Ви говорите, корупція була в СРСР. Ви ще не уявляєте, що таке корупція в збіднілої країні. Там все корумповані, і інакше бути не може. Коли заходиш в порт, нормально для перевірки судна є 4 людини - з порту, з поліції, з митниці і санітарної служби. А зараз зайди в будь-який порт в Африці або Латинській Америці - до тебе пливуть чоловік 30. Вип'ють, закусять, а потім кожному треба дати в лапу. І сердитися на них не можна: сім'ю прогодувати не можуть, а ми майже з усіма знайомі багато років.
Випадково познайомився я в Іспанії з людиною, який багато побачив на світлі і в той же час майже все життя прожив у відриві від преси і телебачення. З юних років і до сивого волосся він плаває моряком на самих різних судах і під різними прапорами. Зараз - капітан іспанського риболовецького флоту. Плаває по півроку, приїхав у відпустку і зайшов до університету відвідати друга. Так ми зустрілися, розговорилися. А назавтра я поїхав з лекцією в маленьке містечко в 100 км. Він взявся мене підвезти на машині, а там залишився і на лекцію, потім, як водиться, частина аудиторії перемістилася в ресторанчик, де проговорили майже до ранку. І прості судження цієї людини були для мене, побитого демократичної пропагандою, як ковток свіжої води в спеку, хоч і наговорив він мені неприємних речей. Хочу цим ковтком поділитися.
- Те, що сталося з СРСР, - сказав Мануель Гарсія, - велике горе для дуже багатьох у всьому світі, навіть для тих, хто начебто радіє краху комунізму. І справа не в політиці. Без опори виявилися і ті, хто вважали себе антикомуністами.
- Дивись, - каже Мануель, - як з людини роблять маріонетку. Стоїмо ми в порту в Нігерії. Поруч - кубинський корабель. На берег кубинців влада не пускає: мовляв, на Кубі немає демократії. Хто ж це такий чутливий до прав людини? Військовий режим Нігерії, явні фашисти, які знищили цілі племена, мільйони людей, ніхто і не знає точно, скільки. Але вони - свої для Буша і раді йому прислужитися, як раніше були "своїми" всі диктатори: що Батіста, що Сомоса. А сьогодні те ж саме в Анголі. Буш, та й ваші, напевно, все вимагали від Анголи вільних виборів. Коли я бував в Анголі, мені говорили: якщо будуть вибори і переможе нинішній режим, нам влаштують м'ясорубку. Так і вийшло. Савімбі влаштував криваву баню, і ніяка ООН наводити порядок не збирається.
Але справа-то не в диктаторів і не в Савімбі. Ось нігерійські докери. Все, що у них є, - шматок мішковини прикрити наготу. Отримують копійки: миску рису з кукурудзяним борошном. Один живе в хатині з листя, ми заходили. Замість меблів картонний ящик. Дітей кинув: прогодувати не може, а бачити нестерпно, як вмирають один за іншим. Вантажить кожен день какао і арахіс: найкраща земля Нігерії "працює" на Європу і Америку. І він розуміє це, і розуміє, чому сам в житті не куштував шоколаду з нігерійського какао. І в той же час тицяє пальцем в кубинський прапор:
- Ах, боюся Кастро! - Ну чого тобі боятися? - Як же, у них немає демократії. - Так що таке демократія, що вона тобі? - У них немає свободи! - Яка в біса свобода. Ти спочатку дітей повинен нагодувати, вони у тебе з голоду мруть!
Мовчить, стискається, відчуває, що всю цю нісенітницю про демократію йому в голову утовкмачили і вона йому дорожче дітей стала. Так ось, цей-то докер і страждає, що СРСР впав. Значить, все. Тепер встановлено в усьому світі, що діти - нісенітниця, а багатопартійність - найголовніше в житті. А він потай сподівався, що хтось поставить цей світ з голови на ноги.
І питає мене з надією Мануель: "Невже і у вас в Росії думають так само, як цей докер? Адже він-то в школі взагалі не вчився, а у вас інженер на інженера".
