РАДІОТЕХНІЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ ПРИ ЦЕНТРАЛЬНОМУ радіоклуб СРСР
РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАЛАГОДЖЕННЮ супергетеродинного приймача
ПО сигнали радіостанцій
Зібраний приймач потребує налагодженні і налаштуванні, в процесі яких усувають помилки, допущені при монтажі. Розглянемо порядок налагодження і налаштування супергетеродинного приймача, зібраного за схемою, наведеною в листів-ке № 35 «Пятіламповий супергетеродін», без застосування генератора стандартних сигналів (ГСС), звукового генератора (ЗГ), осцилографа і інших дорогих приладів, однак при наявності певного мінімуму вимірювальної апаратури, наприклад: високовольтного вольтметра постійного струму до 500 в с вхідним опору-опором близько 5000 му \ в, миллиамперметра зі шкалою до 30 - 50 ма, омметра і вольтметра змінного струму. Останні чотири прилади зазвичай поєднуються в одному універсальному приладі - авометра.
Налагодження приймача можна значно спростити, якщо перед монтажем перевірити на справність основні деталі. Силовий трансформатор слід перевірити в режимі холостого ходу (без навантаження), при якому він не повинен грітися, а напря-вання на окремих обмотках, виміряні вольтметром змінного струму, повинні відповідати паспортним (при використанні заводського трансформатора) або розрахунковими даними. Справність електролітичних конденсаторів, діодів, котушок індуктивності і окремих резисторів визначається за допомогою омметра.
Після закінчення монтажу приймача слід перевірити, чи правильно він виконан нен. Помилки в монтажі, недбале кріплення деталей, погано пропаяні сполуки викликають яких важко порушення в роботі приймача. Переконавшись у відсутності короткого замикання в ланцюгах анодно-екранної напруги і перевіривши, на яку напругу включений силовий трансформатор Гр2, приймач включають в мережу змін-ного струму.
Спочатку при вийнятих лампах Л1 - Л5 перевіряють напругу на виході випрями-мітел. Для цього за допомогою вольтметра постійного струму на шкалі 500 в вимірюють напругу на конденсаторах фільтра випрямляча С34, С35 або С33, яке повинно бути не менше 260 - 300 в. Ні в якому разі не можна перевіряти наявність напруги на виході випрямляча шляхом короткочасного замикання конденсаторів С34, С35 способом «на іскру», так як при цьому селеновий стовпчик або діоди Д7Ж можуть легко вийти з ладу. При роботі випрямляча без навантаження силовий трансформатор ТР2 і резистори не повинні нагріватися.
Потім вставляють все лампи в панелі, перевіряють, чи нормально розжарюються нитки напруження, і вимірюють режими роботи ламп, які повинні відповідати ре-рекомендованими або відрізнятися від них не більше ніж на ± 20%. Необхідні напруги-ня на електродах ламп встановлюють шляхом підбору величин гасять або розв'язний-вающих резисторів (R5, R4, R6, R13 та ін.). Так, наприклад, для установки необхідного напруги на екранних сітках ламп Л1, Л2 треба підібрати величину резистора Rs, включеного в ланцюг цих електродів. Напруга зсуву на керуючій сітці лампи ЛЦ підбирають за допомогою резистора Ris і т. Д.
Регулювання каскадів посилення низької частоти. Перевірку радіоприймача в лю -бітельскіх умовах зазвичай починають з каскадів посилення низької частоти, поступово переходячи від виходу приймача до його входу. При такому порядку регулювання можна як індикатор настройки використовувати гучномовець або вольтметр пе-ремінного струму, підключений до виходу приймача.
Для перевірки всієї низькочастотної частини приймача движок потенціометра Re, встановлюють у верхнє (за схемою) положення, що відповідає максимальній грім -Костя. і пінцетом доторкаються до керуючої сітки правого тріода лампи Л3 (штирі 7) або гнізда 1 «Зв». При цьому в гучномовці повинен з'явитися до -вольно сильний. фон змінного струму. Одночасно слід перевірити і якість потенціометра Rg. У процесі обертання ручки цього потенціометра інтенсивність фо-на в гучномовцях повинна змінюватися плавно, без тріску.
