижня Лампі. Так ось на березі озера Нижня Лампі є ще база відпочинку - гостьовий будинок «Марциальниє ключі». Так що, хто хоче усамітнитися далеко від цивілізації і комфорту і насолоджуватися природою і тишею, тут чудове місце. Озера, ліс повний ягід і навіть скелі в лісі.
Схожі пости:
* Натискаючи на кнопку, я даю згоду на розповсюдження, зберігання персональних даних і погоджуюся з політикою конфіденційності