Отже, дозвольте представити, культова машинка Jaguar XJS V12, та не одна, а з причепом-дачею-кухнею!
Фото початкових кодів - щоб почути ваше резюме, вийшло у мене в підсумку чи ні. Зі зрозумілих причин, реєстраційні знаки замазав :)
Правда, класна машінюшка? Подивився я на її плавні і красиві обводи і зрозумів, легкої роботка бути не обіцяє.
Як матеріал буду використовувати ємність від розчинника для автоемалі - метал не такий тонкий як в аерозольних балонах і не сильно товстий, щоб його було комфортно обробляти і згинати. Природно, вся фарба перед роботою видаляється.
Для початку "нарив" приблизні креслення для майбутнього авто, щоб було куди очима уткнуться, коли буду гнути залізяку. Якщо будете уважні, то помітите, що робити будемо кабріолет, а на кресленні у нас купе, тому відразу розмічаємо, де у нас буде зрізана дах і подовжує двері. Переносимо креслення на метал і вирізаємо бічні деталі.
Розвісивши на стіні ескізи, закачавши на планшет пару серіалів, обладнаємо своє робоче місце. Хтось там подумав, що воно якось не прибрано, та й інструмент весь брудний? Таки да, в таких умовах доводиться працювати, на стіл стелю картон (змінюється періодично), тому що постійно зі свежепаяних деталей стікає кислота. А пасатижі, пінцети та інший інструмент в такому вигляді все по тій-же причині, адже їм мені доводиться тримати і гнути деталі, які рясно обробляються ортофосфорної кислотою, ніяке покриття такого не витримає, цинк нею з'їдається тільки на ура, весело піниться і шипить.
Насамперед вирізаємо днище автомобіля, вирізаємо в ньому отвори для коліс. До днища припаюємо бічні деталі. Як видно, якщо залишити так як є, то автомобіль вийде незграбний, тому, як в моделюванні з паперу надрізавши метал акуратненько ручками вигинаємо обводи задніх і передніх крил.
Ну ось, як то кажуть, добрий початок. Глянув я назад скільки роботи вже зроблено, та й глянув трохи вперед - кінця і краю їй не видно, ну да ладно, нам не звикати.
Зараз приступимо до одного з відповідальних етапів - належить зробити морду і зад автомобіля, тобто фартух, передній капот і задню кришку багажника. Проблема полягає в тому, щоб цими деталей не загидив саме авто, тому що в кінцевому підсумку хотілося б, щоб результат був пізнаваний, тобто глянувши на машинку новий її власник, сказав: "так це ж моя крихітко!". Завдання я, звичайно ж, вибрав ще ту. Ну а що, як то кажуть, від простого до складного, починав я взагалі зі смішних виробів, хоча ті, кому я їх подарував, ставляться до них з трепетною любов'ю - це ж первістки!
Відволікся я трохи від теми, тож, робимо фартух, капот і багажник. Тут, природно, не обійтися без улюбленого глянцевого календаря, беремо листочок, докладаємо, прикидаємо, вирізаємо детальку з картону і підганяємо її під наш кузов. З фартухом і кришкою багажника особливих проблем не виникає, так само як і з капотом, але з останнім довелося повозитися ретельніше, аж надто вигини у нього характерні, а я, як самі розумієте, на автослюсаря-бляхаря не навчався.
Кришка багажника взагалі не проблемна, за винятком невеликої ніші під реєстраційний номер, не забув ще, хронік, що машинка повинна бути пізнавана не тільки спереду, але і ззаду! Ах да, перепрошую за не завжди якісне фото, маючи в господарстві лише дві руки, ліва завжди в брудній рукавичці, та й права не чистіше, але без неї, тому доводиться нею і тримати фотоапарат, а тому на правій руці вказівний, безіменний і середній пальці теж майже завжди трохи в кислоті, доводиться фотоапарат тримати великим і мізинцем :)
Настав час надати колісних арках трохи міцності якусь вишуканість, якщо в даному випадку це доречно. Тут застосовуємо мідний дріт. Попутно облужіваем місця майбутнього розміщення переднього і заднього бампера.
Тепер настала черга бамперів, тут ми з картоном не морочитися, все гранично просто, припаюємо спочатку горизонтальні шматочки жерсті, обрізаємо надлишки ножицями і підрівнюємо болгаркою, а потім вже припаюємо і лицьову частину бампера.
