Відповідно особливий інтерес викликає фор-мування етнічних груп в контексті Модерн-зірующегося суспільства. У таких дослідженнях рас-розглядаються мобілізаційні фактори, інтенсивність-фіцірующіе процеси етнічної ідентифікації та формування етнічних рухів і груп, відстій-івающіх своє особливе місце в умовах модернізації. Важливе місце в зв'язку з цим займає виявлення меха-низмов інтеграції розрізнених носіїв етнічними-ких характеристик в соціокультурну групу або рух. Зокрема, досліджуються процеси фор-мування і функціонування політичних еліт, харизматичного лідерства та знакових виразів етноідеологіі - символів, ритуалів, стереотипів і т. П. Розглядаються механізми прискорення або гальмування освоєння в суспільстві нових соціокультурних елементів. Так, емпірично підтвердилося, що значущим механізмом, що стимулює поширенням странения інновацій в суспільстві або социокультур-ної групі, є добровільне запозичення. Це механізм, що обумовлює в основному загальну еволюцію, в даному випадку поширення модернізаційних процесів.
Механізми, що перешкоджають такому поширеною-рівняно, пов'язані з конфліктами між традіціоналі-стскімі і реформістів групами, етноцентріст-ськими і демократично орієнтованими об'єд-нениями і організаціями. У разі значного розриву між товариствами або соціокультурними групами в рівні розвитку, коли його подолання представляється скрутним або неможливим, етнічна одиниця залишається неінтегрованою в перетворення глобального масштабу. В цьому випадку особливий дослідницький інтерес викликає специфіка процесів перетворення таких спільнот або в ізоляти, або в ресурсні додатки більш розвинених частин суспільства або світових спільнот. Зокрема, вивчаються фактори і механізми, що зумовлюють розвиток одних і деградацію інших етнічних ре-Гіоня і груп.
Виявляється також деяку схожість між етнічною групою та групами інтересів (такого мені-ня дотримуються, наприклад, Н. Глейзер, Д. Мойніхен, Р. Джексон). Однак на відміну від інших груп інтересів, наприклад, економічних, етнічні груп-пи відрізняються рядом особливостей. По-перше, їх члени керуються інтересами спільного минулого і майбутнього і тому висловлюють довготривалі со-ціокультурние устремління, зберігаючи традиційні риси культури.
Етнічна ідентифікація. Етнічна ідентичний-ність в рамках кожної культури - величина змін-ва і ситуативна. Так, в селі людина відчуває себе її жителем і сприймається як такий други-ми. У місті ж його вважають представником визна-ленній місцевості, для якої характерні свій діа-лект, звичаї, звичаї. У ситуації війни з іншим дер-вою він перш за все - громадянин своєї країни. Іншими словами, межі етнічної ідентичності рухливі, динамічні і культурно обумовлені.
Етнічна ідентичність, подібно класової, ча-сто стає основою ідеології, а групи, порож-дають і дотримуються її, очолюють етно-центристські руху.
Таким чином, можна вважати, що на додаток до демографічних і класовим ознаками етнічними-кі риси складають важливу основу для «природний-ної» і для наукової диференціації людських со-товариств.
Суперечка ведеться також і щодо майбутнього пов-нічної форми диференціації людства. Ті, хто схильні вважати прихильників етноідентіфікаціі носіями пережитків більш ранніх стадій ево-люціонной процесу, вважають, що з часом та-кі форми будуть зникати як анахронізм. Ті ж, хто розглядають етноси як субстанциональную со-ціокультурную одиницю, вважають, що в процесі куль-турного еволюції вони будуть зазнавати модифікує-ції, але збережуть свою функцію диференціації че-ловеческой популяції.
Важливим соціокультурним фактором, каталізує-ющим такого роду процеси, є етнічна мо-білізація, тобто цілеспрямована діяльність, пов'язана з активізацією етноідентіфікаціі, фор-мування і поширенням ідеології з етно-центристськими обертонами, институционализацией дій, спрямованих на самовизначення. У цьому процесі значна роль належить етнолінг-вістіческой життєздатності (вітальності). Йдеться про ретельний збереженні рідної мови в атмос-фере загальнопоширеного державного, а його носії становлять цілісність у внутрішньогрупових, а не тільки в зовнішніх відносинах.
Механізми збереження етнічної одиниці. Вони стають особливо помітними в контексті концеп-ції культурного плюралізму, яка допускає пра-вомерность співіснування відразу декількох ідентичностей: релігійної, лінгвістичної, класової, регіональної, етнічної та т. П. Сьогодні цей термін вказує на те, що в будь-якій культурі виявляють-ся не тільки різні підстави для ідентифікації, а й реальні об'єднання людей, що використовують ці підстави для групового самовизначення. Відповід-ного визнається також наявність в кожній культурі плюралізму нормативних і ціннісних систем, а це означає, що по відношенню до соціокультурних зразків, цінностей, норм, способу і стилю життя в будь-якому загально-стве слід з великою обережністю ставитися до вживання виразів «суспільство в цілому »,« куль-туру в цілому ».
У зв'язку з цим важливо виявити ті механізми спеці-фічной еволюції, які в умовах культурного плюралізму виконують для етнічних груп ті ж селективні, стабілізуючі, і напрямні фун-кції, які в ході біологічної еволюції виконуємо-ет природний відбір.
Однак найважливіша роль в підтримці Етні-чеський одиниці належить традиції як процес-су трансляції та освоєння специфічного культурно-го досвіду. Культурна традиція являє собою один з найважливіших механізмів відтворення норм, цінностей, патернів етнічної культури. Цим терміном позначається безпосередня трансляція специфічних культурних форм від по-колінах до покоління і дотримання суворого следо-вання таким формам. Завдяки дії механиз-ма традиції структурується досвід соціокультурної ідентифікації, упорядковуються взаємодії з представниками інших груп в стандартних ситу-ациях. Це відбувається завдяки тому, що під дей-наслідком традиції в процесі соціалізації індивід освоює стандартний етнічно специфічний досвід.
Традиція виконує також функцію селективно-го механізму по відношенню до інновацій. Завдяки її дії з них відбираються тільки ті, що ні ока-викликають руйнівного впливу на етноспеціфічние риси, і відкидаються ті, що загрожують їм серь-езнимі структурними змінами. Відомо, що ис-точником культурних інновацій завжди є індивідуальний досвід людей. Отже, інтег-рація нового в культуру етнічної групи припускає-лага наділення такого досвіду за допомогою механізму традиції статусом культурно специфічною риси. Зі сказаного випливає, що дія цього механізму в етнічної одиниці певною мірою уподібнюється біологічному природному відбору [134].