Якщо приймач після включення мовчить, то попередньо слід переконатися в справності ланцюгів гучномовців і вихідного трансформатора. З цією метою при вимкненому живленні досить подати сигнал від трансляційної мережі на пер-первинних обмотку вихідного трансформатора (див. Рис,). При відсутності трансляції-ційної точки можна скористатися батарейкою Е від кишенькового ліхтаря або іншим щіткаря постійного струму напругою 4 - 15 в, В моменти підключення і відключення батарейки в гучномовець-лях повинні бути чутні клацання.
У справному вихідному каска-де при торканні пінцетом до управ-ляющие сітці лампи Л4 (штир-ка 2) в гучномовцях повинен з'явитися слабкий фон. Якщо його немає, треба перевірити справність конденсаторів С30 і C36, резисторів R16 - R18. У разі, якщо в конденсатор-торах буде виявлено витік, а в резисторах обрив або інші несправності, ці деталі треба за-нити на свідомо справні.
Виявивши і усунувши іеіс «правносгі в каскадах посилення низької частоти, приступають до про-верке якості звучання. Для це-го краще скористатися елект-ропроігривателем. Включивши в гнізда «За» звукознімач, слід програти нову платівку з добре відомою записом. Стара грамплатівка створює шипіння і тріски, тому важко судити про якість роботи підсилювача. У добре налагодженому підсилювачі відтворення має бути гучним, без будь-яких фонів. Якщо під час регулювання тону потенціометром Rn підкреслюються високі частоти, необхідно збільшити ємність конденсаторів СЗО і СЗВ.
Причиною поганої роботи підсилювача низької частоти може бути і його самовоз-буждение, яке відтворюється у вигляді свистів. Методи боротьби з самовозбужде-ням полягають в раціональному монтажі і екранування сіткових провідників ламп Лз, Ла. Ще один дефект, який може виникнути при налагодженні УНЧ, - це фон змінного струму. Останній прослуховується у вигляді гудіння низького тоня. Найбільш імовірною причиною фону є втрата ємності конденсаторами фільтра випрямляча СЗЗ - С35. Фон може бути також викликаний наводкою змінного струму на сіткові ланцюги лампи Лз і навіть неправильним вибором точки заземлення екрана сіткових ланцюгів ламп звелів і Л4.
Щоб визначити джерело фону, треба замкнути на шасі сітку вихідної лампи (Л4). Зникнення фону при замиканні вкаже на наявність наведення змінного струму на сіткові ланцюги одного з каскадів посилення НЧ. Якщо ж при замиканні керуючої сітки вихідний лампи на шасі фон не зникне, це означає, що його джерелом є випрямляч.
Виявивши причину фону, слід вжити заходів до його усунення. Для цього необхідно або замінити стовпчик АВС-80-260 або окремі діоди Д7Ж, або ви-брати іншу точку заземлення екранів сіткових проводів, а іноді і зробити перемонтаж гратчастої ланцюга тріодної частини лампи Лз.
Регулювання гетеродина приймача. При відсутності сигнал-генератора після на-лажіванія УНЧ приступають до перевірки працездатності гетеродина, який дол-дружин створити допоміжні високочастотні коливання. При стійкій роботі ге-теродіна генерування високочастотних коливань відбувається в межах кожного діапазону (ДХ, СХ, KB) без різких змін величини амплітуди і наявності паразитної генерації.
Найпростіший спосіб перевірки роботи гетеродина полягає в тому, що в ланцюг анода тріодної частини лампи Л1 між плюсом анодного напруги і верхнім кон-цом резистора R4 включається міліамперметр чутливістю близько 10 ма. Якщо гетеродин працює, то при замиканні керуючої сітки тріода (штирі 9) на шасі показання міліамперметра повинні збільшитися. Така перевірка проводиться на кожному діапазоні не менше ніж в трьох точках: на початку, кінці і середині шафи-ли. Якщо гетеродин на окремих діапазонах не працює, слід поміняти місця -ми кінці підключення до відповідної котушці зворотного зв'язку йщ, Ьц або Ьц.
