Список використаної літератури 17
Ще кілька років тому слова «соціолог» і «соціологія» сприймалися без розуміння, а, часом, навіть насторожено. Ось Того дня соціологія міцно увійшла в наше життя. Думки соціологів - експертів можна почути з екрана телевізора, прочитати в газеті, нарешті, можна і самому опинитися учасником опитування. І, все-таки, навіть в наші дні знайдеться небагато людей, чиї уявлення про ра-боті соціологів виходять за межі образу займається опитуванням інтерв'юера. (Насправді, ототожнювати соціолога з інтервьюе-ром все одно, що не робити відмінності між економістом і касси-ром, перераховуються гроші.) Соціологи-професіонали потрібні не тільки в передвиборних баталіях, але без них просто не мо-же функціонувати сучасна ринкова економіка.
Однак соціологія не тільки високодохідна і престижна про-професія, вона - одна з найцікавіших сфер людської діяль-ності. Ця наука дослі-дует людську поведінку практично на всіх рівнях його соці-альної організації.
рольову систему, в яку входять також норми і статуси;
сукупність звичаїв, традицій і правил поведінки;
формальну і неформальну організацію;
сукупність норм і установ, що регулюють певну сферу суспільних відносин;
Інституціоналізація громадського руху як правило, характеризується спонтанними про-тестами і виступами, безладним поведінкою. Каж-дое збори на цій стадії супроводжується непередбачуваний-мій послідовністю емоційних дій. Людина в цій ситуації не може прогнозувати подальший хід со-битій.
При появі інституційних моментів у громад-ном русі починається:
Формування певних правил і норм поведінки, що розділяються більшістю його послідовників. Призначається міс-то збору, визначається регламент виступів і т.д.
Ці норми і правила поступово приймаються і стано-вятся звичними. Одночасно починає складатися систе-ма статусів і ролей.
З'являються стійкі лідери, які визнаються офі-ціально, згідно з прийнятим порядком. Кожен учасник руху-ня має певним статусом і виконує відповідаю щую роль: він може бути агітатором, ідеологом і т.д.
Під впливом певних норм поведінка кожного учасника стає передбачуваним. З'являються передумови для спільних організованих дій. У підсумку громадський рух институционализируется.
Виникнення потреби, задоволення якої тре-бует спільних організованих дій.
Формування загальних цілей.
Поява процедур, пов'язаних з нормами і правилами.
Інституціоналізація норм і правил, тобто їх прийняття, прак-тичні застосування.
Встановлення системи санкцій для підтримування норм і правил, дифференцируемость їх застосування в окремих випадках.
Створення системи статусів і ролей, що охоплюють всіх членів інституту.
Підсумком процесу інституціоналізації можна вважати ство-ня чіткої статусно -ролевой структури, схваленої більшістю учасників цього процесу.
Функції та структурні елементи основних інститутів суспільства
На думку С. С. Фролова, правильніше говорити не про елементи, що входять в структуру інституту, а про деяких інституційних при-знаки, т. Е. Загальні для самих різних інститутів рисах і властивостях. Таких існує всього п'ять: 1) установки і зразки поведінки (наприклад, прихильність, лояльність, відповідальність і повага в сім'ї, слухняність, лояльність і субординація в державі); 2) символічні культурні ознаки (обручку, прапор, герб, хрест, ікони та ін .; 3) утилітарні культурні риси (будинок для сім'ї, громадські будівлі для держави, магазини і фабрики для виробництва, навчальні класи та бібліотеки для освіти, храми для релігії); 4) усний і письмовий кодекс (заборони, правові гарантії, закони, правила); 5) ідеологія (романтична лю-бов в сім'ї, демократизм в державі, свобода торгівлі в еконо-номіці, академічні свободи в освіті, православ'я або катол-цизм в релігії).
Більшість соціологів сходяться в тому, що глав-них (основних, фундаментальних) інститутів в людському загально-стве всього п'ять. Їх призначення - задовольняти найважливіші жит-ненние потреби колективу або суспільства в цілому:
потреби у відтворенні роду (інститут сім'ї та шлюбу);
потреби в добуванні засобів існування (економіч-ські інститути, виробництво);
потреби в передачі знань, соціалізації підростаючого покоління, підготовці кадрів (інститути освіти в широкому сенсі, т. е. включаючи науку і культуру);
потреби в рішенні духовних проблем, сенсу життя (ін-ститут релігії).
На відміну від основного інституту неосновної виконує спеціалізовану задачу, обслуговує конкретний звичай або задовольняє нефундаментальную потреба. Так, найважливіший інститут - власність - Т. Веблен зводив до потреби або схильності людини до суперництва.
Неосновні інститути можна уявити як установу чи організацію. Серед неосновних політичних інститутів ми виявляємо ін-ститут судової експертизи, паспортної прописки, судопроізводст-ва, адвокатури, присяжних, судового контролю за арештами, судової влади, президентства, королівської влади і т. Д.
Комунікативна функція. Інформація, вироблена в інституті, повинна поширюватися як всередині інституту з це-ллю управління і контролю за дотриманням норм, так і у взаємо-модействие між інститутами. [3, с. 114,115]
Поряд з універсальними, існують ще специфічні функ-ції. До них слід віднести такі функції, які властиві одним і не властиві іншим інститутам, наприклад: відтворення лю-дей, народження нових поколінь (інститут сім'ї), добування засобів існування (виробництво), наведення порядку в суспільстві (дер-дарства), відкриття та передача нових знань (наука і освіта), відправлення духовних ритуалів (релігія).
Деякі інститути виконують функцію стабілізаторів загально-ного порядку. До них відносяться політико-правові інститути типу держави, уряду, парламенту, поліції, судів, армії. Інші підтримують і розвивають культуру. Це відноситься до инсти-тутам церкви і релігії.
Якщо інститут крім користі приносить суспільству шкоду, то така дія називають дисфункцією, Приміром, функція (завдання) инсти-тута освіти - готувати всебічно розвинених фахівців. Але якщо він не справляється зі своїм завданням, якщо освіту поставлено-но з рук геть погано, то ні розвинених індивідів, ні класних спе-тів суспільство не отримає. Школи і вузи випустять в життя ру-тінеров, дилетантів, полузнаек. Функція перетвориться в дисфункцію, плюс - в мінус.
Функції та дисфункції бувають явні, якщо вони офіційно заяв-лени, всіма усвідомлюються і очевидні, і латентні, якщо вони приховані від очей, не заявляється. Явні функції інститутів є очікувані-ми і необхідними. Вони формуються і декларуються в кодексах і закріплені в системі статусів і ролей. Латентні функції виступу-ють ненавмисним результатом діяльності інститутів або осіб, які їх надають. [3, с. 199-204]
В життєвому циклі інституту, виділяють кілька стадій (або фаз), які якісно відрізняючи-ються один від одного.
Список використаних матеріалів
Сорвіно К. В. А. А. Сусоколов
Навчальний посібник >> Соціологія