З пре-ди-ду-щих глав ми при-хо-дим до ви-по-ду, що в при-ро, мовляв, не су ще ст-ву-ет ме-ха-низ-ма, спо-соб -ст-ву-ю-ного ево-лю-ції жи-вих ор-га-низ-мов; всі ви-ди жи-вого по-я-ві-лись не в ре-зуль-та-ті ево-лю-ци-он-ного про-цес-са, а б-ли со-з-ду-ни та -ки-ми, ка-ки-ми ми їх зна-му, і не через-ві-сі-мо один від дру-га. От-сю-да яс-но сле-ду-ет, що «ево-лю-ція че-ло-ве-ка» - це ви-ми-сіл, осу ще ст-лу-ня-то- ро-го аб-со-лют-но не-мож-ли-во. На що ж опи-ра-лись ево-лю-ци-о-ні-сти, ви-ду-ми-вая раз-лич-ні рас-ска-зи? Опо-рій по-слу-жи-ло з-бі-лиє ос-тан-ков, ко-то-які вони міг-ли тол-ко-вать на свій лад. На про-тя-же-ванні всій ис-то-рії про-су ще ст-во-ва-ло бо-леї 6000 ві-дов Обези-ян. Біль-шин ст у Обези-ян ви-мер-ло, і толь-ко 120 ві-дов Обези-ян дош-ло до на-ших днів. Ево-лю-ци-о-ні-сти ис-поль-зо-ва-ли ви-рік-ні для се-бе че-ре-па і ко-с-ти ви-мер-ших Обези-ян, ви Буд-і-ли їх в ряд від ма-лень-кого до біль-шо-му і до-ба-ві-ли до цієї се-рії че-ре-па лю-дей, так-же ко-гда- то ис-чез-нув-ших. Та-ким об-ра-зом сло-жив-ся сце-на-рий «ево-лю-ції че-ло-ве-ка», со-г-лас-но ко-то-ро-му лю-ді і се-го-д-няш-ня Обези-яни про-ізош-ли від про-чих пред-ков. Ці су ще ст-ва зі вре-ме-ньому ево-лю-ци-о-ні-ро-ва-ли, в ре-зуль-та-ті чого з од-ної ча-с-ти по- лу-чи-лись Обези-я-ни, з дру-гой же - лю-ді. Од-на-ко все па-лео-НТО-ло-гі чого ские, ана-то-мі-че-ські і біо-ло-гі чого ские дан-ні го-во-рят про те, що це ут-вер-жде-ня ево-лю-ції, як і всі ос-таль-ні, ус-та-ре-ло і по-ті-ря-ло си-лу. І су-ще ст вен-ного до-ка-за-тель-ст-ва від-но-си-тель-но род-ст-вен-ної зв'язку ме-ж-ду Обези-яною і че-ло -ве-кому немає. За ис-лю-че-ні-му фаль-си-фі-ка-цій, ис-ка-же-ня фа-к-тів, оч-ко-ВТІ-ра-тель-ст-ва, ви-миш -льон-них ри-сун-ков і кому-мен-та-ри-їв. Ос-тан-ки сві-де-тель-ст-ву-ють, що на про-тя-же-ванні ис-то-рії лю-ді ос-та-ва-лись людь-ми, а Обези-я- ни - Обези-яна-ми. Ні-ко-то-які з ос-тан-ков, ко-то-які пре-під-но-сят-ся ево-лю-ци-о-ні-ста-ми як «пред-ки» че-ло -ве-ка, при-над-ле-жать ра-сам древ-них лю-дей, су ще ст-во-вав-шим не так давши-но, при-мер-но 10 ти-сяч років на -зад, але зі вре-ме-ньому ви-мер-ших. До то-му ж, в на-ше ча-ма су ще ст-ву-ють на-ро-ди, фі-зи-че-ське будів-е-ня і осо-бен але сті ко то-яких схо-жи з ра-са-ми лю-дей, пре-кра-тив-ши-ми своє су ще ст-во-ва-ня. А са-моє глав-ное, лю-ди і Обези-яни силь-но від-ли-ча-ють-ся ана-то-мі-че-скі, і ці раз-ли-чия не з тих, що міг -Чи віз-ник нуть в про-цес-се ево-лю-ції. Од-ним з при-ме-рів по-доб-ного раз-ли-чия яв-ляє-ся «прямо-хо-ж-де-ня». Прямо-хо-ж-де-ня при-су-ще толь-ко лю-дям і яв-ляє-ся од-ної з са-мих важ-них особ-бен-но-стей, раз-ділячи-ю- щих лю-дей від дру-гих жи-вих су-вин.
Ви-миш-льон-ве генеалогічне дере-во людини.