При стійкій роботі гетеродина обертання блоку змінних конденсаторів С5, С6 не повинно викликати зміни показань міліамперметра більш ніж в два рази. При більшій нерівномірності амплітуди генерації за діапазоном, що визна-ляется за показаннями міліамперметра, слід більш ретельно підібрати число віт ков котушки зворотного зв'язку на потрібному поддиапазоне і дані грідліка Сі, яз-
Налаштування контурів проміжної частоти. Доданий детектор і електронно-оптичний індикатор при справних деталях ніякого налагодження не вимагають. По-цьому після перевірки і налагодження гетеродина можна перейти до налаштування контурів проміжної частоти. При відсутності сигнал-генератора радіоаматор цю роботу може виконати на слух або за індикатором настройки за прийнятими радіостан-циям. Під час налаштування приймача до нього підключають зовнішню антену і, встановивши регулятор гучності в положення максимальної чутності, налаштовують на будь-яку радіостанцію. Налаштування бажано вести при прийомі місцевої або далекої потужної радіостанції. Перед тим як до приймача підключити антену, треба під-строечно сердечники всіх контурів підсилювача проміжної частоти (ППЧ) уста-новить в середнє положення. Якщо в приймальнику застосовані заводські фільтри проме-жуточной частоти і їх сердечники залиті фарбою, то їх чіпати не слід.
Прийнявши сигнали радіостанції і не змінюючи в подальшому настройки приймача, налаштовують по максимальній гучності або мінімуму тіньового сектора індикатора настройки фільтр в анодному ланцюзі лампи Л2 (L15, C19; L16, С20). Потім таким же обра-зом налаштовують і фільтр в анодному ланцюзі перетворювача лампи Л1 (L13, C17; L14, C18). Під час налаштування фільтрів проміжної частоти не слід на вхід приймача від антени подавати сигнал з великим рівнем, так як в цьому випадку напруга АРУ ускладнить настройку підсилювача проміжної частоти. Зменшення рівня сиг-налу від антени досягається включенням послідовно з антеною ємності поряд-ка 5 - 10 пф або застосуванням кімнатної антени невеликої довжини після того. як буде прийнята радіостанція і здійснена попередня настройка контурів ПЧ.
В процесі настройки контурів ПЧ можуть бути виявлені різні несправності-ності в роботі підсилювача ПЧ або перетворювача. Найбільш часто зустрічається несправність - порушення каскаду ППЧ або перетворювача по проміжній частоті, яке проявляється у вигляді свистів і шипіння, супроводжуючих настройку контурів ПЧ в резонанс. Порушення може виникнути через порушення екранують-ки в фільтрах ПЧ, несправності конденсаторів С23, С24, С25, C21, резистора R7, нали-чия паразитного зв'язку між сітковими і анодними ланцюгами лампи Л2, неправильного режиму роботи ламп Л1, Л2.
Для усунення порушення по проміжній частоті необхідно перевірити якість екранування фільтрів ПЧ, а також справність вищевказаних деталей і ще раз виміряти режими роботи ламп Л1, Л2, попередньо з'єднавши керую-щие сітки ламп на шасі через конденсатори ємністю 0,1 - 0,25 мкф ( для зриву ге-нераціі). Зазвичай після усунення несправності збудження в тракті УПЧ пропо-дає.
Налаштування гетеродинних і вхідних контурів. Налаштування контурів гетеродина зводиться до визначення меж кожного діапазону і вимагає великої точності і ретельності виконання. Для забезпечення настройки гетеродина в діапазонах довжин-них і середніх хвиль рекомендується використовувати заводську шкалу настройки прийом-ника, від якого взято вхідні та гетеродинні контури.
Налаштування контурів гетеродина наеднают з діапазону ДВ. Для цього вклю-чають приймач; до гнізда А підключають зовнішню антену; регулятор R $ встанов-ють в положення, що відповідає максимальній гучності, і намагаються прийняти будь-яку радіостанцію, яка працює в діапазоні 1800 - 1900 м або 165 - 158 кГц (ємність блоку конденсаторів С5, Се близька до максимальної). Прийнявши радіостанцію, довжина хвилі якої повинна бути відома, перевіряють, чи збігаються свідчення вка-зателя за шкалою з довжиною хвилі станції. Якщо покажчик шкали показує іншу довжину хвилі, то треба обертати сердечник котушки індуктивності L8 до тих пір, поки довжина хвилі станції не займе відповідне їй на шкалі положення.
