Всі втрати особового складу військ під час ведення війни, прийнято називати загальними втратами. Їх зазвичай класифікують набезвозвратние ісанітарние втрати.
Безповоротні втрати - ϶ᴛᴏ втрати вбитими, які потрапили в полон і зниклими без вести.
Санітарні втрати - ϶ᴛᴏ особовий склад, що втратив боєздатність (працездатність) не менше ніж на добу і надійшов на етап медичної евакуації: медпункт батальйону (в обороні), медпункт полку, ОМедБ і ін.
Всі санітарні втрати умовно поділяються на бойові санітарні втрати і небойові. У війнах 19 в. і попередніх століть небойові санітарні втрати особового складу воюючих армій переважали над бойовими (9: 1).
Небойові санітарні втрати діляться на класи і захворювання відповідно до існуючої класифікації хвороб (в даний час в Росії діє класифікація хвороб, прийнята ВООЗ). До небойових санітарних втрат відносять особовий склад, котра захворіла або отримав травму, не пов'язану із застосуванням противником бойових засобів.
Бойові санітарні втрати по етіопатогенетичної ознакою діляться на 6 класів:
1. Механічні пошкодження,
2. Термічні ураження,
3. Радіаційні ураження
4. Ураження отруйними речовинами,
5. Поразки бактеріальним (біологічним) зброєю,
6. Реактивні стани від застосування зброї масового знищення.
У кожному з цих класів уражені діляться на групи, які специфічні тільки для даного класу. Так в класі''механіческіе поврежденія'' нд ?? е уражені поділяються виходячи з локалізації на пошкодження голови, шиї; хребта; грудей, живота; таза; кінцівок; поранення, контузії та інші ураження.
Кожен з цих класів виходячи з характеру, тяжкості ушкоджень та інших особливостей підрозділяється (може поділятися): за особливостями ураження, по тяжкості поразки, по потребу в невідкладних заходах, по евакуаційної характеристиці, за характером пошкодження.
До легкопораненим (легкобольним) відносять зберегли здатність до самостійного пересування і самообслуговування, які не мають поразок життєво важливих органів і великих судин і нервових стовбурів і термін лікування яких становить до 2-х місяців.
До тяжкопораненим (тяжкохворим) відносять тих, у яких є загроза для життя, втрата бої- і працездатності, неможливість самостійно пересуватися і є вкрай важливо сть в тривалому лікуванні.
Поранені середнього ступеня тяжкості займають проміжне положення між легко- і важкопораненими.
Поранені і хворі, які за станом здоров'я можуть пересуватися самостійно, називають ходячими. а які потребують перенесенні - носилкового.
Для позначення поранених і хворих, які внаслідок тяжкості стану в даний момент не бувають евакуйовані, вживається термін - нетранспортабельні.
З огляду на залежність отвоздействія різних видів зброї або різних вражаючих факторів одного виду зброї (ᴛ.ᴇ. за характером пошкодження) розрізняють комбіновані, множинні і поєднані ураження.
Комбінованими вважаються поранення (ураження), викликані різними видами зброї (поранення кулею плюс поразки ОВ і т.п.) або різними вражаючими факторами одного зброї (наприклад, при ураженні від ядерної зброї). Кмножественним відносять ураження, при яких кілька частин однієї або ряду анатомічних областей пошкоджено двома або більше ранящими снарядами одного виду оружія.Сочетаннимі пораненнями прийнято вважати поранення декількох анатомічних областей (органів) тіла одним ранить предметом.
Стан уражених з комбінованими, поєднаними і множинними пораненнями характеризується синдромом взаємного обтяження, що ускладнює роботу медичної служби.
