с. 329 входжу-де-ня вар-ва-рів в позд-ні-ан-тич-ве загально-ство йшло посеред-ст-вом засвоїти-е-ня ними куль-тур-них цін-но-стей це-го загально -ства, т. е. рома-ні-за-ції. Вихід-ці з вар-вар-ських пле-Мен, знахо-дів-ши-е-ся на терри-то-рії Імпе-рії, зна-ко-мі-лись з античної-ної куль-ту-рій в біль -шей або в мень-шей сте-пе-ні. Вар-ва-рам необ-хо-ді-мо було най-ти своє місце в новій для них середовищі, зна-ня язи-ков - греко-чого ско го і лати-ні - є-лось осно-виття для даль-ней-ше-го зна-ком-ства з клас-сі-че-ської куль-ту-рій і рома-ні-за-ції в цілому. А. Х. М. Джо-у-нз вва-та-ет, що рядо-ші ВОІ-ни-вар-ва-ри гово-ри-ли на двох язи-ках: на род-ном язи-ке і на лати-ні, а офі-це-ри зна-ли толь-ко латинь, забу-вая род-ної мову 1. Фран-цуз-ський істо-рик Б. Лан-сон заме-ча-ет, що впли-я ня було обо-юд-ним, і сме-ху куль-тур начи-на-ет-ся з пер-виття поло-ві-ни IV ст. Заїм-ст-во-ва-ня про-ис-хо-ді-ли не тіль-ко в духів-ної сфе-рі, але і в побутово-виття: вар-ва-ри пере-ня-ли у рим лян смак до доро-гой парад-ной одеж-де, лазнях і зо-ли-щам; рим-ляне Заїм-ст-во-ва-ли окремих-ні види кричу-жия 2. Без про-цес-са рома-ні-за-ції було б неможливе-ли-во навчаючи-стіе іно-зем-ців в жит-ні государ-ства, але парал-лель-но так-же про-ис-хо-ді-ло чистячі-ве Заїм-ст-во-ва-ня вар-вар-ських тра-ді-ций. Зіпри-кіс-но-ве-ня вар-вар-ско-го і рим-ско-го світів при-ве-ло до ранку-ті рим-ським загально-ст-вом низки ознак клас-сі-че-ської антигод -но-сти і пре-про-ра-зо-ва-ню його в позд-ні-ан-тич-ве, в кото-ром в біль-ший сте-пе-ні, ніж в перед ше ст- ву-ю-щие пери-о-ди, смокчу ще ст-во-ва-ли як клас-сі-че-ські греко-ко-рим-ські, так і іно-країн-ні, вар-вар- ські еле-мен-ти. Рома-ні-за-ція про-хо-ді-ла в неяк-ких обла-стях: в обра-зо-ва-ванні, в повсе-ден-но му житті-ні, в обла-сті сімей-них відно ше-ний, а так-же в с. 330 Незнач-яких дру-гих сфе-рах, кото-які НЕ будуть затріть-ну-ти в дан-ної ста-тє, напри-заходів, в рели-гии.
I. Обра-зо-ва-ня
Вар-ва-ри в біль-шин-стве сво-ем, в цілому, з працею вос-прі-ні-ма-ли осно-ви антигод-ної куль-ту-ри і часто збереженні-ня-ли при-вер -Женя-ність сво-їм тра-ді-ци-ям в біль-шей мере, неже-ли рим-ським оби-ча-ям. Проте, вар-вар-ські ше-на-чат ко-ні-ки, досягнень-гав-шие висо-ких долж-но-стей, часто ста-но-ви-лись людь-ми куль-тур-ни ми і обра-зо-ван-ни-ми в античній-ном пред-став-ле-ванні. Яскравий при-заходів є-ет собою Сти-ли-хон, ставши-ший кр-том і пер-вим особою при импе-ра-то-ре Гоно-рії. Мож-но так-же заслати-ся на Фла-вия Рихо-ме-ра, фран-ка по про-ис-хо-де-нию. Карье-ра Рихо-ме-ра була успішний-ної: comes domesticorum при импе-ра-то-ре Гра-ци-ане в 377-378 рр. він ста-но-вит-ся magister militum per Orientem в 383 р явля-ет-ся consul prior в 384 р потім зани-ма-ет долж-ність comes et magister utriusque militiae (на Восто-ке) в 388- 393 рр. 3 Цей чоло-вік інте-ре-сен не тіль-ко тим, що зани-малий висок-кі пости в рим-ської армії, будучи вар-ва-ром по про-ис-хо-де-нию. Про нього збереженні-ні-лись отзи-ви