З-глас-но дар-ві-низ-му, з-в-ре-мен-ні лю-ді про-ізош-ли від Обези-я-но-по-доб-них су-вин. Пред-по-ла-га-ет-ся су ще ст-во-ва-ня «пе-ре-хід-них форм» ме-ж-ду Обези-я-ної і че-ло-ве-ком в хо-де про-цес-са, на-чав-ше-го-ся 4-5 мил-ли-о-нів років на-зад. Пе-ре-чис-лим че-ти-ре ос-нов-ні «ка-те-го-рії» в ви-миш-льон-ном сце-на-рії:
1. Australopithecus (ав-ст-ра-ло-пі-тек)
2. Homo habilis (че-ло-вік розумі-лий)
3. Homo erectus (че-ло-вік прямо-хо-дя-щий)
4. Homo sapiens (че-ло-вік ра-зум-ний)
Ево-лю-ци-о-ні-сти на-ре-до-ли пер-вого так на-зи-ва-е-мого Обези-яно-по-доб-но-го пред-ка че-ло-ве -ка «Australopithecines», що оз-на-ча-ет «півд-ва Обези-я-на». На са-мом ж де-ле, це ні-що інше, як один з ві-дов ви-мер-ших Обези-ян. Australopithecines б-ва-ють-ні: од-ні круп-ні, дру-Гії мілину-че і бо-леї хруп-кого ті-ло-сло-же-ня. Сле-ду-ю-щие за ні-ми ста-дии ево-лю-ції че-ло-ве-ка ево-лю-ци-о-ні-сти на-зва-ли «homo», тобто «че -ло-століття ». З-глас-но ут-вер-жде-нию, су ще ст-ва з се-рії homo бо-леї раз-ві-ті, ніж Australopithecines. На по-з-лід-ній же ста-дии сто-ит Homo sapiens, ко-то-рий є мо-де-ллю з-в-ре-мен-ного че-ло-ве-ка. Ос-тан-ки під на-зва-ні-я-ми «че-ло-вік Java», «че-ло-вік Pekin», «Lucy», ча-с-то зустрів ча-ю-щи- е-ся в ево-лю-ци-он-них з-да-ні-ях і навчань-них по-со-бі-ях, мож-но від-ні-сти до од-но-му з ви-ше -пе-ре-чис-льон-них ви-дов. При-ня-то вва-тать, що ці ви-ди де-лять-ся так-же і на під-ві-ди.
Ево-лю-ци-о-ні-сти, ви-дві-гаю по-с-ле-до-ва-тель-ність Australopithecines - Homo habilis - Homo erectus - Homo sapiens, пи-та-лись з-з- дати впе-чат-ле-ня, буд-то ка-ж-дий пре-ди-ду-щий є пред-ком по-с-ле-ду-ю-ще-го. Ме-ж-ду тим, як з-лід-ня дан-ні ан-тро-по-ло-гов сві-де-тель-ст-ву-ють про те, що Australopithecines, Homo habilis і Homo erectus су- ще ст по-ва-ли в од-но і той же вре-мя, толь-ко в раз-них ча-с-тях све-та. До то-му ж лю-ди, від-ні-сен-ні до клас-су Homo erectus, су ще ст-во-ва-ли аж до со-в-ре-мен-но-сті і на- хо-ді-лись пліч-о-пліч з Homo sapiens neandertalensis і Homo sapiens sapiens (со-в-ре-мен-ний че-ло-вік). Тобто дан-ний факт оче-вид-но і яс-но оп-ро-вер-га-ет ут-вер-жде-ня про те, що ці су ще ст-ва міг-ли бути пред-ка -ми один дру-гу.
У ито-ге, все на-уч-ні дан-ні та ис-сле-до-ва-ня в цій об-ла-с-ти го-во-рят про те, що ос-тан-ки, перед- ста-в-льон-ні ево-лю-ци-о-ні-ста-ми, ні-ко-ли не під-вер-га-лись ево-лю-ци-он-но-му про-цес-су . Частина цих ос-тан-ков при-над-ле-жит Обези-янам, дру-гаю ж частина - раз-лич-ним ра-сам лю-дей. Але то-пани ка-кі ж ос-тан-ки при-над-ле-жать лю-дям, а ка-кі - Обези-я-нам? І мож-но чи вва-тать ка-кую-ні-будь з них «пе-ре-хід-ної фор-мій»? Що-б най-ти від-вет на ці по-п-ро-си, рас-смо-т-рим ці ка-те-го-рії по оче-ред-но-сті.
Австралопітек: один з видів мавпи.
Ав-ст-ра-ло-пі-тек, від-но-ся-щий-ся до пер-виття ка-те-го-рії, оз-на-ча-ет «півд-ва Обези-я-ну» . Вва-та-ет-ся, що ці су ще ст-ва по-я-ві-лись в Аф-ри-ке 4 міл-ли-о-на років на-зад і пре-кра-ти-ли своє су ще ст-во-ва-ня за 1 мил-ли-он років до на-шей ери. Ме-ж-ду ав-ст-ра-ло-пі-ті-но-ми су ще ст-ву-ють-ли-чия. Са-мим древ-ним його ві-будинок вва-та-ет-ся A.afarensis, за-тим A.africanus з бо-леї крейда-ки-ми ко-з-тями і A.robustus з бо-леї круп ни-ми ко-з-тя-ми. Як на мене-нию од-них ис-сле-до-ва-ті-лей A.boissei - це від-дель-ний вид, дру-Гії же ут-вер-джу-ють, що це під-вид A.robustus .