51 Організація медичного забезпечення в різних видах бою \
До початку бойових дій і в ході їх санітарний інструктор батареї прово-дить: медичну розвідку району вогневої позиції батареї, контролює виконан-ня особовим складом правил особистої гігієни, санітарний стан району вогневої позиції, якість питної води, готової їжі і продуктів, що надходять на снаб -Женя батареї. За особами, що зазнали впливу іонізуючого випромінювання здійснюватиме, отруюю-чих речовин і бактеріальних засобів, але зберегли боєздатність, санітарний інструктор здійснює спостереження, контролює якість спеціальної обработ-ки особового складу батареї, виявленим хворим надає першу допомогу і після доповіді командиру батареї відправляє їх на медичний пункт дивізіону. Перша допомога особовому складу взводу управління виявляється в порядку са-мо-і взаємодопомоги, а також санітарами, санітарами-стрілками і санітарним ін-структором роти загальновійськового підрозділ ?? ення, ĸᴏᴛᴏᴩᴏᴇ підтримується вогнем ба-тареі. Санітарний інструктор батареї, як правило, знаходиться на вогневій позиції батареї і безпосередньо керує організацією надання першої допомоги рані-ним і підготовкою їх до евакуації на медичний пункт дивізіону. Надання першої допомоги тяжкопораненим санітарний інструктор здійснює особисто, а також контролює правильність і повноту надання першої допомоги в порядку само-та взаємодопомоги. Відповідно до отриманих раніше розпорядженнями і погодившись з бойовою обстановкою і урахуванням захисних властивостей місцевості, санітарний інструктор батареї, на видаленні 100-150 метрів від вогневої позиції, з тилу, обладнує міді-цинский пост батареіЕвакуація поранених з медичного поста батареї може здійснюватися об-ратними рейсами транспорту підвезення і бойовими машинами, що зменшуються в тил з технічних причин. В першу чергу підлягають евакуації тяжкопоранені і важкохворі. В ус-ловиях, коли санітарні втрати виникають масово і одномоментно, за погодженням-нию з начальником медичної служби полку, фельдшером дивізіону частина рані-них, після надання першої допомоги, спрямовується, минаючи медичний пункт дивізіону, на наступні етапи медичної евакуації ( на полковий медичний пункт, при вкрай важливо сті в окремий медичний батальйону дивізії). Легкопоранені після надання їм першої допомоги можуть направлятися на міді-цинский пункт дивізіону самостійно. Відомості про вс ?? ех пересуваннях батареї санітарний інструктор батареї передає фельдшеру дивізіону через старшого офі-цера батареї. Інформація про потреби кількості санітарного транспорта͵ забезпе-чивающего евакуацію поранених, і вкрай важливо м кількості медикаментів і перевя-зочний коштів для поповнення сумки санітарного інструктора і індивідуального медичного оснащення військовослужбовців передається за допомогою засобів зв'язку, а також, при вкрай важливо сті, може доводитися до фельдшера дивізіону через води-тел ?? їй санітарного транспорту і легкопоранених, які направляються в тил. Всі поранені з медичного поста батареї евакуюються з особистою зброєю і засобами захисту. В ході оборонного бою поранені зі складу взводу управління, після ока-пізнання їм першої допомоги на місці, евакуюються транспортом батальйону на баталь-ційний медичний пункт (в медичний взвод), який розгортається на видалили-ванні трьох кілометрів від переднього краю. Поранені з вогневої позиції доданої бата-реї, як правило, евакуюються на полковий медичний пункт (в медицин-ську роту) мотострілецького полку, так як переміщення поранених в сторону фронту нецілі ?? есообразно. До полкового медичного пункту поранені евакуюються з особистою зброєю і засобами захисту. Ця умова диктується вкрай важливо стю в разі прориву диверсійних груп противника зайняти силами легкопоранених і супроводжуючих по-еннослужащіх медичної служби кругову оборону і при застосуванні листи-ком зброї масового ураження оперативно використовувати кошти индивидуаль-ної захисту шкіри та органів дихання.
52Організація медичного забезпечення батальйону (роти) в наступ-лення
і вирішальною мірою буде залежати від способу ведення настають-них дій. Наступ можна вести на обороняється, наступає або відходить противника. Наступ на оборонно-ющегося противника здійснюється шляхом прориву його оборони з ходу або з безпосереднього зіткнення з ним з використанням розривів, проміжків і відкритих флангів в його обороні. Механізований (танковий) батальйон, як правило, настає в со-ставі полку шириною ін фронту до 2 км, а на ділянці прориву полку -1 км. Мотострілецька (танкова) рота настає по фронту до 1 км, а на ділянці прориву - до 500 м. Медичне забезпечення батальйону в наступі розділяється на два періоди - при підготовці і в ході наступу. При підготовці наступу командир медичного взводу батальйону одержує вказівки від командира батальйону про бойовий завданню батальйону, його побудові, рубежі атаки, передбачуваному характері бойових дій і переміщеннях в ході бою. Від начальника медичної служби частини він отримує распоряже-ня про передбачувану