антигод-них авто-рів як про чоло-ве-ке висо-ко-про-ра-зо-ван-ном, при-том, по антигод-ним стан-дар-там , посколь-ку ці отзи-ви при-над-ле-жать Зосі-му і Ліба-нию, людям, демон-стри-ро-вав-шим при-вер-дружин-ність антигод-ної куль-ту-ре. Зосим пові-ща-ет, що Рихо-мер був дру-дружин з Евге-ні-ем, ріто-ром і грам-ма-ти-ком, чоло-ве-ком дуже обра-зо-ван-ним (Zos. IV, 54, 1), ставши-шим узур-па-то-ром в 392 р (Soc. V, 25) Евге-ний зна-дил-ся в дру-же-ських відно-ше-ні-ях з Рихо-ме-ром, як свиде-тель-ст-ву-ет Зосим, по при-чині обра-зо-ван-но-сті послід-ні-го (Zos. IV, 54, 1). Більш того, Рихо-мер заслужити-жив похва-лу і друж-бу Ліба-ня, ора-то-ра і софи-ста, одно-го з найбільш видаю-чих-ся людей сво-е-го вре-ме ні. Ліба-ний в пись-ме до Рихо-ме-ру вспо-ми-на-ет як про празд-ні-ке, про порі сво-е-го зна-ком-ства і загально-ня з ним. «Ба-гое і не раз при-во-дит мені на пам'ять ті празд-ні-ки і ті дні, кото-які дали мені мож-ли-ність про-во-дить ча-ма в тво-ем загально-стве , і я шаную ці дні, називаються вая їх празд-ні-ка-ми не без осно-ва-ня. Ти, і явив-шись до нас, і в сво-їх суду-ня зі мною, робив для нас наші бесіди сла-ще меду, так що одні вухо-ді-ли пре-ис-пол-нен-ні доволь-ства , а дру-Гії за тим же є-лись. А біль-ше про-чих напів-чал я, кото-ро-го ти все-гда шукав і при-гла-шал, і кото-рий вислу-ши-вал у сте-ни мови, яких дру-Гії ні з . 331 чу-хі-ва-ли. З тих пір заро-дів-ша-а-ся у мене і у горо-да любов до тебе упро-чи-лась, осту-ет-ся і техніко-гда НЕ изме-ніт-ся »(Lib. Ep. 944 ).
Ліба-ний так-же упо-ми-на-ет, що соста-вил мова в честь Рихо-ме-ра, «з метою вос-хва-лити його» (Lib. Or. I, 220). Мож-но перед- по-ло-жити, що не тіль-ко обра-зо-ван-ність Рихо-ме-ра викли-ва-ла при-вя-зан-ність ора-то-ра до нього. Рихо-мер був язичіє-ні-кому по рели-гии - «чоло-вік, при-вер-дружин-ний збе-мам і богам». по визна-де-ле-нию Ліба-ня (Lib. Or. I, 219), - що, нез-мнен-но, долж-но було імпо-ні-ро-вать тако-му захистів-ні-ку язи -Че-ської релі-гії, як Ліба-ний. При-чому, Рихо-мер був, по всій веро-ят-но-сті, при-вер-дружин-цем імен-но антигод-но-го язи-че-ства, а не адеп-те вар-вар-ських язи-че-ських веро-ва-ний, як мож-но заклю-чить з виска-зи-ва-ня Ліба-ня. Рихо-мер пред-став-ля-ет собою при-мер вар-ва-ра, вос-прі-няв-ше-го антигод-ву куль-тур-ву тра-ді-цію не тіль-ко в плані усво- е-ня зна-ний, накопи-льон-них греко-ка-ми і рим-ля-на-ми, а й на рівні вос-прі-я-ку ідей, веро-ва-ний антигод-но-го загально -ства. Поет-му він, будучи фран-ком по про-ис-хо-де-нию, вос-прі-ні-малий-ся як рав-ний в середовищі обра-зо-ван-них рим-лян, і перед-ставши -ле-ня про вар-ва-рах як про диких і чуж-дих куль-ту-ре людей, свій-ст-вен-ні явле-нию анти-гер-ма-низ-ма, не міг-ли відно сить-ся до тако-му чоло-ве-ку як Рихо-мер 4. Це під-твер-джу-ет нали-чие двой-ст-вен-но-го відно-ше-ня до чуже-зем-цям в позд-ні-антигод-ном загально-стве: до одних з них як до вра-гам антигод-ної куль-ту-ри, до дру-гим - як до орга-ні-чо-ської частини рим-ско- го загально-ства.