Настала черга салону. Знову дістаємо наш старий перекидний календар і приступаємо до виготовлення картонного ескізу крісел і заднього дивана. Також виготовляємо консоль між передніми сидіннями а також рульове колесо, торпедо і приладову панель. Не буду описувати, скільки разів довелося вирізати, приміряти, комкать і викидати, знову вирізати, приміряти, і в підсумку припаювати. Як то кажуть, сім раз відміряй, один раз об двері. Водія і його чудову симпатичну супутницю приміряємо на сидіння поза машиною, тому що в тісному просторі припаяти їх буде вельми проблематично. Тому кожного окремо на кріслі гнемо, згинає тільце, приміряємо, а потім припаюємо, намагаючись створити в цьому сплетінні цвяхів і гайок романтичну композицію.
Коли почав робити роботу, ще не уявляв в яких масштабах деталізації я її в кінці кінців зроблю. Але спілкуючись з замовницею (чудовий і позитивний чолов'яга) так заряджався позитивом, що зловив себе на думці - планку початкової деталізації вже давно переступив і хочеться зробити ще краще і краще, так працювати набагато приємніше, коли працюєш і не відмовляєш собі в тому, щоб отримувати від роботи задоволення. Це прямо як налити склянку хорошого віскі і смакувати його по чуть-чуть півтори години, а потім ще склянку. Ну, вискарь, це, звичайно, добре, але не під час роботи, тут ні-ні, в кращому випадку кави і сигарети. Отже, салон:
Ну-с, тепер можна приступити до Чудненько причеп, тут особливих проблем при виготовленні взагалі не виникає. Креслення, навіть приблизного у нас немає, тому робимо все на око, прикидаємо на фото співвідношення габаритів машини і причепа і приступаємо. Як матеріал у нас все та-ж каністра з-під розчинника. Пайку виробляємо спочатку точково, щоб була можливість відкотитися, якщо що, якщо все стане на місця як треба - повністю пропоюємо місця з'єднання.
Ну, про замовницю я вам начебто трохи розповідав? Це просто пісня, а не людина. Вийшов не замовлення, а просто маса задоволення і від самої роботи і від спілкування з нею. Ну, думаю, раз мені приємно працювати, доставлю собі і їй ще більше задоволення, зроблю-но так, щоб пріцепчік був і справді як на фото, що відкривається, так з кухнею. Подумав - і зробив. Розписувати що, як і з чого зроблено думаю сенсу особливо немає, жерсть та дріт, ах да, мало не забув, робилося руками;)
Щоб двері причепа не повівся як пропелер, підсилюємо її дротом 1,2 мм, також робимо кронштейн для утримання дверей у відкритому стані і кріплення, для його фіксації при транспортуванні. Причіп адже у нас як справжній? Ну тоді робимо пристрої для замикання дверей, на фото ви бачите підсумковий результат, було випробувано два механізми, зупинився на цьому, як на найменш громіздкому і більш надійному.
Так, на кшталт причіп на 90% готовий, залишилося приробити до нього колеса, грязьові щитки, ліхтарі, номерний знак. Також дротом 0,8 мм декоруємо двері по бортах причепа. З дроту 1,3 мм робимо причіпний пристрій на причепі і на машині.
Тепер робота відправляється на миття і просушування, сушимо феном довго, тому що повно прихованих порожнин і буде трохи неприємно, коли при фарбуванні з них починається литися вода.
Після промивання формуємо пасажирці такий ось симпатичненький хвостик і фарбуємо роботу чорної матовою автоемаллю в 2-3 шари (з проміжною сушкою).
Після фарбування в чорний колір приступаємо до нанесення бронзового акрилу сухим пензлем. Процес на деталізованої роботі досить тривалий і, скажімо навіть, творчий. Якщо, задумавшись, уявити себе Айвазовським і почати махати пензлем справа наліво, покриваючи щедро роботу бронзовою фарбою, можна весь результат звести на нуль і трохи згодом доведеться заново все покрити чорною фарбою і повторити патинування заново. Тому акуратно сухим пензлем патініруем роботу, виділяючи в вигідному світлі всі наявні нерівності.
Ну ось, робота закінчена. Ось так вона виглядає з різних ракурсів. Начебто і лайт-куб є, ніби й руки ніби звідти ростуть, але не добився я ще, щоб на фото робота виглядала так само, як і в реалі. Насправді виглядає вона набагато краще, буду ще працювати над якістю подаються фото.
Дана робота не була б створена, якби не чудова людина, який замовив її. Думаю для всіх майстрів замовник, з яким приємно спілкуватися, - просто знахідка, сподіваюся у нас і надалі будуть такі ж теплі відносини, як і в процесі створення даної роботи.
Ну а вам, дочитали цей майстер-клас до кінця і подужав непомірну кількість абсолютно непотрібної вам старанно викладеної інформації - величезне спасибі!
З повагою, тато "гайкаглазих", Олег.