кількість поранених і хворих, про організацію збору поранених при висуванні на рубежі атаки і в ході бою, про середовищ ствах збору і евакуації поранених, які направляються в батальйон, про місце розташування медичного пункту полку (бригади) і передбачуваний час його переміщення в ході бою, а також про найбільш важливих заходах медичної служби по захисту від зброї масового знищення. Усвідомивши завдання батальйону, оцінивши бойову і медичну обстановку, командир медичного взводу визначає ймовірні рубежі возникно-нення санітарних втрат, порядок надання першої і долікарської допомоги, розшуку, збору і евакуації поранених, напрямок руху від-справ ?? ення медичної допомоги в ході наступу і порядок управління діями санітарних інструкторів рот і відділ ?? ень збору і евакуації поранених (в тому числі і доданих) на полі бою і шляхах евакуації. Конкретні пропозиції щодо лікувально-евакуаційних заходів, ме-дицинская контролю, заходам медичної служби по захисту від зброї масового знищення, а також про використання коштів посилення, виділ ?? енних на-чальник медичної служби полку (бригади), командир медичні-кого взводу батальйону доповідає командирові батальйону і начальнику медичної служби полку (бригади). на бойових машинах. У тих випадках, коли передача поранених безпосередньо на санітар-ний транспорт батальйону за умовами бойової обстановки невозмож-на, поранені вивантажуються з бойових машин в укриття поблизу основної дороги, де очікують підходу санітарного транспорту батальйону або медичної роти полку (бригади). Про створення таких''гнезд ранених'' командир медичного взводу негайно доповідає начальнику медичної служби. Найбільш вірогідним і раціональним є збір поранених і біль-них з бойових машин на рубежах регулювання і атаки. Залишених на цих рубежах поранених і хворих збирають і евакуюють на найближчий розгорнутий етап медичної евакуації санітарним транспортом ча-сти. При виникненні великих вогнищ ураження в колонах підрозділ ?? ень в період їх висування відділ ?? ення медичної допомоги та частина підрозділ ?? ень збору і евакуації поранених, як правило, включаються до складу підрозділ ?? ень по ліквідації наслідків. Проведення лікув-но-евакуаційних заходів організовується встановленим начальни-ком медичної служби полку (бригади) порядком. У наступі з безпосереднього зіткнення з противником санітари-стрілки взводів, санітарні інструктори рот і виділ ?? енние транспортні засоби в готовності до надання допомоги слідують за сво-ними підрозділ ?? еніямі. З появою поранених вони надають першу допомогу, доставляють їх до осі руху відділ ?? ення медичної допомоги батальйону і зосереджують в захисні укриття. Відділ ?? ення медичної допомоги батальйону слід по осі руху батальйону, з ходу ока-показують долікарську допомогу зібраним в укриттях пораненим і передає їх на санітарні транспортні засоби для доставки на наступний етап медичної евакуації.
53 Лікувально-евакуаційні заходи
- це сукупність дій медичної служби, які включають в себе: розшук, збір поранених на полі бою, послідовне і спадкоємне надання їм медичної допомоги в поєднанні з евакуацією на ті етапи, де будуть проведені ефективне їх лікування та медична реабілітація.
Основна мета лікувально-евакуаційних заходів - збереження життя і якнайшвидше відновлення боєздатності, працездатності у якомога більшої кількості вибулих з ладу військовослужбовців в результаті поранення або захворювання. Вселечебно-евакуаційні заходи определ ?? єни существующейлечебно-евакуаційної системою.
Лікувально-евакуаційна система (система Лем) -це сукупність взаємопов'язаних принципів організації надання медичної допомоги пораненим, ураженим і хворим, їх евакуації, лікування, реабілітації та призначених для цього сил і засобів медичної служби, властивих определ ?? енному історичного етапу і рівню розвитку військової медицини та військової справи.
Сутність сучасної системи лікувально-евакуаційних заходів - проведення послідовних і спадкоємних лікувально-евакуаційних заходів на різних етапах медичної евакуації в поєднанні з евакуацією поранених і хворих в спеціалізовані лікувальні установи за медичними показаннями (за призначенням) і відповідно до конкретних умов обстановки.
сходячи з вищесказаного можна сформулювати основні засади сучасної лікувально-евакуаційної системи:
· Максимальне наближення сил і засобів медичної служби до районів (рубежів) виникнення найбільших санітарних втрат;
· Наступність і послідовність надання медичної допомоги
· Широке використання механізованих засобів розшуку, збору і вивозу поранених з поля бою, вогнищ масових санітарних втрат;
· Маневр обсягом медичної допомоги на Еме виходячи з умов бойової та медичної обстановки;
· Скорочення кількості Еме через які проходять поранені на театрі бойових дій, ᴛ.ᴇ. евакуація за призначенням;
· Централізація госпітальних сил і засобів у фронтовому ланці, широке використання багатопрофільних лікувальних установ;
· Раннє розосередження евакуаційних потоків по фронту і в глибину.