Один з вид-них пред-ста-ви-ті-лей рус-ської міді-е-ві-сти-ки П. Н. Куд-ряв-ців отме-ча-ет, що чим біль-ше ста-но ві-лась чис-льон-ність вар-вар-ско-го еле-мен-ту в рим-ської армії, тим більше «істо-ща-лось в рядах рим-ської армії чув-ство рим-ської націо-наль- но-сті »5. Л. П. Кар-са-вин в робо-ті« Рим-ська импе-рія, хри-сти-ан-ство і вар-ва-ри »визна-де-ля-ет нача ло про-цес-са «гер-ма-ні-за-ції» II ст. н. е. статі-гаю, с. 332 що в це вре-мя в армії появи-лось «мно-же-ство людей, кото-які пере-ня-ли рим-ську куль-ту-ру лише поверх-ності-но, іно-гда - НЕ пере- ня-ли зовсім »6. Рада-ський дослі-до-ва-тель М. В. Лев-чен-ко обра-ща-ет вни-ма-ня на соці-аль-ні изме-ні-ня в позд- Ні-ан-тич-ном загально-стве, кото-які, за його мені нию, свиде-тель-ст-ву-ють про про-цес-сах вар-ва-ри-за-ції, при-чому, соглас-но виводи-дам исто-ри-ка, в Вистачає-ної импе-рії вона нача-лась ні з VII ст. а зна-чи-тель-но рань-ше і зна-че-ня цієї вар-ва-ри-за-ції нель-зя недо-оце-ні-вать. Вар-ва-ри при-но-си-ли з собою громад-ні поряд-ки, збіль-ли-чи-ва-ли коли-че-ство сво-бод-но-го сель-ско-хо-зяй- ст-вен-но-го насе-ле-ня, вони омо-ла-жи-ва-ли Імпе-рію сво-їм вар-вар-ст-вом, сво-їм родо-вим будів-му, вони вно- сі-ли свої вар-вар-ські учреж-де-ня і оби-чаї. Доста-точ-но допом-нить про инсти-ту-ті Букел-ла-ри-їв ... 7 Як на мене-нию дослі-до-ва-ті-ля, прото-ти-пом Букел-ла-ри-їв були вар-вар-ські вожді, слу-жив-шие Імпе-рії в якост-стве і зва-ванні феде-ра-тов. Чи не огра-ні-чи-ва-Ясь загально-ст-вен-ни-ми уста-де-ні-я-ми, впли-я-ня вар-вар-ської сти-ХІІ про-ні-ка-ло і в спокуса-ство, побут, моду, костюм (в якост-стве при-ме-ра дослі-до-ва-тель при-во-дит пас-саж з «Тай-ної істо-рії» Про-ко-пія ( Proc. Hist. Arcan. VII, 8-14), одна-ко, в дан-ном слу-чаї мова йде не про гер-ман-ських впли-я-ні-ях в обла-сті моди, а про пер- сид-ських і гун-ських - О. П.) 8. М. В. Лев-чен-ко статі-га-ет, що так ясно про-сле-жи-ва-ють-ся мно-го-про- раз-ні сліди вар-вар-ських впливів-ст-вий на Віза-тий-ське загально-ство вже в ран-ні-Віза-тий-ський пери-од. Уна-сле-до-ван-ва від античної але сті куль-ту-ра і циви-ли-за-ція амаль-га-ми-ро-ва-лися в Вистачає-ної импе-рії з гру-бим вар-вар-ст-вом, нала-гав-шим на все фор-ми Віза-тий-ської жит-ні свій отпе-ча-ток. Звідси чер-ти двой-ст-вен-но-сті, про-ні-зи-ваю щие все фор-ми Віза-тий-ско-го загально-ства, нераз-рив-ва зв'язок циви-ли-за- ції і вар-вар-ства 9.
