Полеміка (від грец. Polemikos - войовничий, ворожий) - це гостра суперечка, зіткнення принципово протилежних думок з того чи іншого питання. На відміну від дискусій, диспутів, метою яких виступає колективний пошук істини, в полемічному суперечці метою є перемога над супротивником і утвердження власної позиції.
Разом з тим полеміка суттєво відрізняється від дискусії. Якщо метою дискусії є перш за все пошуки загальної згоди, того, що об'єднує різні точки зору, то основне завдання полеміки - твердження однієї з протиборчих позицій. Полемізує боку менш, ніж в дискусії, обмежені у виборі засобів спору, його стратегії і тактики. У полеміці, як і в суперечці взагалі, неприпустимі некоректні прийоми (підміна тези, аргумент до сили або до невігластва, використання неправдивих і недоведених аргументів і т.п.). У полеміці може застосовуватися набагато ширший, ніж в дискусії, спектр коректних прийомів. Велике значення мають, зокрема, ініціатива, нав'язування свого сценарію обговорення теми, раптовість у використанні доводів, вибір найбільш вдалого часу для викладу вирішальних аргументів і т.п. Хоча полеміка і спрямована переважно на утвердження своєї позиції, потрібно постійно пам'ятати, що головним в суперечці є досягнення істини. Перемога помилкової точки зору, добута завдяки прийомам і слабкості іншого боку, як правило, недовговічна, і вона не здатна принести моральне задоволення.
Принципи техніки переконання.
Правильний спосіб довести свою думку означає не прагнення привести керівника в замішання, а рішення важливого ділового питання. Крім того, бажано не сперечатися з керівником у присутності третьої особи.
Виступаючи проти думки педагога, важливо:
знати, коли потрібно, а коли не потрібно відстоювати свою точку зору;
знати, які питання можна обговорювати, а які - ні;
знати, як заперечувати, не викликаючи роздратування, як доводити свою думку і не бути неприємним при цьому для свого педагога.
Якщо Ви вважаєте, що необхідно заперечити своєму педагогу, постарайтеся зробити це тактовно, уникаючи при цьому конфронтації і ворожої реакції.
Характер протиріч у суперечці нерідко залежить від обговорюваного питання, емоційного фону при його обговоренні, психологічної міжособистісної сумісності двох сторін і від міцності і досвіду професійних відносин.
Якщо Ви програли суперечку, якщо педагог так і не зрозумів Ваших доводів, визнайте це, не озлобляючи, але не втрачаючи свого «Я». Якщо Ви почнете сердитися, демонструвати своє явне незадоволення результатом обговорення, це може привести до розриву відносин і до відчуженості з боку педагога.
Ну а якщо Ви «виграли» суперечку, будьте скромні й спокійні, що не радійте по даному приводу. Чи не вставайте в позу - «Я ж говорив Вам». Краще висловіть прізнательностьпедагогу за те, що він Вас вислухав, зрозумів і прийняв Вашу пропозицію.
парирує простими, ясними і точними поняттями;
ведіть аргументацію коректно по відношенню до партнера;
відкрито і відразу визнайте правоту партнера, якщо він має рацію;
продовжуйте оперувати тільки тими аргументами й поняттями, які вже прийняті Вашим партнером;
спочатку відповісти на аргументи партнера, а вже потім тільки приводите свої власні;
в будь-якій ситуації зберігайте ввічливість;
враховуйте особистісні особливості Вашого партнера;
націлюйте Вашу аргументацію на цілі й мотиви партнера;
намагайтеся уникати простого перерахування фактів і аргументів, краще покажіть їхньої переваги;
використовуйте тільки зрозумілу партнеру термінологію;
порівнюйте темп і насиченість Вашої аргументації з особливостями її сприйняття Вашим партнером.
Намагайтеся якомога наочніше викласти партнеру свої ідеї, розуміння, докази, не забуваючи при цьому стратегії і модальності партнера.
Пам'ятайте про те, що надмірно докладна аргументація, «розжовування» для партнера Вашої ідеї, може викликати різке неприйняття з боку партнера, а пару яскравих доводів, часом, досягає більшого ефекту.
Якщо Ви помітили помилку в тексті виділіть слово і натисніть Shift + Enter