"Так, для декого багатопартійність важлива, - погоджується Мануель. - Для тих, хто став уболівальником політики. Один вболіває за одну команду, інший - за іншу, чия візьме? Але побачиш, що скоро і у вас таких уболівальників стане трохи. Футбол і цікавіше, і чесніше політики. А взагалі це до демократії ніякого відношення і не має. Я у всіх портах бував - і в Африці, і в Латинській Америці, і в Азії. Таку-то демократію всюди встановили, скрізь і парламенти, і багатопартійність . Та хіба це хоч трохи заважає грабувати країну або розстрілювати кресть н? Подивіться, що зробили з Латинською Америкою. Я після війни плавав на пасажирських судах. Ми туди возили повні пароплави - щомісяця тисячі чоловік. І в Аргентину, і в Уругвай. Земля найбагатша, населення - ті ж європейці, не скажеш, що , мовляв, негри не вміють працювати. а сьогодні всі вони, якби могли, перепливли б океан назад в Європу. Виробництво у них щороку зростає, а все йде на оплату боргу, та й борг-то збільшується. а тепер ми чуємо, що і СРСР поліз в цю яму до Міжнародного Валютного Фонду. Адже всім вже точно відомо, як вона влаштована - вилізти неможливо.
Ви говорите, корупція була в СРСР. Ви ще не уявляєте, що таке корупція в збіднілої країні. Там все корумповані, і інакше бути не може. Коли заходиш в порт, нормально для перевірки судна є 4 людини - з порту, з поліції, з митниці і санітарної служби. А зараз зайди в будь-який порт в Африці або Латинській Америці - до тебе пливуть чоловік 30. Вип'ють, закусять, а потім кожному треба дати в лапу. І сердитися на них не можна: сім'ю прогодувати не можуть, а ми майже з усіма знайомі багато років.
Якщо вже говорити про демократію, то ось тобі простий показник - лікар на судні. Якщо суспільство цінує рибалки або моряка як особистість, а не як робочу силу, воно витрачається на лікаря, це-то і є демократія. Тому-то наші іспанські капітани, як прийдуть в район лову, насамперед з'ясовують, де знаходяться найближчі кубинські або радянські судна, і намагаються, щоб вони завжди були в межах досяжності. Тому що у кубинців і у вас на будь-якому судні є лікар, а під час лову мало не кожен день травми: то палець відірве, то гаком зачепить. І люди відчувають себе спокійніше, коли знають, що, якщо справа серйозна, прибуде катер з кубинським лікарем, підніметься зі своєю валізкою і навіть, якщо треба, операцію зробить. І грошей не візьме - засміється. Сьогодні вам на це наплювати, а подивимося, що скажуть росіяни рибалки завтра, коли залишаться без лікарів, а операції їм буде робити боцман з консультаціями по радіо. Це у нас - вершина прогресу.
Або ось ще, ти скажеш - дрібниця. Раніше у радянських майже на кожному судні був біолог. Ми завжди дивувалися, звідки у них стільки вчених. А для нас дуже було важливо, що хтось поруч вивчає море і нас запитує. Раз у раз по радіо просять радянські капітани: "Привіт, Мануель, там у тебе Мерлуза йде, відкрий п'ят, порахуй, що там у неї в шлунку, нашому біологу треба". Думаєш, це для рибалки не важливо - відчувати себе членом екіпажу, який не просто жене тріску, а й веде наукову роботу? Важливо, та ви на це наплювали. І будуть завтра ваші рибалки і без лікарів, і без біологів.
Чи буде тільки це завтра у російських рибалок? Щось їх стало майже не видно. А коли видно, нудно дивитися. Раніше радянські судна були найчистіші і найкрасивіші. А сьогодні вони схожі на піратські. Чи не ремонтують, не прикрашають і навіть не прибирають. В останньому рейсі зайшли ми в Салерно, в Італії. Варто поруч російське судно, вже під чужим прапором. А капітана я давно знаю. У судна товчеться портова шпана - російські розпродають контрабанду, привезли ящики з американськими сигаретами. Потім дивлюся і очам не вірю - продають канати з судна, а один тягне банки з фарбою. Корабель весь іржавий, а фарбу продають. Питаю капітана: що діється? А він сміється. Хочеш, каже, продам тобі корабель? Купуй, Мануель, судно майже нове.
Що ж ви це, сволочі, зробили зі своєю країною?
На це питання іспанського моряка я не знайшов відповіді. Ми і самі ще не розуміємо, що ж ми, сволочі, зробили зі своєю країною.