При-веден-ні вище обраний-ні точ-ки зо-ня об'єк-оди-ня-ет одна ідея про Довле-ю-щим про-цес-се вар-ва-ри-за-ції рим-ско-го загально -ства при фак-ти-че-ському відсутність про-ст-вії рома-ні-за-ції гер-ман-сько-го еле-мен-та, що перед-ставши-ля-ет-ся не зовсім обос-но -Вань-ним. Як вже було поки через-но на неяк-ких при-ме-рах, гер-ман-ці цілком орга-нич-но і глу-бо-ко с. 333 міг-ли вос-прі-ні-мати антигод-ву куль-ту-ру і ста-но-вить-ся частиною позд-ні-антигод-но-го загально-ства. Без-услов-но, цей про-процес про-ис-хо-дил по біль-ший частини в середовищі офі-цер-ско-го соста-ва, що ж каса-ет-ся рядо-вих ВОІ-нів, пере -шед-ших на рим-ську сто-ро-ну, то з'ясовуємо-нить сте-пень їх при-про-щён-но-сті до куль-ту-ре доста точ-но складність але в силу відсутність про-ст -вія відомостей-ний подоб-но-го роду в источ-ні-ках. Але з дру-гой сто-ро-ни, і реак-ція на усі-ле-ня гер-ман-сько-го впли-я-ня в государ-стве име-ла місце в сло-ях обра-зо-ван -но-го рим-ско-го загально-ства, а не в середовищі про-сто-го насе-ле-ня Рим-ської импе-рії. Сто-ит отме-тить, що, при відсутність про-ст-вії відомостей-ний в источ-ні-ках про сте-пе-ні рому-ні-за-ції рядо-вих гер-ман-ців, мож-но перед -по-ло-жити, що вони, без-услов-но, долж-ни були знати греко-че-ський або латинь, або обидва язи-ка для загально-ня, що не міг-ло НЕ явити-ся фак- то-ром сблі-же-ня куль-тур.
II. Повсякденне життя
Рома-ні-за-ція гер-ман-ців про-яв-ля-лась не тіль-ко в обла-сті обра-зо-ва-ня, кото-рої було доступ-но толь-ко зна-ти, але і в звичайні-но му житті-ні. Яскравим при-ме-ром це-го про-цес-са може слу-жити тен-ден-ція при-ні-мати гер-ман-ца-ми латин-ські име-на або давати їх сво-їх дітям. Далі буде рас-смот-ре-но неяк-до за-ме-рів.
Пер-ви-ми мож-но назвати фран-ка Бау-то-на і його сина Сіль-ва-на. Зна-дясь на рим-ської служ-бе, Бау-тон дав сво-е-му синові, оче-вид-но, народивши-ше-му-ся на терри-то-рії Імпе-рії, латин-ське ім'я. Сіль-ван (Silvanus) зани-малий пост magister peditum в Гал-ща (Aur. Vict. Caes. 42, 15). Його латин-ське ім'я сов-па-да-ет з име-ньому рим-ско-го бога лісів, полів, покрити-ві-те-ля сель-ських житі-лей Сіль-ва-на (Silvanus) 10. що навряд чи є-ет-ся слу-чай-но-стю. Цей при-заходів мож-но Сопо-ста-вить з дру-гим подоб-ним слу-ча-ем: Амми-ан Мар-цел-лін пові-ща-ет про Сірка-пі-оне (Serapio) - сина ала -ман-на Меді-ри-ха, що не зна-дів-ше-го-ся, прав-да, на рим-ської служ-бе, але бувши-ше-го дол-го залож-ні-кому в гал- ща. Меді-ріх за ча-ма сво-е-го пре-б-ва-ня на терри-то-рії Імпе-рії, по сло-вам Амми-а-на, позна-ко-мил-ся з Незнач-ри -ми греко-че-скі-ми таїн-ства-ми і дав таке ім'я сво-е-му синові, при-чому до того син носив ала-манн-ське ім'я Аге-на-ріх (Amm. XVI, 12, 25). Serapio (n) - греко-че-ське ім'я 11. веро-ят-но, було співзвуччя-но име-ні Serapis - Сірка-піс - еги-пет-ско-му боже-ству під-зем-но-го світу , а під греко-че-скі-ми таїн-ства-ми сліду-ет, веро-ят-но, в дан-ном слу-чаї під-ра-зу-ме-вать Еллі-ні-сти-че-ський культ Осі-ри-са-Апі-са, в рам-ках с. 334 кото-ро-го почи-та-лі бога Сірка-пі-са. Таким обра-зом, Меді-ріх є-ет собою при-заходів чоло-ве-ка, доста точ-но гли-бо-ко вос-прі-няв-ше-го антигод-ву куль-ту-ру, аж до ідеї изме-нитка ала-манн-ське ім'я сина на греко-че-ське. При-чи-ни, по кото-рим Бау-тон дав сво-е-му синові латин-ське ім'я, нез-вест-ни, але тут веро-ят-но, ска-за-лось якщо не увле-че ня тра-ді-ци-он-ної рим-ської релі гі їй, то, по край-ней мірі, осо-зна-ня і осмис-ле-ня себе і сво-їх дітей в рам-ках антіч- ної куль-ту-ри, що вже перед-ставши-ля-ет зна-че-ня для роз-смот-ре-ня про-цес-са рома-ні-за-ції.
