Якщо ти заметмл свої помилки-значить вже на шляху до того, щоб виправиться! Більше ні коли так не роби, як поступал.Старайся робити добрі дела.Ето, звичайно, я занадто голосно сказала.Но в будь-якому випадку старайся бути краще, ніж ти Є. змусивши людину улибатся-стає лучше.Кто-то через тебе став щасливим став? А ти стаєш ще счастлівіе.Но якщо все, що ти робиш-робиш від чистого серця, без корисливих цілей і не чекаючи ні чого в замін !
Думаю, що все у тебе буде добре! Бажаю великого успіху і поменше всякого душевного мазахізма!
Джерело: особистий досвід
Natisha · майже 6 років тому
Вранці я встав і почав займатися справами. Вірніше у мене були тільки такі думки - "зайнятися справами". Як тільки я взявся за одну справу, бажання пропало. Я не засмутився і пішов далі - зайнявся іншою справою. Тільки почав і на тобі - тут теж пропало бажання.
Тоді я вже трохи задумався. Що ж це за стан такий і чому воно виникає? Але задумався всього лише поверхово. Не додумався до суті, знову перебрався на ще одну справу, яка також відразу заглохло.
Щось мене мучило. на душі було якось не дуже. Хоча ніяких явних причин такого стану я не бачив. До цього стану все було відмінно.
У мені була наче одна порожнеча. Мені здавалося, що в такі моменти можна порівняти себе з роботом - ніяких емоцій, нічого. Ніби все зупинилося.
Як Ви здогадалися, у мене вийшло знайти відповідь на питання "Що це за стан і чому воно виникає?", І я повернувся в стан, повністю протилежне цьому.
Ви, швидше за все, здивуєтеся, але причина була банально проста. І вирішувалася вона дуже легко.
Вся справа була в виборі.
Коли ми робимо в своєму житті вибір, ми як би прокладаємо свій шлях, в кінці якого стіна (тупик, невизначеність. Тут можна підібрати різні слова). Не важливо в який бік йде цей шлях. Зробили вибір - відсунули стіну на деяку відстань вперед. Великий вибір - велика відстань. Маленький - маленьке.
У мене було багато планів, але я не знав за який взятися. Я просто не зробив вибір. Ось і дійшов до кінця, де стояла стіна.
Коли доходиш до стіни, немає місця розвернутися, тебе це обмежує в рухах і думках. Ти мало що можеш зробити. Розумієш, що йти вперед треба, та й хотілося б дуже, але щось не виходить. Ти вперед - але рушити не виходить. І поки не зробиш вибір і не відсунеш стіну вперед, так і будеш стояти на місці. І ось якраз від цього і важко на душі.
В той день я згадав про лист паперу і ручку. Я сів і почав писати абсолютно все, що стосувалося моєї ситуації. Відчутних результатів не отримав. Потім я просто повністю розслабився (тілом і головою) і почав малювати. Малювати не щось конкретне, а що сама рука малює, навіть не думаючи про це. Коли я закінчив елозить ручкою по папері, здавалося що я займався цим кілька годин. Подивившись на годинник, з подивом виявив, що пройшло не більше однієї години.
У підсумку я відчув прилив сил. Ці сили допомогли мені зробити вибір. Після цього все пішло як по маслу, настільки легко і просто, що аж дух захоплювало. Повернулося натхнення, бажання творити і діяти. Такий стан передати словами неможливо, сказати "було просто супер!" - нічого не сказати.