Після цього переходять на прийом станції в високочастотному ділянці поддиапазона 730 - 760 м або 410 - 395 кГц (ємність блоку конденсаторів С5, С6 повинна бути біля-ка до мінімальної). Почувши станцію, змінюють ємність підлаштування конденсатора Сі, домагаючись того, щоб прийнята станція зайняла відповідне їй на шкалі по-ложення. Однак при цьому змінюється настройка на станцію в довгохвильовому участ-ке поддіапазана. Тому слід повернутися на ділянку 1800 - 1900 м і переміщення третьому сердечника котушки L9 встановити на місце станцію, що приймається. Потім знову налаштовуються на станцію в короткохвильовому ділянці поддиапазона (730 - 760 м) і зміною ємності конденсатора C14 встановлюють налаштування на станцію в соот-ветствующим їй місці на шкалі. Так підлаштовують контур гетеродина до тих пір, поки довжини хвиль прийнятих на кінцях поддиапазона станцій не займуть відпо-ного їм на шкалі положення.
Іноді при налаштуванні контуру гетеродина в низькочастотної частини поддиапазона може виявитися, що сердечник котушки індуктивності L9 знаходиться в крайньому верх-ньому положенні. В цьому випадку слід дещо зменшити ємність конденсатора С12 і настройку повторити знову. Якщо індуктивність котушки L9 виявиться недостатність-ної (сердечник повністю введений), ємність конденсатора C12 треба збільшити.
Закінчивши настройку гетеродинного контуру довгих хвиль, приступають таким же способом до налаштування гетеродинних контурів середніх, а потім і коротких хвиль.
Якщо діапазон коротких хвиль, що настроюється приймача ширший, ніж у заводського приймача, то скористатися наявною шкалою при налаштуванні нель-зя. В цьому випадку настройка проводиться по станціях, що приймається по краях діапазону. Днем чутно більше станцій в високочастотної частини поддиапазона, ве-чером - в низькочастотної частини. При. налаштування короткохвильового діапазону через низьку вибірковості вхідного пристрою одна і та ж станція за рахунок Зеркаль-ної настройки буде чутна при двох різних положеннях рухомих пластин блоку змінних конденсаторів, причому по частоті вони будуть відрізнятися точно на 465X2 = 930 кГц. Правильному налаштуванні приймача на станцію відповідає положен-ня блоку конденсаторів, при якому ємність його має менше значення.
Визначивши межі всіх діапазонів, переходять до настроювання і сполученню вхідних контурів з контурами гетеродина. Для цього перемикач П1 встановлювали-ють в положення «ДВ» і намагаються в кінці діапазону довгих хвиль (1800 - 1900 м) прийняти ту ж станцію, через яку здійснювалася установка кордону гетеродина. Ус -лишав роботу станції, обертанням сердечника котушки індуктивності Ls добивають-ся максимальної чутності станції. Потім переводять рухливі пластини блоку змінних конденсаторів в положення, відповідне початку діапазону довжин-них хвиль (730 - 760 м), і зміною ємності підлаштування конденсатора Сз також домагаються найбільш гучного роботи прослуховується станції. Такі підстроювання контуру L1, С3, С5 на початку і кінці діапазону виробляють кілька разів.
При точної підстроювання крайніх точок діапазону зміна положення сердеч-ника в котушці L5 і ємності підлаштування конденсатора Сз приводить до уменьше-нию гучності прийнятої станції.
Точно так же налаштовуються вхідні контури діапазонів середніх і коротких хвиль.
На закінчення слід зазначити, що точно налаштувати приймальний пристрій і до-битися високих параметрів за всіма показниками можна тільки при наявності спеці-ної апаратури. Однак, як показує практика роботи радіоаматорів по виготов-лення саморобних приймачів, при використанні заводських фільтрів переможе-точної частоти і уважне ставлення до процесу налаштування навіть при відсутності спеціальної апаратури можна отримати такі результати, які на перших по-рах будуть цілком задовольняти запити радіолюбітеля- конструктора.
Г-75025 Підпис. до друку 5 / II-70 м Изд. № 1/5603 Друкарня Изд-ва ДОСААФ. Зак, 72,6.