Всі ви-ди Australopithecus - це ви-мер-шие Обези-я-ни, схо-жиє з со-в-ре-мен-ни-ми. Об'єк-му моз-га у всіх цих ви-дів оди-на-ков або мен-ше, ніж у шим-пан-зе. На ру-ках і но-гах име-ют-ся ви-сту-пи, по-з-під-ля-ю-щие ла-мовити по де-ревь-ям, зад-ня ла-пи име-ют свій -ст-во про-хва-ти-вать, зростання не-зна-чи-ті-льон (ма-к-сі-маль-но 130 см), і сам-ці ав-ст-ра-ло-пі ті-ка круп-неї са-мок, як і у со-в-ре-мен-них Обези-ян. Ба-го-чис-льон-ні ньюан-си в будів-е-ванні че-ре-па, поблизу-ко по-са-дружин-ні гла-за, за-ост-рен-ні ко-рен-ні зу-б, фор-ма че-лю-сти, довжин-ні ру-ки і ко-рот-кі но-ги - все це сві-де-тель ст у те-го, що ці Обези-я- ни-чому не від-ли-ча-ють-ся від со-в-ре-мен-них.
В дан-ном слу-чаї ево-лю-ци-он-ве переконатися-ж-де-ня-сто-ит в тому, що ав-ст-ра-ло-пі-ті-ки ана-то-ми -Че-скі сло-же-ни як Обези-я-ни і, не-смо-т-ря на це, їм при-су-ще пря-мо-хо-ж-де-ня, по-доб-но че-ло-ве-ку, чого не на-блю-да-ет-ся сере-ді всіх ос-таль-них Обези-ян. Вер-ся про «пря-мо-хо-ж-де-ванні» Обези-ян де-сяті-ле-ти-ями від-ста-і-ва-лась та-ки-ми ево-лю-ци-о -ні-ста-ми-па-лео-ан-тро-по-ло-га-ми, як Рі-Чард Лі-ки і До-Нальдо Джо-хан-сон.
Од-на-ко мно-Гії вчених-ні про-ве-ли біс-чис-льон-ве мно-же ст у ис-сле-до-ва-ний ську-літа Australopithecus, ре-зуль-та- ти ко-то-яких оп-ро-вер-г-ли ут-вер-жде-ня ево-лю-ци-о-ні-стов. Два з-вест-ней-ших в мі-ре ана-то-ма з Ан-г-ща і Амі-ри-ки лорд Сол-ли Цук-кер-ман і про-фе-сор Чарльз Окс-нард про- ве-ли об'єк-ем-ву пра-цю-ту з ос-тан-ка-ми Australopithecus, в ре-зуль-та-ті че-го б-ло об-на-ру-же-но, що ці су -ще-ст-ва хо-ді-ли так же, як і спів-в-ре-мен-ні Обези-я-ни. При со-дей-ст-вії ан-г-лий-ського пра-ви-тель-ст-ва б-ла ор-га-ні-зо-ва-на груп-па з п'яти че-ло-вік, в чис-ле ко-то-яких був і лорд Цук-кер-ман, ис-сле-до-вав-ший ко-с-ти цих су-вин в ті-че-ня п'ят-на-д-ца-ти років. Ні-с-мо-т-ря на те, що сам Цук-кер-ман був ево-лю-ци-о-ні-стом, він при-йшов до ви-по-ду, що Australopithecus - це всього лише один з ві-дов Обези-ян, до то рим аб-со-лют-но не свій-ст-вен-но прямо-хо-ж-де-ня. 63 А з-вест-ний сво-і-ми пра-цю-та-ми в цій об-ла-с-ти ево-лю-ци-о-ність-ана-те Чарльз Окс-нард на-хо-дить сход-ст-ть в будів-е-ванні ську-ле-тов Australopithecus і со-в-ре-мен-ного оран-гу-тан-га. 64
У 1944 го-ду груп-па вчених-них з Лі-вер-куль-ського уні-вер-си-тета Ан-г-ща, про-ве-ла по-з-лід-ня про-шир-ні іс -сле-до-ва-ня ську-літа Australopithecus, що-б зро-лать вікон-ча-тель-ний ви-вод. Ви-вод сле-ду-ю-щий: «Австралопитеки - чет-ве-ро-но-Гії.» 65
Од-ним сло-вом, ав-ст-ра-ло-пі-ті-ки - ні-що інше, як ви-мер-ший вид Обези-ян, не ма-ма-щий ні-ка-кого від- но-ше-ня до че-ло-ве-ку.