Про двох сліду-ю-чих іно-зем-цах, вос-прі-няв-ших рим-ську куль-ту-ру, відомого-але доволь-но мало, поет-му пред-став-ля-ет-ся неможливе -мож-ним визна-де-лити, що Повло-я-ло на вибір їх імен, чи був він зро-лан їх роди-ті-ля-ми або ними самі-ми у дорослими-лом віз-расте. Пер-вий з них - ала-Манн Латин (Latinus) зани-малий пост comes domesticorum в 354 р (Amm. XIV, 10, 8), дру-рій - сар-мат Вік-тор (Victor) - magister equitum 363 -379 рр. (Amm. XXVI, 5, 2), consul 369 м (Fasti. Rossi, I, 210-211). Ім'я Лати-на мож-но інтер-пре-ти-ро-вать по край-ней мірі дво-ма спо-со-ба-ми: по-пер-вих, як Latinus - лати-ня-нин і в дан- ном слу-чаї його мож-но рас-гля-ри-вать, напри-заходів, як про-зви-ще за знаходжу-де-ня на рим-ської служ-бе і т. д. по-дру-яких, як Latinus - Латин - ім'я соб-ст-вен-ве міфо-ло-гі чого ско-го царя Лав-рен-та, тестя Енея 12. в цьому слу-чаї мож-но знову про-стежити зв'язок з рим -ской рели-ги-їй і міфо-ло-гі-їй, одна-ко, при відсутність про-ст-вії більш подроб-ної інфор-ма-ції, прий-ти до визна-де-льон-но-му мені -нію неможливе-ли-во. Єдін-ст-вен-ве, що пред-став-ля-ет-ся визна-де-льон-ним - нез-мнен-ва при-част-ність Лати-на і, веро-ят-но, його роди- ті-лей до рим-ської куль-ту-ре.
Вів-рій іно-стра-нець, носів-ший рим-ське ім'я - сар-мат Вік-тор, відо-стін як один Ліба-ня і чоло-вік висо-кою куль-ту-ри, про що йшлося вище . Його рим-ське ім'я так-же нез-мнен-но свиде-тель-ст-ву-ет про рома-ні-за-ції.
Проте, сто-ит отме-тить, що слу-чаї пере-ме-ни вар-вар-ських імен на рим-ські і греко-че-ські, а так-же при-сво-е-ня ребён- ку їх від пик-де-ня, по всій віді-мо-сти, огра-ні-чи-ва-ють-ся IV ст. Далі гер-ман-ці збереженні-ня-ють име-на на род-ном язи-ке, зани-травня при цьому доста точ-но важ-ні пости в государ-ст-вен-ном аппа-ра-ті. В якост-стве при-ме-рів мож-но при-ве-сти Сти-ли-хо-на, Ріці-ме-ра, Одо-ак-ра і мно-гих дру-гих. Це явле-ня може мати сво-їй при-чи-ної пості-пен-ву адап-та-цію рим-ско-го загально-ства до іно-країн-цям в сво-їй середовищі, с. 335 а так-же тим, що уро-вень рома-ні-за-ції визна-де-вав-ся вже внут-рен-ній при-про-щён-но-стю цих полі-ти-че-ських діяль ті-лей до античної-ної куль-ту-ре, кото-рий НЕ тре-бо-вал для під-твер-жде-ня тако-го зовн-ні-го дей-ст-вия як пере-ме-ну, при-сво-е-ня рим-ско-го або греко-чого ско го име-ні.
