Склад і вихід гною.
Підстилковий гній складається з твердих і рідких виділень тварин і підстилки. Склад і удобрити-кові цінність його залежать від виду тварин, складу кормів, якості і кількості підстилки і способу зберігання цього зруч-ренію.
Кількість і співвідношення твердих і рідких виділень жи-Вотня і їх склад значно різняться у окремих видів худоби. У коней твердих виділень в 3,5 рази більше, ніж рідких, у овець і великої рогатої худоби - в 2,5 рази, а у свиней, на-оборот, рідких виділень в 2 рази більше, ніж твердих.
Тверді і рідкі виділення тварин нерівноцінні по со-ставу і удобрювальну якостям. У рідких виділеннях азоту більше, ніж в твердих, а фосфору, навпаки, значно більше в твердих виділеннях. Основна кількість фосфору, виділяють-мого з організму тварин, знаходиться в калі, а велика частина калію і від 1/2 до 2/3 азоту - в рідких виділеннях. Азот і фосфор в твердих виділеннях містяться в складі органічних соеди-нений і переходять в доступну для рослин форму після міні-ралізації. У рідких виділеннях елементи живлення рослин на-ходяться в розчинній, легкодоступною формі.
Гній коней і овець містить менше води і більше орга-ного речовини, а також азоту і фосфору, ніж гній великої рогатої худоби і свиней.
Для підстилки застосовують солому злакових культур і торф або торф'яну крихту, рідше - деревні стружки і тирса. Середні добові норми підстилки соломи злакових культур і мохового торфу на одну голову складають відповідно (кг): для корів - 4-6 і 5-8; коней -2-4 і 3-5; овець -0,5-1 і 1-1,5 і свіней- 1-2 і 1,5-2. Зі збільшенням кількості підстилки для корів з 2 до 6 кг майже в 1,5 рази зростає нагромадження-ня гною і в 3-4 рази зменшуються втрати азоту при його збер-ванні.
Найчастіше для підстилки використовують солому у вигляді різання довжиною 9-15 см. У цьому випадку вона більше вбирає сечі, рав-номерного зволожується, гній виходить більш однорідний, пліт-неї вкладається в штабель і при зберіганні менше втрачає азоту, його зручніше вносити в грунт і можна рівномірніше розподілити по полю. Втрати азоту з такого гною зменшуються майже в 2 рази, а ефективність підвищується приблизно в 1,5 рази.
Цінний підстилковий матеріал - торф, який містить в 3-4 рази більше азоту, ніж солома. Він має значно більшу поглинаючою здатністю - майже повністю по-глощает сечу і утворюється при її розкладанні аміак.
Для підстилки краще використовувати слаборазложившийся (со-тримає менше 20% гуміфіцірованних органічних речовин) верхової (моховий) торф вологістю 30-40%. При використан-ванні в якості підстилки більш розклалася низинного торфу його беруть в подвійній кількості і щоб уникнути забруднення жи-Вотня застеляють зверху шаром соломи. Гній на торф'яної підстилці містить менше калію, але не більше загальної та амонійного азоту, ніж на солом'яній підстилці. Ефективність його значи-тельно вище, особливо на дерново-підзолистих грунтах.
При використанні на підстилку дрібної стружки і тирси виходить гній поганої якості. Він має низьку со-тримання азоту і повільно розкладається.
Останнім часом можна почути думку про перспективність отримання підстилкового гною при утриманні тварин на глибокій, рідко змінюваної підстилці, особливо в умовах фер-мерських господарств. Кількість вико-мого підстилкового матеріалу, перш за все соломи, при цьому може збільшуватися в 1,5-2 рази і скласти до 9-12 кг соло-тимчасової різання на одну корову на добу. Така технологія виробниц-ства підстилкового гною при відсутності засобів механізації для внесення підстилки в стійла, а потім збирання гною може забезпечити отримання більшої кількості гною з минималь-ними енергетичними і матеріальними витратами і відповідає кліматичним умовам Росії.
Кількість одержуваного в господарстві гною залежить від виду тварини, загального поголів'я худоби, тривалості стійло-вого періоду, наявності кормів і виду підстилки, вікового со-става тварин.
Загальна кількість гною можна визначити також, виходячи з наявного поголів'я худоби і кількості гною, одержуваного від однієї голови на рік, з урахуванням втрат при роботі і на па-стбіще.