Сміття залишається після всіх: і юридичних і фізичних осіб. І всі мають справу з його вивезенням та утилізацією. Для фізосіб цей процес простіший. Для юросіб - складніший і має свої особливості документального оформлення операцій з вивезення сміття.
Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ПП) уклало з комунальним підприємством (далі - КП), спеціа-лізуються на вивезенні сміття, відповідний договір терміном на один рік. Відповідно до умов даного договору ПП платить КП відповідаю щую суму коштів, на яку видається певна кількість спеціальних талонів. Коли водії КП приїжджають за сміттям, то в залежності від його кількості забирають у ПП відповідну кількість таких талонів. Якщо до закінчення року талонів не вистачає, то ПП їх докуповує, а якщо вони залишаються, то при укладанні нового договору враховується їх кількість. Окремі акти з надання послуг з вивезення сміття не оформляються, талони можна передавати за цивільно-правовими угодами іншим особам.
Старий бухгалтер ПП враховував ці талони на субрахунку 209 «Інші матеріали». А у нового бухгалтера закрадаються сумніви і виникає питання щодо порядку обліку таких талонів або сміття.
Сміття - не активний
Сміття, про який йдеться в питанні читача, належить до відходів. Питання поводження з відходами регулює Закон про відходи. Відповідно до його нормами відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються в процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та від яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
П (С) БО 16 «Витрати» оперує поняттям «зменшення або збільшення витрат». Зменшення або збільшення витрат можуть використовуватися повторно, є активом, можуть бути предметом договорів купівлі-продажу. І це відрізняє їх від відходів, від яких підприємство має позбутися. Останні, як сказано в п. 2.13 Методрекомендацій № 2, активом не визнаються. Витрати на утилізацію цих відходів включаються до інших операційних витрат.
Таким чином, ми не можемо вести мову про облік відходів як запасів на субрахунку 209. Облік таких відходів ведеться тільки в кількісному вираженні в місцях їх утворення, і інформація про їх кількість може використовуватися при списанні запасів підприємством на виробництво продукції (робіт, послуг). Такі відходи, нагадаємо, не оцінюються за вартістю можливого використання.
Відповідно до норм Закону про відходи підприємства, на яких утворюються відходи, можуть розміщувати їх самостійно в спеціально відведених місцях чи передавати відходи іншим підприємствам для їх подальшої утилізації, зберігання, поховання і іншого в межах встановлених лімітів.
У нашому випадку маємо справу з другим варіантом - передачею відходів на утилізацію іншому підприємству. І це питання регулюється на договірному рівні: КП за плату зобов'язується вивозити відходи ПП. Соот-повідно, ми маємо справу з послугами, результатом яких є вивезення сміття, і ця подія не має матеріальної форми. Послуги, а точніше результат надання послуг, не має матеріальної форми, що власне відрізняє їх від робіт, а тому вони (послуги) не можуть розцінюватися як запаси і, як наслідок, враховуватися на субрахунку 209 «Інші матеріали».
Відповідно до п. 6 П (С) БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучили-ку або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
При придбанні талонів активи не зменшуються: при перерахуванні грошей виникає дебіторська задолженнность. Однак суму витрат ми не можемо достовірно визначити, так як обсяги сміття, який ми плануємо вивозити, планові, і послуги з вивезення сміття не надані. Таким чином, ми не маємо справу з витратами майбутніх періодів.
Придбані підприємством талони мають матеріальну форму, адже вони надруковані на папері. Їх призначення - підтвердити право пред'явника на вивезення певної кількості сміття. Однак відповідно до умов договору талони не можуть передаватися за цивільно-правовими
договорами іншим особам. Таким чином, від наявності талонів як матеріального носія інформації про їх пред'явника і прав, які він (талон) дає, якоїсь вигоди підприємство не отримує. Тому талони не можуть вважатися активом, щоб окремо враховуватися в балансі на окремому субрахунку в складі запасів. Проте витрати на придбання талонів понесені.
У Плані рахунків сказано, що на рахунку 33 «Інші кошти» ведеться узагальнення інформації про наявність та рух грошових документів (у національній та іноземній валюті), які знаходяться в касі підприємства (поштових марок, марок гербового збору, сплачених проїзних документів, сплачених путівок в санаторії, пансіонати, будинки відпочинку і т.п.), і про кошти в дорозі, тобто грошові суми, внесені в каси банків, ощадні каси або поштові відділення для подальшого їх зарахування на розрахункові або інші рахунки підприємства.
Наш аванс під послуги підтверджується талоном, але він не має грошового вираження та ін. Таким чином, талон не виконує роль грошового документа і не повинен враховуватися на субрахунку 331 «Грошові документи». У міру передачі талонів від ПП до КП при вивезенні сміття ми лише відображаємо витрати в сумі наданих послуг і закриваємо такий «аванс». Проте талони в кількісному вираженні передаються на відповідальне зберігання уповноваженим особам (як правило, в касу підприємства) і в міру потреби під розписку видаються безпосереднім користувачам. Облік талонів доцільно вести на позабалансовому рахунку 03 «Контрактні зобов'язання».
Придбані ПП талони не мають номінальної вартості, оскільки видаються з розрахунку кількості сміття, яке планується до вивезення. Однак вважаємо, що для цілей обліку не буде помилкою самостійне визначення вартості одного талона пропорційно до їх кількості. Така необхідність викликана тим, що в ході роботи талони можуть загубитися і т.п. Повинен же хтось із винних осіб відшкодувати підприємству ці витрати, адже, наприклад, один талон може давати право на вивезення двох контейнерів сміття. Цікаво, що норми Порядку № 116 в цьому випадку не застосовуються, і винні працівники відшкодовують лише фактичні витрати на придбання талонів.
Оскільки талони не є запасами, то в податковому обліку вони повинні розцінюватися як сплачений аванс за послуги. Відповідно і валові витрати ми відображаємо за першою подією - датою сплати грошових коштів за талони. Якщо ж той, хто надає послуги, (КП) не є платником податку на прибуток, то відповідно до пп. 11.2.3 Закону про прибуток валові витрати у ПП будуть виникати в міру фактичного надання послуг. Податковий кредит з ПДВ відображається в звичайному порядку.
Підкріпимо вищенаведене прикладом.
Операції з обліку талонів можна відобразити таким чином.