III. Родинні зв'язки
Тре-тьім свиде-тель-ст-вом рома-ні-за-ції гер-ман-ців на терри-то-рії Імпе-рії можуть слу-жити бра-ки, заклю-чав-ши-е-ся між- ду ними або їхніми дітьми і рим-скі-ми грома-да-на-ми, при-чому в источ-ні-ках мова йде про пред-ста-ви-ті-лях вис-шей зна-ти. В дан-ном слу-чаї, конеч-но, сліду-ет гово-рить не про-сто про іно-країн-цах, пере-няв-ших антигод-ву куль-ту-ру, а про людей, хоча і не рим-ско-го про-ис-хо-де-ня, але ставши-ших пол-но-цен-ни-ми чле-на-ми позд-ні-ан-тич-но-го загально-ства. При-ме-ра-ми можуть слу-жити шлюб рим-ско-го чинів-ні-ка Ара-к-ся, praefectus praetorio в 365/366 р при Про-ко-ПІІ (Amm. XXVI, 7, 6 ; 10, 7), з доче-Рью ала-ман-на Аги-ло-на, зани-мав-ше-го пост magister peditum в 360-362 рр. (Amm. XX, 2, 5); шлюб пле-мян-ні-ці импе-ра-то-ра Фео-до-ся I Сере-ни і Сти-ли-хо-ну (384 м) (Zos. IV, 57, 2; V, 4, 1; V, 28, 1; Olymp. fr. 2), импе-ра-то-ра Арка-дія і доче-ри фран-ка Бау-то-ну (395 м) (Zos. V, 3, 2 -6; Philost. XI, 6). У кон-це V ст. - в 467 р гер-ма-нець Ріці-мер встуила-пив у шлюб з доче-Рью импе-ра-то-ра Анфі-мія Алі-пі-їй (Sid. App. Carm. II, 484-486; Ep. I, 5, 10; 9, 1) Род-ство позд-ні-ан-тич-ної арі-сто-кра-ні з гер-ман-ца-ми свиде-тель-ст-ву-ет про орга Нічого-ном слі-я-ванні двох веду-щих участ-ні-ков исто-ри чого ско-го про-цес-са IV-VI ст. Веро-ят-но, подоб-ное слі-я-ня про-ис-хо-ді-ло і в середовищі рядо-вих грома-дан Імпе-рії, але, до Сожу-ле-нию, цей факт не знайшов відпрацьовано -же-ня в источ-ні-ках. Уста-нів-ле-ня род-ст-вен-них відно-ше-ний між-ду гер-ман-ца-ми і рим-ля-на-ми име-ло важ-ве зна-че-ня для фор -ми-ро-ва-ня позд-ні-ан-тич-но-го загально-ства як само-сто-я-тель-но-го і име-ю-ще-го Незнач-які чер-ти, отли -чав-шие його від загально-ства Рим-ської импе-рії клас-сі чого ско-го пери-о-да.
Про-процес рома-ні-за-ції вар-ва-рів, про-жи-вав-ших на терри-то-рії Рим-ської импе-рії, був мно-го-пла-но-вим і затра-ги -Вал раз-лич-ні сто-ро-ни жит-ні. Рас-смот-рен-ні вище при-ме-ри при-зва-ни про іл-лю-ст-ри-ро-вать раз-но-про-ра-зие форм про-яв-ле-ня рома- ні-за-ції і впли-я-ня антигод-ної куль-ту-ри на іно-зем-ців. Сто-ит отме-тить, що, без-услов-но, сте-пень це-го впли-я-ня зави-се-ла від соці-аль-но-го поло-же-ня чоло-ве-ка в рим-ському загально-стве, від його дру-же-ських і справа-вих свя-зей в середовищі рим-ської елі-ти. Рядо-ші ВОІ-ни-вар-ва-ри, с. 336 живий-шие в Рим-ської импе-рії, не ма-ли мож-ли-во-сті при-про-щіть-ся до античної-ної куль-ту-ре в тій мірі, в якій це міг-ли зро лат пред-ста-ви-ті-ли вар-вар-ської зна-ти, зна-дів-ши-е-ся на служ-бе в рим-ському государ-стве. Проте, навіть вони в визна-де-льон-ної сте-пе-ні були затріть-ну-ти цим про-цес-сом, УСВА-і-вая латин-ський, а іно-гда і греко-че ський язи-ки. Явле-ня рома-ні-за-ції відпрацьовано-жа-ет складність ний про-процес слі-я-ня куль-тур - вар-вар-ської і антигод-ної і фор-ми-ро-ва-ня ново -го миро-вос-прі-я-ку, харак-тер-но-го для епо-хи позд-неї антигод-но-сті.
O. V. Przhigodzkaja
Barbarians in the Roman Empire:
The process of Romanisation (IV-V centuries)
This article is about the process of romanisation. This process took place in IV-V centuries AD and concerned the barbarians who lived in the Roman Empire. Barbarian noble learnt Greek and Latin and joined ancient culture and became the part of the Roman society. Romanisation shows creation of new ideology of late antiquity.